Іранські прихильники жорсткої лінії розгорнуть багатофронтове протистояння, яке має повністю паралізувати експорт нафти з регіону.
На тлі наближення терміну останнього ультиматуму президента США Дональда Трампа щодо припинення вогню, радикальне керівництво в Тегерані демонструє готовність до ескалації та масштабного регіонального конфлікту. Попри значні втрати серед командування військово-політичного формування Ірану Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) протягом останніх тижнів війни, іранські хардлайнери налаштовані на тривалу боротьбу, повідомляє Bloomberg.
Загроза світовій енергетиці
Іракське збройне угруповання, тісно пов’язане з КВІР, оприлюднило попередження: у разі реалізації погроз Трампа щодо знищення цивільної інфраструктури Ірану, ціллю для атак стане саудівський порт Янбу в Червоному морі. Порт Янбу має стратегічне значення для Ер-Ріяда, оскільки дозволяє Саудівській Аравії експортувати майже 5 мільйонів барелів нафти на добу, оминаючи Ормузьку протоку.
Санам Вакіль, директорка програми Близького Сходу та Північної Африки Chatham House, зазначає, що зараз контроль над ситуацією в Ірані перехопили люди, які особисто та інституційно зацікавлені у виживанні режиму через силу. Саме тому умови, які Тегеран висуває Вашингтону, є максимально жорсткими.
Конфлікт інтересів
Конфлікт інтересів між сторонами виглядає як глухий кут, де кожна сторона підвищує ставки до критичного рівня:
- Вимоги Ірану: надання гарантій ненападу з боку США та Ізраїлю, повний контроль над Ормузькою протокою та зняття багаторічних економічних санкцій.
- Вимоги Трампа: повне відкриття протоки для судноплавства, відмова від ядерної програми, припинення підтримки проксі-угруповань (таких як «Хезболла», ХАМАС та хусити) і обмеження ракетної програми.
Дональд Трамп вже заявив, що у разі відсутності домовленості «вся цивілізація Ірану загине». Такі заяви фактично є погрозою знищення критичних об’єктів життєзабезпечення, водопостачання та енергетики.
Розкол в іранській владі
Експерти вказують на те, що іранський президент Масуд Пезешкіан та міністр закордонних справ Аббас Арагчі, які вважаються представниками більш поміркованого крила, поступово втрачають реальний вплив на військові рішення. Європейські посадовці підтверджують, що реформатори в Тегерані часто не мають повної картини військових планів КВІР.
Натомість прихильники жорсткої лінії впевнені, що чим довше триватиме війна, тим гіршим буде образ США в очах світової спільноти. Есмаїл Каані, командувач підрозділу «Кудс», закликав союзників «звикати до нового регіонального порядку», натякаючи на створення єдиного центру управління всіма проксі-силами в регіоні.
Реакція арабських країн
Стратегія Ірану полягає також у тиску на сусідів по Перській затоці. Тегеран намагається переконати їх, що розміщення американських військових баз на їхній території є прямою загрозою. Це робиться з метою розхитати безпекову архітектуру США в регіоні, яка будувалася десятиліттями.
Однак цей тиск також дає зворотний ефект. Багаті країни Затоки, попри роздратування війною, ще тісніше зближуються з Вашингтоном. Зокрема, ОАЕ офіційно підтвердили свій намір подвоїти зусилля у партнерстві зі Сполученими Штатами для забезпечення власної безпеки.
