Комісія з прав людини ООН опублікувала велику доповідь про війну в Сирії. Дані, наведені в ній, об’єктивні й тому — жахливі. Країна розорена інтервенцією Ірану і Росії, безліч людей понівечені або загинули, страшна доля мільйонів слабких — літніх людей, жінок, дітей. Радикалізм і жорстокість наявні з усіх сторін, що природно для інтервенції з моментами громадянської війни. Але абсолютно очевидно, якби не було російської інтервенції, режим Асада давно б звалився, і війна припинилася. Мільйони біженців повернулися б на свою землю з інших районів Сирії, з Туреччини, з країн Європи. Між бажаним миром і нинішньою війною є одна перешкода — Росія. З Іраном сирійський народ впорався б порівняно легко.
Про це на своїй сторінці у Facebook пише політолог і блогер Андрій Зубов.
Режиму Путіна потрібна ця війна. Передусім як постійно діючий засіб з розпалювання європейського радикалізму, паливом для якого є нещасні біженці. А радикалізм — напевний засіб до розхитування єдності Європи. Ось уже і Брекзит, ось посилення крайніх правих сил у багатьох державах Євросоюзу.
Ця підступна політика Путіна — політика на крові і сльозах мільйонів ні в чому не винних людей. Насправді — це продовження труповиробництва (термін Олександра Яковлєва), яким відрізнявся настільки улюблений Путіним Ленінсько-Сталінський режим. Здавалося б, режим цей остаточно звалився у грудні 1991-го, але ось, смертельно поранена голова звіра, що вийшов з безодні, знову вціліла [Одкр. 13:3]. І знову масові людиновбивства — тепер у Сирії, а зовсім недавно і в Україні.
Документ, який представила комісія з прав людини ООН, фіксує прямі злочини проти мирного населення російських військово-космічних сил (пп. 22−25), а також численні факти пособництва і військового, і дипломатичного злочинам, які скоюють війська Асада та їхні іранські союзники.
Все це робить керівництво нинішньої Росії воєнними злочинцями, які скоїли і продовжують скоювати злочини проти людяності. Президент, міністр оборони, міністр закордонних справ, так само як генерали ВКС і льотчики літаків, які вражають мирні цілі, всі постануть рано чи пізно, живі або мертві, перед міжнародним судом і найтяжчий вирок цілком очікуваний.
Російські владні ревнителі історії люблять апелювати до Нюрнберзького трибуналу 1945−46 років, який стратив і засудив на великі терміни багатьох керівників нацистської Німеччини саме за злочини проти людяності. Росія визнала злочином проти людяності геноцид християн в Оттоманській імперії у 1915−22 роках. Тепер подібне звинувачення лягає на Путіна, Шойгу, Лаврова, Пєскова та інших творців і виконавців злочинів проти людяності в Сирії. Їх чекає Нюрнберг.
Росіяни спаплюжені їхніми діяннями, як були оскверненими діяннями Гітлера, Геббельса, Ріббентропа, Бормана, Ейхмана всі німці, як ті, хто були співучасниками, так і ті, хто не були співучасниками, і навіть засуджували їхні злочини (див. Карл Ясперс. Питання про провину). Росіянам тяжко від цих злочинів влади, яка давно вже не запитуює їхнього дозволу на свою політику.
Єдине, що вони можуть — це сказати: ні війні в Сирії. І запевнити світ, що більш за інших народів росіяни чекають, коли правосуддя восторжествує і замість крісел для зустрічі лідерів п’яти ядерних держав, постійних членів Радбезу ООН, злочинцям буде дано місце на лаві підсудних.
Ми бачимо Мюнхен. Ми чекаємо Нюрнберг.
Читайте також: Росія готується до нападу на Україну
