Американо-український фонд, про який Білий дім та Банкова домовилися у лютому, зараз знову став приводом для взаємних звинувачень. І це, схоже, вигідно обом сторонам.
Неминуча криза
Нинішня криза у відносинах між Києвом та Вашингтоном більш небезпечна, ніж попередня. Одна річ, коли зривається підписання меморандуму про наміри, який все одно не мав би юридичної сили. І геть інша — коли торпедується договір, який був би обов’язковим для виконання.
Уявімо, що лютневого загострення і, зокрема, його кульмінації — сварки Дональда Трампа та Володимира Зеленського в Овальному кабінеті — взагалі не було. Припустімо, 28 лютого, як і планувалося, було підписано двосторонню угоду про встановлення правил та умов Інвестиційного фонду реконструкції. Це була лише рамкова угода. У ній йшлося, що сторони підготують та підпишуть Угоду про Фонд, яка підлягає ратифікації парламентом України відповідно до закону України “Про міжнародні договори України”. І ось ця друга угода у разі набуття нею чинності стала б основним документом для двосторонніх відносин на багато десятиліть.
Проте сумнівно, щоб Білий дім та Банкова змогли виробити такий варіант Угоди про Фонд, який би влаштував обидві сторони. Тому, навіть якби 28 лютого все пройшло ідеально, нинішня криза була б неминуча.
Неможливий компроміс
Зеленський і Трамп помирилися 4 березня, й одразу з’явилися повідомлення, що Трамп жадає сатисфакції і для цього хоче переглянути рамкову угоду, яка вже була готова до підписання. Міністр фінансів США Скотт Бессент отримав від CBS News питання, чи залишається ця угода на порядку денному. “Наразі ні”, — відповів він. “Кілька джерел повідомили, що угода не завершена. І параметри угоди можуть змінитися, оскільки президент зараз наполягає на “більшій, кращій угоді”, — сказала особа, знайома з переговорами”, — йшлося у повідомленні CBS News увечері 4 березня.
Можна було очікувати, що на нас чекає біг по колу: Вашингтон “виправить” рамкову угоду на свою користь, після чого будуть нові переговори та новий фінальний варіант документа, який потім нарешті буде підписаний (або знову ні). Проте Трамп вирішив, що це надто нудний сценарій. Він дав команду швидко підготувати другий, головний договір. І 23 березня Київ отримав із Вашингтона 58-сторінковий документ під назвою “Американо-український інвестиційний фонд реконструкції. Угода про обмежене партнерство”.
Там записано, що засновниками фонду будуть американське держагентство DFC (United States International Development Finance Corporation) та уряд України. Найголовніше можна знайти на дев’ятій сторінці. У пункті 3.5 “Початковий внесок DFC” читаємо: “Партнери визнають, що внески Сполучених Штатів після повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році забезпечили Україні матеріальні та фінансові вигоди. Таким чином, Партнери погодилися, що такі внески на додаток до технічної та управлінської допомоги, наданої DFC Партнерству, вважаються внесками до Партнерства станом на цю дату”.
Отже, американська сторона не вносить до Фонду нічого, крім своєї “технічної та управлінської допомоги”; її внеском вважається допомога, яку США вже надали Україні після 24.02.2022. І Фонд створюється не для реалізації в Україні спільних проектів на взаємовигідній основі, а для того, щоб Україна шляхом своїх фінансових внесків до Фонду повернула США отриману допомогу.
Трамп неодноразово заявляв про свій намір змусити Україну повернути ту допомогу, яку безкоштовно дав Байден. Для нього зміст цього договору саме в цьому, інакше він йому не цікавий.
А Київ хотів геть іншого: американських інвестицій в українські природні ресурси. Півроку тому (27 вересня) Зеленський у Нью-Йорку представив Трампу План перемоги, який містив додаток, написаний спеціально з метою зацікавити Трампа. 16 жовтня Зеленський розповів у Верховній Раді, що в цьому додатку Україна пропонує США “укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних в Україні критичних ресурсів, спільного інвестування та використання потім відповідного економічного потенціалу”.
Важко уявити компроміс, який дозволив би поєднати ці два несумісні підходи.
