Politerno > Україна і світ > Про євро-демарш Польщі і конфлікт Качинського з Туском

Про євро-демарш Польщі і конфлікт Качинського з Туском

  • 11 Березня, 2017
  • 1771 Переглядів
  • 0

Процедура обрання президента Євроради на наступні 2,5 року на саміті ЄС у Брюсселі, яка мала стати простою формальністю перезатвердження чинного голови Дональда Туска, несподівано вибухнула інтригою.

Утім ця інтрига є знаковою, оскільки дає змогу зрозуміти, що після Великої Британії, яка вже стала на стежку виходу з ЄС, Польща поступово починає займати звільнене місце основного євроскептика всередині Євросоюзу, не виключено, що з тією ж перспективою, що й у Лондона. В останні дні інформаційний простір Польщі був переповнений однією темою – перипетіями довкола обрання нового президента Євроради.

Ще задовго до саміту було відомо, що Туск має всі шанси бути переобраним на другу каденцію. Не було таємницею також і те, що правляча у Польщі партія “Право і Справедливість” (PiS) Ярослава Качинського не у захваті від цього варіанту і спробує якимось чином завадити. Утім, напевно ніхто не сподівався, що ситуація настільки загостриться і задавнені внутрішньополітичні суперечки Польщі опиняться у центрі уваги 28-и країн ЄС.

Тож у чому суть конфлікту між Ярославом Качинським і Дональдом Туском?

Як пише у своїй статті для “Укрінформ” Юрій Банахевич, офіційно Варшава мотивувала свою незгоду на обрання Туска президентом Євроради його втручанням як голови європейської інституції у внутрішньополітичні суперечки в Польщі на боці опозиції. Напевно, мається на увазі виступ Туска на церемонії закриття року Європейської культурної столиці 17 грудня у Вроцлаві , якраз у розпал політичної кризи в РП, пов’язаної з блокуванням опозицією трибуни і президії Сейму. Тоді Туск визнав, що не читатиме заздалегідь підготовлену промову, і звернувся до польської влади із закликом шанувати людей та європейські цінності і не провокувати ситуацію, наслідком якої буде ізоляція Польщі у світі.

Проте, усім, хто хоч побіжно цікавиться політичним життям у Польщі, від самого початку було зрозуміло, що це лише привід заблокувати кандидатуру Туска. Справжня причина є іншою: Качинський просто на рівні рефлексів ненавидить Туска. Ця нелюбов є взаємною. Вона тягнеться вже дуже багато років, обидва політичні лідери віддавна були непримиренними політичними опонентами в Польщі.

Напевно, Качинський міг би багато чого пробачити Туску, але, очевидно, що він не може йому пробачити смерть брата, екс-президента Лєха Качинського. Лідер PiS переконаний, що Туск якщо не безпосередньо, то, принаймні, у моральному плані несе відповідальність за авіакатастрофу 10 квітня 2010 року під Смоленськом, в якій загинув екс-президент та інші 95 учасників трагічного авіарейсу до Росії. Качинський вважає, що тоді Туск зробив усе можливе, щоб знизити рівень візиту, а також максимально його ускладнити. Натомість, вже після катастрофи уряд Туска, на переконання лідера PiS, безпідставно віддав слідство в руки росіян, а чиновники його канцелярії припустилися безлічі помилок як на етапі підготовки візиту Качинського до Смоленська, так і вже після катастрофи.

Після приходу до влади партія Качинського ініціювала відновлення Смоленського слідства, і вже висунула звинувачення кільком посадовим особам епохи Туска. Не виключено, що наступним може стати і сам Туск. Поки він перебуває у Брюсселі, йому нічого не загрожує, однак після завершення каденції не виключено, що екс-прем’єру Польщі також може бути висунуто звинувачення у Смоленській справі. Відтак, це також може ускладнити чинному президенту Євроради можливе повернення до польської політики, скажімо під час президентських виборів у Польщі в 2020 році.

Усі в Польщі, навіть прихильники PiS і сам глава МЗС Вітольд Ващиковський визнають, що брюссельський демарш – це очевидна поразка Варшави на зовнішньополітичній арені. Причому, очевидно, що дії польського уряду заздалегідь були приречені на поразку, адже давно було відомо, що великі країни ЄС, такі як Німеччина чи Франція, безперечно підтримують кандидатуру Туска.

Багато польських публіцистів однозначні у своїх оцінках: Качинський поставив особисту неприязнь до Туска вище за інтереси Польщі, що небезпечно для країни. А в польських інтересах – не сваритися з іншими країнами ЄС. Фактична ізоляція Польщі при голосуванні за Туска небезпечно штовхає Варшаву до ще більшої радикалізації її поглядів на функціонування ЄС.

Євроскептичний польський уряд віддавна наполягає на необхідності реформування Євросоюзу, зростанні ролі національних країн у Спільноті коштом зменшення впливу брюссельської бюрократії. Уряду Польщі не подобаються також звинувачення Брюсселя у погіршенні демократичних стандартів. Торік у січні Єврокомісія ввела в дію щодо Польщі механізм оцінки стану демократії, що у найгіршому варіанті загрожує навіть позбавленням країни права голосу на засіданнях ЄС. У Варшаві вважають це втручанням Єврокомісії у внутрішні справи Польщі, до якого доклав руку особисто Туск.

Одне є очивидним на думку Юрія Банахевича, від останніх подій навколо Польщі руки від задоволення може потирати Росія. Погіршення відносин між Варшавою і Брюсселем навряд чи штовхне Польщу в обійми РФ, але будь-які конфлікти всередині ЄС є цеглинкою до стратегії Кремля щодо поступового послаблення Євросоюзу і його подальшого розпаду. Водночас, подальше послаблення позицій Варшави як у Брюсселі, так й інших європейських столицях не може викликати задоволення у Києві, особливо у контексті, коли Варшава вважає себе одним з основних адвокатів України на Заході.

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE