Наступ ЗСУ у Курській області не відвернув значні російські сили зі східних регіонів України, і залишається незрозумілим, як українські лідери мають намір перетворити цей тактичний успіх на стратегічні чи політичні досягнення.
Про це пише американське видання Foreign Affairs.
Автори статті зазначають, що наступ “пропонує можливості, але також несе значні ризики та витрати”.
За даними видання, поки що українські операції у Курській області проводилися змішаним угрупованням підрозділів, загалом чисельністю від 10 до 15 тисяч солдатів, з елементами регулярних бригад та українських сил спеціальних операцій. Це одні з кращих і найдосвідченіших військ України, основу яких склали українські елітні Десантно-штурмові сили. Деякі були виведені з лінії фронту в Донецьку та Харкові, де вони воювали проти російського наступу, тоді як інші слугували б важливим резервом для стримування російського імпульсу.
Перенаправляючи ресурси від оборонних зусиль у східній Донецькій області, Україна робить ставку на те, що інші ділянки фронту протяжністю 750 миль не зазнають краху, що вона не втратить велику кількість солдатів і техніки під Курськом і що вигоди від її операції в Курську переважать витрати, які понесені в інших місцях.
Військове керівництво України також сподівалося, що вторгнення відверне російські сили від лінії фронту на сході. Проте головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський уже визнав, що Росія натомість активізувала свої зусилля та перекинула свої найбільш боєздатні підрозділи на Покровський фронт у Донецьку.
Читайте також: Командування на Покровському напрямку не володіє ситуацією, там відбувається повний хаос – Deepstate
У політичному плані Україна також, ймовірно, грає на те, що зможе утримувати Курськ достатньо довго, щоб використовувати його як розмінну монету в разі тиску на Київ для проведення переговорів. Це могло б спрацювати, якщо б з’явився спосіб змусити Москву вести переговори про такі бажані терміни. Але ця територія може ще більше напружити українську армію взимку.
Поки що Київ сигналізував, що він утримуватиме Курськ як буферний простір усередині Росії, а це означає, що українські сили залишаться там. Наскільки великим виступом, що виступає у глтб території Росії, стане Курськ і який фронт Україна має намір утримувати – поки неясно. Але цілі цього наступу здаються набагато більш обмеженими за масштабами, ніж попередні.
На відміну від того, як Україна боролася за вигнання Росії з Харківської області у 2022 році, наступ на Курську не оточив і не знищив значні російські сили, що призвело б до захоплення техніки та знищення наступальної спроможності. Україна взяла в полон насамперед прикордонників, солдатів строкової служби та підрозділи «Ахмат» — воєнізовані чеченські підрозділи, нібито підпорядковані Нацгвардії Росії. Частину російських призовників уже обміняли з Москвою на українських військовополонених.
Наступ не виправляє нинішнього матеріального дисбалансу у війні. Поки що Росія зберігає перевагу в живій силі, техніці та боєприпасах. Ця перевага не виявилася вирішальною або не призвела до значних проривів в оперативному плані, але російські війська стабільно завоювали 750 квадратних миль території з жовтня 2023 року, і вони продовжували просуватися протягом кількох тижнів після того, як Україна проштовхнулася до Курська. Останнім часом темпи цього просування пришвидшилися, і позиція України на ділянках фронту виглядає дедалі нестабільнішою.
Російські досягнення піддають небезпеці міста, у тому числі Покровськ, який є важливим транзитним вузлом, який Україна зараз змушена евакуюватися. Із зростанням тиску українські війська можуть у кінцевому підсумку поступитися місцевістю поступово, а потім раптово в інших місцях.
Але оцінювати успіх за здобутою територією вводить в оману. Більш важливим є баланс виснаження. Тримати підготовлений захист легше, ніж напад, і зазвичай дешевше.
До Курської операції Україна повільно знекровлювала російську наступальну силу в обмін на здобуті території. Це зберегло ризик російського прориву на низькому рівні, і це дало Україні шанс відновити свою виснажену армію протягом найближчих місяців. Розширена ударна кампанія по Росії за допомогою безпілотників і новостворених ракет повільно підвищувала витрати на підтримку війни. Це не був особливо сміливий чи новий підхід, але він був ефективним.
Після того, як у травні набув чинності новий закон про мобілізацію, кількість добровольців і мобілізованих в Україні збільшилася більш ніж вдвічі. Україна постійно вирішувала проблему дефіциту живої сили та фортифікаційних споруд, дедалі більше відмовляючись від російських сил на полі бою та підтримувала інфраструктуру за лінією фронту.
У цьому контексті Курська операція навантажує позицію України додатковим ризиком.
Наступаючі сили в Курську складалися з частин багатьох бригад, десантних батальйонів і спеціальних частин. Якщо не повернути назад, ці війська не зможуть закрити прогалини, служити резервом або протистояти просуванню Росії всередині України. Іншими словами, наступ послаблює і без того хиткий фронт України.
Після наступу Росії на Харків у травні українська армія була розряджена, а лінії оборони прогиналися через Донецьк. Російські війська також відтісняли українські лінії вздовж кількох напрямків від Вугледара до Покровська, Торецька до Часів Яру та поблизу Куп’янська.
Це не означає, що наступ за своєю суттю був погано продуманим. Операція була добре виконана, і вона швидко досягла кількох обмежених, але важливих цілей, які зробили б її ефективним тижневим рейдом. Якби він міг відтягнути значні російські сили з інших фронтів, тоді виграш був би більш ніж вартий ризику. Але поки що є мало доказів того, що це робиться.
Нагадаємо, зростаюча популярність кандидатки в президенти США Камали Гарріс знизила перспективи швидкого узгодження умов надання Україні кредиту в розмірі $50 млрд.
