Politerno > Україна і світ > Порошенко забув, що президентам прийнято віддавати, а не забирати

Порошенко забув, що президентам прийнято віддавати, а не забирати

  • 3 Січня, 2019
  • 1811 Переглядів
  • 0

Взимку 2012 Петро Порошенко покликав групу журналістів в спорткомплекс 5 Елемент, щоб “порадитися”. Він з ходу ошелешив новиною про те, що отримав запрошення стати міністром економіки, але нібито не міг зважитися і хотів почути думку оточуючих.

Усі, хто сидів за столом, навперебій відмовляли його від божевільного кроку, а сам Порошенко приводив нові аргументи на користь того, чому варто спробувати і погодитися. В результаті стало зрозуміло: мета зустрічі явно була іншою. Рішення він прийняв давно, а поговорити покликав не для консультацій, а щоб заручитися лояльністю журналістів перед публікацією сенсації: на той момент в тюрмах вже сиділи Юлія Тимошенко і Юрій Луценко, тоді як Порошенко йшов на службу до режиму.

Збираючись працювати у Віктора Януковича, Порошенко поставив відразу кілька умов – і звільнення політв’язнів, і зняття тиску силовиків з бізнесу, і боротьба з офшорами. Ніхто нічого не виконав, зате в уряді Порошенко перечекав смуту, а подарована ним на день народження Януковичу картина Айвазовського стала невеликою платою за порятунок від силового захоплення бізнесу.

Порошенко давно не збирає відомих журналістів за таким круглим столом, щоб обговорити майбутні плани, наприклад похід на другий термін. Як і тоді, рішення він приймає без оглядки на думку інших. Знакових людей в його оточенні замінили безіменні порохоботи, яким регулярно випадає щасливий випадок сфотографувати президента в супермаркеті або провести з ним робочий день, щоб захоплено описати це в соціальних мережах.

Мікросвіт, в який загнав себе Порошенко, малює йому перемогу і ще п’ять років правління. Правда, це має мало спільного з рейтингами і громадськими настроями, а придумана кампанія Віра. Мова. Армія – з реальними проблемами людей і їх очікуваннями.

Найближчим часом Порошенко оголосить про своє висунення. Рішення прийнято, штаби сформовані, на кампанію вже витрачаються гроші. Однак ці вибори з високою часткою ймовірності він може програти. Як вийшло так, що чинний президент виявився не фаворитом гонки, а одним з тих, хто вітчайдушно бореться за вихід у другий тур, розділяючи третє-четверте місце в соціології? Злий жарт із Порошенко зіграв він сам.

Будучи бізнесменом у владі, він звик використовувати її для власних інтересів – фінансових і політичних. Порошенко – типовий опортуніст, політик, який спритно пристосовується до обставин. На своїх перших успішних виборах 1998 року власник Вінницької кондитерської фабрики напросився в соратники до Віктора Медведчука, який вів тоді одну з партій влади. За молодого кандидата проголосували виправні колонії, що забезпечили перевагу в менш ніж 60 голосів.

Ставши депутатом, Порошенко не раз здійснював політичне сальто заради своєї мети – нарощування впливу. Вийшов з СДПУ (о), щоб допомогти главі Адміністрації президента Кучми Володимира Литвина створити альтернативну опору в парламенті. Вступив до Партії регіонів, щоб дружити з податковою Миколи Азарова. Потім поміняв ставку і став акціонером політичного проекту Наша Україна, заради чого йому довелося терміново прикупити нову партію і перейменувати її в Солідарність – на заміну тієї, що віддав Партії регіонів.

Щоб залишатися на короткій нозі з Фемідою, захистив докторську в Одесі у хрещеного батька суддівської мафії Сергія Ківалова. Щоб зберегти вплив, як секретар Радбезу отримав право не тільки координувати силовиків, а й узгоджувати суддів. Робота у Януковича стала ще одним етапом у цій гонці за владу.

Довгий час Порошенко залишався в другій частині списку найбагатших Forbes, хоча був одержимий попаданням в першу десятку рейтингу. Бажання випередити своїх конкурентів, які володіють надрами, газовими монополіями, металургією і хімією, втілилося в життя під кінець першого президентського терміну. Якщо враховувати всі схеми навколо Роттердам+, Центренерго та Юзівського родовища газу, якщо зіставити ресурси, вкладені в телеканал Прямий, очевидно, що тіньова імперія чинного глави держави в грошовому еквіваленті наближається до масштабів Ріната Ахметова.

Петро Порошенко досяг всього, що хотів, – головної посади у владі і найвищих грошових вершин. Але втратив любов своїх громадян. Підтримку парламенту. Поваги міжнародних партнерів. Його найближче оточення – це або відверті корупціонери, або люди без совісті і принципів. А головне, він втратив почуття надії, що асоціювалося з його ім’ям. Обійнявши посаду президента, Порошенко забув, що тут прийнято віддавати, а не забирати. І навесні наступного року доля може виставити йому рахунок за таку самовпевненість.

Сергій Лещенко

Читайте також: Електоральний прогноз на січень – Кочетков

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE