Українські чиновники мають намір перекрити морський підхід до анексованого Криму. Для цього в державній установі «Держгідрографія України» працюють над створенням морського режимного району навколо півострова, мета якого ‒ не пустити іноземні судна до берегів Криму.
У Держгідрографії пояснюють: межа морського режимного району пройде вздовж контуру півострова на відстані 12 миль (більш ніж 22 кілометри). Перекрити підходи до Криму Україні дозволяє Конвенція ООН із морського права.
«Конвенція прямо передбачає право прибережної держави тимчасово припинити гарантоване конвенцією право на мирний прохід іноземних суден із урахуванням загрози безпеці цієї прибережної держави», ‒ пояснює голова комітету з морського права Асоціації адвокатів України Артем Волков.
Російська влада і підконтрольні їй кримські чиновники цю ситуацію бачать інакше. Вони стверджують, що саме Україна, мовляв, порушила міжнародні норми.
«Дії Києва системно суперечать нормам міжнародного морського права і принципам свободи мореплавства. Українська влада, створюючи проблеми у російсько-українських відносинах, завдає істотної шкоди, перш за все, інтересам народу України», ‒ стверджує Ольга Ковітіді, яку в Росії і наразі в Криму називають «сенатором Ради федерації» (верхньої палати парламенту Росії) і яка там нібито представляє окупований український Крим.
Ольга Ковітіді
Теоретично можливо
Охороняти особливу зону навколо Криму й затримувати порушників буде український флот, кажуть у Держгідрографії. Але військові експерти переконані: проти російської агресії українські моряки безсилі.
«Якби у нас було корабельне угруповання, швидкісне, з ударними можливостями, тоді Росія не могла б закрити вихід із Одеси. Зараз блокування може статися дуже просто. Вони повністю домінують у Чорному морі, вони його контролюють, бо зусиль НАТО недостатньо. На жаль, в України є Військово-морські сили, але флоту у нас немає», ‒ констатує військовий експерт Михайло Самусь.
Михайло Самусь
Юридичний варіант контролю на морі ‒ реалістичніший, вважають аналітики. Так, капітанів і власників суден, які увійдуть у 12-мильну зону Криму, можна притягнути до відповідальності в суді.
«Спочатку необхідно виграти суд на території України, виписати їм штрафи. Я думаю, що моряки не платитимуть ці штрафи, і тоді буде підстава подавати до міжнародних судів, щоб намагатися заарештувати ці судна в іноземних портах», ‒ пояснює процедуру аналітик у сфері морського транспорту Максим Гардус.
Фахівці Держгідрографії України мають намір створити і вести базу таких порушників за аналогією з так званим морським «чорним списком» ООН. До цього переліку вносять танкери, які, порушуючи санкції ООН, постачають нафту Північній Кореї.
«Нам ніщо не заважає впровадити в Україні таку практику. Базова частка судновласників ‒ це приватні компанії, вони дуже гостро реагують на будь-які санкції, що запроваджуються на міжнародному рівні», ‒ зауважує заступник керівника Держгідрографії Богдан Устименко.
Практичні результати
Поки морський режимний район не оголошений, Росія господарює в акваторії біля берегів Криму і продає морські електронні карти цього регіону.
«Держгідрографія фактично не може цього зробити (провести дослідження ‒ ред.), тому що акваторії окуповані, ми не можемо там проводити якісь гідрографічні виміри, дослідження, щоб оперативно реагувати на зміни ситуації», ‒ зазначає гідрограф, член асоціації ветеранів ВМС України Сергій Шумський.
Згідно з міжнародним правом, Росія не може торгувати морськими картами чужих територій, але робить це і заробляє сотні тисяч доларів.
«Держгідрографія втрачає на цьому сотні тисяч доларів. Якщо говорити про Росію, то вона, по суті, залізла нам у кишеню. Вони займаються картографічним бандитизмом. Тобто ‒ випускають карти нашої території», ‒ зазначає Богдан Устименко.
Але морський режимний район навколо Криму не завадить Росії видобувати український газ на Чорноморському шельфі. Річ у тім, що родовища розташовані поза 12-мильною зоною, яку хоче відвести Держгідрографія.
За п’ять років після анексії Криму Росія викачала у виключній економічній зоні України більш ніж дев’ять мільярдів кубометрів газу, чим порушила закон України, міжнародне право, і навіть власні закони.
«Вони розташовані поза тією зоною, яка є зоною виключних інтересів Росії, навіть із їхньої точки зору. Тобто навіть з їхньої точки зору ‒ це порушення законодавства і крадіжка», ‒ зазначає аналітик у сфері морського транспорту Максим Гардус.
Розмежування моря
Оголошення дванадцятимильної зони навколо Криму ‒ це крок до встановлення морського державного кордону з Росією, якого немає досі, нагадують експерти.
«В Азовському морі нелімітований і недемаркований морський державний кордон. Там його зовсім немає. І питання українського суверенітету ‒ це певна проблема. Це проблема діалогу України та Росії, адже це внутрішнє море», ‒ каже екскомандувач ВМС України (2014‒2016 роки) Сергій Гайдук.
Згідно з міжнародним морським правом, державні кордони пролягають за 12 морських миль від берега, тобто приблизно за 22 кілометри, ‒ але це не стосується Азовського моря. За угодою України і Росії про спільне використання Азовського моря від 2003 року, нейтральні води починаються відразу за береговою лінією. Тобто море спільне, і російська присутність біля українських берегів поки що законна.
За вільне судноплавство в Чорному морі без режимних районів виступають Сполучені Штати Америки, але тільки в тому випадку, якщо це не ставить під загрозу суверенітет України.
«Ми б хотіли, щоб вільне судноплавство в Чорному морі було доступне всім прилеглим країнам і торговельним компаніям, які це море використовують. Звичайно, в нас є стратегічний інтерес в Чорному морі, абсолютно правильно. Але ми хочемо бачити вільну і суверенну Україну, яка контролює всю свою територію», ‒ заявляв на той час радник президента США з національної безпеки Джон Болтон.
Ініціативу Держгідрографії про створення морського режимного району підтримали ВМС України і Державна прикордонна служба. Тепер автори проєкту чекають схвалення Міністерства закордонних справ України.
Читайте також: Гра в наперстки: зміна уряду Росії
