Народний художник Іван Марчук оскаржує в суді скандальний договір, який, за його словами, був підписаний ним під тиском і без ознайомлення з боку колишнього народного депутата та ексрадника міністра внутрішніх справ Арсена Авакова – Михайла Апостола.
«Главком» оприлюднив результати місячного розслідування щодо скандальної історії довкола народного художника України Івана Марчука.
У листопаді 2025 року митець різко висловився в соцмережі про «іуд серед апостолів», натякаючи на людей, які, за його словами, намагаються привласнити його авторські права.
Як з’ясувало видання, причиною стала судова справа у Тернополі: Марчук оскаржує ліцензійний договір 2020 року, який він підписав не читаючи. Документ нібито передавав чотирьом особам – серед них адвокат Сергій Павленко, бізнесмен Михайло Синиця та син екснардепа Ігор Апостол – виключні права на використання всіх картин художника на 100 років за 10 тис. грн. Також нові власники картин «потурбувалися» про художника – передбачили для нього в договорі 5% роялті від надходжень за ліцензійні права.
Митець стверджує, що був введений в оману та ніяких грошей не отримував. Судова тяганина триває вже п’ять місяців, відводи судді не задоволені. Тим часом сам Марчук та його помічниця переконані: це «афера століття». Представники іншої сторони публічно не коментують ситуацію.
Історія набула розвитку після того, як власниця винного бренду Big Wines, що легально співпрацює з художником, випадково дізналася про претензії на авторські права з боку Михайла Апостола. Це й спонукало Марчука подати позов.
Власниця бренду Big Wines повідомила: за час колаборації з видатним художником було використано на пляшках п’ять принтів полотен Івана Марчука. На наступні роки автор уже дав згоду про нанесення на етикетки вин ще 10 зображень його картин.
Це вже не перша подібна ситуація в біографії митця: у 2017 році він також став жертвою шахрайських дій із картинами.
Його 101 картина орієнтовною вартістю $10 млн опинилася в руках спритника. Марчук передав агенту свої полотна для виставки в Національній картинній галереї «Прадо» (Іспанія). Однак жодного публічного заходу так і не відбулося. А сам агент перестав відповідати на дзвінки митця.
Тоді Марчук звернувся до поліції, яка оперативно вийшла на слід агента. Публічно цю історію від МВС комунікував тодішній радник міністра Авакова Михайло Апостол.
Михайло Апостол публічно відреагував на гучний матеріал «Главкома»
Своєю чергою Михайло Апостол звинуватив помічницю Марчука, що саме вона стоїть за «класичною схемою відволікання уваги». Колишній нардеп стверджує, що Тамара Стрипко «фактично нав’язала» митцю свою присутність та «ізолювала Маестро від найближчих людей», включно з його доньками та друзями. При цьому політик не пояснює, яким боком він опинився в цій історії, і чому художник мав довірити права на свій мистецький спадок людям, яких привів до нього Апостол.
«Протягом тривалого часу я мовчав, як мовчать доньки та близькі і друзі Маестро, які щиро його люблять і бажають йому спокою в поважному віці. Ми не хотіли створювати конфлікти чи напругу навколо людини, яка заслужила право на тихі, гідні роки, сповнені пошани й творчого тріумфу. Але, як показує ситуація, мовчання було сприйняте за слабкість. А коли комусь є що приховувати – він починає діяти агресивно, обливати брудом на упередження тих, хто знає правду», – написав він.
Екснардеп стверджує, що неодноразово чув від самого Марчука слова про «небажання спілкуватися з помічницею» та його втому від неї. Апостол заявляє, що з часом ця особа, маніпулюючи, почала виступати від імені художника, формуючи публічні тексти у стилі «ми вітаємо», «ми хочемо», створюючи в себе «ілюзію співволодіння спадщиною Генія».
Апостол наголосив, що «маніпуляції, психологічний тиск, перекручування фактів та відверта брехня» були реальністю останніх років, а доньки та друзі, які приїжджали до батька/друга, «щоразу отримували у відповідь холодність після її нашіптувань». Колишній нардеп стверджує, що помічниця ізолювала Маестро від найближчих людей.
Окрім того, Апостол нагадав про історію повернення 101 картини Марчука, яка була подана громадськості «так, ніби екснардеп – не помічник, а учасник чогось сумнівного». Він запевнив, що колекцію було «врятовано й оперативно повернуто» завдяки другові Марчука Володимиру Бульбі та залученню його самого, а також міністра МВС. Колишній нардеп також поскаржився, що під впливом помічниці Маестро нібито почав заявляти, що фільму про нього, створеного Володимиром Бульбою, «не існує», а самого Бульбу називав «злодієм», хоча той «віддав стільки сил» і був поруч із художником.
Апостол стверджує, що вся колекція за участі помічниці «вивезена за кордон під прикриттям війни». Він припускає, що садиба Марчука в Каневі, яка фігурує у фільмі про митця, також перейшла під її контроль. Михайло Апостол підсумував, що всі ці дії виглядають як «класична схема відволікання уваги: голосні звинувачення, створення образу «ворогів Маестро» з друзів та близьких генія, що знають про неї, маніпуляції його поважним віком – і водночас повільне, але послідовне привласнення спадщини Українського Генія». «Я висловлюю цю позицію не з образи, а з обов’язку перед історією, перед родиною Марчука, перед Україною та перед самим Маестро. Бо спадщина такого рівня – не приватна здобич, а національна цінність», – завершив він свою заяву, яку підкріпив підбіркою фото, на яких зображений у компанії з Маестро.