Зміна концепції
Проте на Банковій спочатку сподівалися, що в процесі переговорів вдасться вийти на компромісний варіант угоди. Вранці 28 березня перший віце-прем’єр Юлія Свириденко, виступаючи в парламенті, підтвердила отримання проекту угоди і наголосила: “Дуже важливо зазначити, що будь-які публічні дискусії наразі щодо тексту цієї угоди наносять тільки шкоду перемовинам і нам заважають вести конструктивну дискусію з американськими партнерами. Як тільки буде досягнутий консенсус, ми обов’язково вийдемо з публічною позицією до депутатів Верховної Ради”.
Але надвечір того ж дня настрій на Банковій радикально змінився. Зеленський провів брифінг, на якому виступив із гострою критикою отриманого проекту. Можливо, із Вашингтона надійшли сигнали, що Білий дім категорично наполягає на своєму варіанті. У той день, за даними джерела “Суспільного” на Банковій, Україна та США провели першу тривалу розмову про драфт угоди про копалини, запропонованої американською стороною. Можливо, прийшло усвідомлення, що намагатись врятувати цю угоду — безнадійна справа. Або на Банковій промоделювали ситуацію і побачили, що навіть компромісний варіант не має шансів пройти ратифікацію у Верховній Раді, а спроби продавити його через парламент фатально позначаться на рейтингу Зеленського і всієї влади.
На брифінгу Зеленський підтвердив, що вимога визнати отриману допомогу боргом є неприйнятною. “Ми не будемо сприймати борги, коли ми говоримо про минуле. Якщо буде йтись про нову підтримку, тоді США можуть ставити ті чи інші умови. Ми розуміємо, що безкоштовно ця команда нічого нам робити не буде”, — заявив він про команду Трампа.
Відповідаючи на запитання, чи шкодує він про додавання пункту про корисні копалини до Плану перемоги, Зеленський зв’язав угоду про надра з гарантіями безпеки, такими як членство в НАТО. “У Плані перемоги абсолютно зрозумілими є наступні речі: є НАТО як головні гарантії безпеки, є стримуючий пакет зброї, відповідні ракети, далекобійних можливостей, які є тільки у США і які будуть застосовуватися, якщо руські порушать український кордон, — це на майбутнє, пакет стримування. Далі — є українська армія, у 100-відсотковому укомплектуванні. І є, відповідно, наші копалини, які мають бути захищені всім тим, що я тільки що сказав: НАТО, українська армія, далекобійні можливості”, — пояснив він.
Мотиви Трампа
У команді Трампа є люди, які старанно вивчають публічні сигнали, що надходять із Києва. У неділю 30 березня Трамп відреагував на брифінг Зеленського. “Він намагається відмовитися від угоди щодо рідкісноземельних металів, і якщо він це зробить, у нього будуть проблеми, великі, великі проблеми, — сказав він журналістам. — Він хоче стати членом НАТО, але він ніколи не стане членом НАТО. Він це розуміє”.
Звісно, Трамп такою риторикою нікого не здивував. Це лише його манера посилювати свою позицію на переговорах.
Однак геть не факт, що він відмовиться від своєї головної вимоги. Тому переговори мають великі шанси зайти в глухий кут.
У такому разі Трамп може скористатися зривом угоди з Україною для того, щоб оголосити Київ та Москву однаково винними у продовженні війни. Як відомо, вранці 30 березня він заявив NBC News: “Якщо Росія і я не зможемо укласти угоду про припинення кровопролиття в Україні, і якщо я вважатиму, що це була вина Росії — що може бути і не так — але якщо я вважатиму, що це була вина Росії, я збираюся запровадити додаткові мита на всю нафту, що надходить з Росії”. Ось це застереження дуже примітне і не випадкове: “Якщо я вважатиму, що це була вина Росії — що може бути і не так”. Трамп дуже не хоче сваритися із Путіним. А тут якраз є небажання Києва підписувати із Вашингтоном кабальну угоду про надра. В очах Трампа Путін та Зеленський — обидва непоступливі, обидва не виконують його вимоги. Але з Путіним йому сваритися страшніше, а з Зеленським легше.
Тому буде зовсім не дивно, якщо Трамп усупереч логіці спробує зіпхнути на Київ провину (чи хоча б половину провини) за те, що мирний процес зупинився. Дивуватися будемо, якщо Трамп раптом передумає і погодиться на такий варіант угоди, який Зеленському буде не соромно підписати і потім захистити у Верховній Раді. Кажуть, дива трапляються.
“” Читайте акож: Страшилка для довірливих. Чи віддасть Трамп Путіну чотири області України
