ПІАРНИЙ ПОЛІТ «ФЛАМІНГО»
У п’ятницю відвідав захід, організований Fire Point — компанією, про ракетну продукцію якої я висловлювався неодноразово.
Намагався написати цей матеріал по гарячих слідах, але довго не міг сформулювати остаточне враження. Готель «Інтерконтиненталь», фуршет по-багатому, присутні практично всі провідні медіа, на питання відповідають власники компанії, подія триває три години, проте все одно залишається враження недоговореності. А також, що присутніми намагаються зманіпулювати, причому, роблять це настільки непрофесійно, що навіть незручно стає.
Якщо Fire Point вирішила публічно зняти обвинувачення, що у виробництві дронів і ракет вона є успішною за рахунок близькості до влади, тоді яким дивом їй вдалося залучити на свій захід представників Генштабу, а також українських спецслужб, які, наче за командою, хвалили продукцію компанії? Ну, хіба що про «Фламінго» було сказано, що виріб досі на стадії доопрацювання.
А на додачу відеозв’язком вигулькнув М. Помпео, колишній держсекретар США, і почав розповідати, наскільки йому цікаво і приємно увійти до наглядової ради Fire Point. Але навіщо це? Хіба воно може переконати когось, що діяльність компанії відтепер є прозорою і безпроблемною? А якщо ще й згадати скептичне ставлення українців до наглядових рад взагалі та весільних генералів в них…
Коли почалися відповіді на питання, головний конструктор Д. Штілерман сам розповів, що знайомий як мінімум з трьома фігурантами «плівок Міндіча», а з одним відносини настільки довірчі, що він йому навіть власні гроші на зберігання залишив… Це точно про самостійне бізнесову діяльність?
А як вам фантастична історія успіху у викладі І. Терех, як вони тижнями жили на виробництві, усі просочилися епоксидкою, але підготували декілька зразків дрону FP-1, і вони єдині з усіх конкурентів пройшли тести різними системами РЕБу. А після того на компанію нестримною Ніагарою полилися замовлення і гроші… Для різдвяної казки підходить, для тих, хто знає реалії отримання контрактів у нашій системі МО, звучить як глузування якесь.
Коротше, так не реабілітується, так підтверджують підозри. І загалом, власники компанії Д. Штілерман, Є. Скалига, І. Терех у спілкуванні з журналістами почувалися доволі незручно і виглядали не дуже переконливо. Окрім пані Ірини — можливо, тому, що багато оперувала гаслами і в конкретику не входила.
Але ж на цьому заході я самопозиціонувався не як політтехнолог, а як інженер, тому задав два суто технічних питання.
Перше: завод по виробництву якого палива збирається будувати Fire Point у Данії? І отримав відповідь, що мова про завод твердого палива для прискорювачів і балістичних ракет. Насправді це було б чудово, бо українське виробництво такого палива зруйноване бомбардуваннями, але мені важко повірити, що Данія готова розмістити в себе настільки небезпечне з усіх точок зору виробництво. Тобто, слідкуємо за новинами.
Друге: наскільки відсотків зараз відповідає «Фламінго» заявленим тактико-технічним характеристикам (нагадаю: дальність 3.000 км, бойова частина 1150 кг, швидкість 700-900 км/год, мінімальна висота польоту — 20 м)? Тут чіткої відповіді не було — наче все вже відповідає, але на 3.000 км поки не літає, тому що у воєнних своє бачення, які цілі треба вражати. Моя професійна точку зору, що сьогодні реальний стан «Фламінго» і на третину не такий, як було проанонсовано (це стосується також кількості вироблених ракет). Але почекаємо нових запусків.
Технічні питання задавали і інші присутні в залі. В результаті в мене тільки затвердилося відчуття, що перед нами розігрується певна вистава. Тобто, ті троє власників Fire Point, які зі сцени намагаються нас переконати, що вони є українські ілони маски, насправді здебільшого займаються саме контактами зі владою та розподілом фінансів, а конструюванням і виробництвом ракет та безпілотників з індексом FP займаються зовсім інші, цілком професійні люди.
Під час війни такий конспіративний підхід виглядає цілком слушним. От тільки навіщо проводити масштабні публічні заходи, які породжують запитань і сумнівів більше, ніж розвіюють?
Олександр Кочетков, політтехнолог
