Уже тривалий час експертна спільнота і громадськість говорять про необхідність перезавантаження влади в Україні. Причому цілковите перезавантаження — через дострокові парламентські та президентські вибори.
Зокрема, для обрання нового складу Верховної Ради є навіть формальний привід: понад рік у країні не існує парламентської коаліції. Хоча представники влади час від часу й говорять, мовляв, вона є, але досі нам не змогли продемонструвати коаліційної угоди зі списком народних обранців, які входять до більшості. Це якась державна таємниця? Президент у такому разі має право (однак не обов’язок) розпустити ВР. Але гарант своїм правом користуватися не збирається, стверджуючи, що вибори не на часі. Та й взагалі, мовляв, у них зацікавлена Росія. Серйозно? То, певне, Путін нам заважає проводити реформи, тарифи підвищує, інфляцію особисто роздмухує?
Насправді ж післямайданна влада загалом катастрофічно втрачає довіру українців. Для прикладу, глава держави Петро Порошенко, отримавши в пер-шому турі президентських виборів-2014 рекордні 54% голосів українців, нині має майже вп’ятеро нижчий рейтинг.
Значно менше суспільство симпатизує і провладним фракціям. Абсолютно різні соціологічні дослідження періодично доводять це. Тож виникає різка невідповідність: при владі перебувають політики із фактично вичерпаним кредитом довіри, бо за три роки не була проведена до кінця жодна реформа! А ті зміни, які влада намагається запровадити, українців не обнадіюють, а лякають. Тут вам і земельна, і медична, і пенсійна реформи. А ще славнозвісна децентралізація! Тож владі нічим хизуватися, окрім хіба реформи електронного «декорування» та (як злий жарт) періодичного підвищення комунальних платежів.
Соціологічна група “Рейтинг” провела опитування щодо суспільно-політичних настроїв українців. Так, у форматі особистого формалізованого інтерв’ю (face-to-face) було опитано дві
тисячі респондентів віком від вісімнадцяти років. Помилка репрезентативності дослідження становить не більше як 2,2%.
Зокрема, дослідження виявило ставлення громадян до ідеї розпуску парламенту і проведення дострокових виборів до Верховної Ради. 25% із них цілковито підтримують, ще 25% скоріше підтримують, 13% вагаються із відповіддю, 23% скоріше не підтримують, 14% зовсім не підтримують.
До речі, кількість тих, хто виступає за дочасне волевиявлення, трохи збільшилася порівняно з минулим роком. Тоді за перезавантаження ВР було лише 20% респондентів, а категорично проти — 18%.
Також українців запитали про їхні електоральні симпатії. З’ясувалося, що якби вибори до Верховної Ради проводилися наступної неділі, то 13,9% тих, хто має намір голосувати та визначився, обрали б ВО “Батьківщина”.
До речі, саме ця політична сила тримає першість у рейтингу симпатій українців уже другий рік поспіль.
На другій сходинці опинився «Опозиційний блок» із 10,4%. Третє місце посів Блок Петра Порошенка — 10,2%. Саме ця політична сила протягом двох років катастрофічно втрачає свій рейтинг. Згадайте, що на виборах до ВР 2014 року БПП отримав 22% голосів.
Загалом прохідний бар’єр долають такі партії: РПЛ — 9,5%, партія «За життя» — 9,2%, «Громадянська позиція» — 7,7 %, «Самопоміч» — 7,1% та «Свобода» — 6,6%. Провладна партія «Народний фронт» нині має рейтинг 0,9%, що навіть нижче за статистичну похибку. Ця політсила на минулих виборах також набрала 22%.
Ще українцям поставили запитання, за кого б вони проголосували на президентських виборах, якби такі відбулися наступної неділі. Так, з-поміж тих, хто має намір голосувати та визначився, 15% голосів віддали б лідеру партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко.
За чинного президента Петра Порошенка проголосували б 12% респондентів. 10,2% опитуваних сказали б «так» представнику «Опоблоку» Юрію Бойку, 10,1% — лідеру партії «За життя» Вадиму Рабіновичу і стільки ж громадян воліли б бачити очільником держави главу політсили «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка. 9,6% респондентів симпатизують «радикалу» Олегу Ляшку.
Тож і цей рейтинг зберігає попередні тенденції: перше місце вже традиційно отримує Тимошенко, а Порошенко стрімко втрачає свій електорат.
Навіть на початку 2016 року, за даними тієї самої соціологічної служби “Рейтинг”, за нього готові були віддати свої голоси 22% опитуваних, нині ж ця цифра зменшилася майже удвічі.
