Після звільнення Валерія Залужного з посади головнокомандувача ЗСУ та призначення на цю посаду Олександра Сирського в армії “помінялася модель управління і почалася брехня”.
Про це заявив колишній мандир 58 бригади Дмитро Кащенко – кадровий військовий, який з юності в армії і пройшов усі щаблі служби, а за оборону Чернігівщини, Київщини та Сумщини у 2022 році отримав звання Героя України.
Кащенко дав велике інтерв’ю виданню Цензор.нет, в якому заявив, що головнокомандувач ЗСУ Сирський тримається на посаді, бо готовий виконовути любі побажання президента. Нас зацікавив фрагмент розмови з військовим.
Журналістка зазначила, що чула розмови про те, що “масштабні гучні операції починаються, коли з’являються розмови про зняття Сирського”, на що Кащенко відповів:
“Я бачу ситуацію трішки ширшою. Можливо, є амбіції щодо військових операцій у політичного керівництва країни. І вони озвучуються: ми б хотіли поле бою бачити отак чи отак. А Сирський киває головою і каже: “Єсть. Так точно”. Якби президент хотів поміняти Сирського, він би його поміняв. Чому поміняли Залужного? Бо він мав свою думку. І він її висловлював.
Я вважаю, що операція на Курщині – це повна “діч”. Казали, що ми поміняємо захоплені території на наші окуповані. Це не спрацювало. Якщо здати весь метал Покровська, він буде дорожче вартувати, ніж вся Курщина разом взята.
… Якби це був рейд, то дії мали б ознаки рейду. Десантно-штурмові війська мають досвід рейду. І половина теперішніх командирів бригад брали участь у рейді 2014 року, будучи командирами взводів, рот. Кожен з них міг би набрати Забродського і спитати його, як це робиться, що для цього потрібно. Порадитися, як розробити операцію. Він би точно порадив, не відмовився. Бо одна голова добре, а декілька краще, хоча і некрасиво”.
Інтерв’юєр продовжила: “Зараз усе ширше говориться про те, що Курська операція планувалася без продумування, хто буде іти слідом за десантниками, шляхи логістики й евакуації не були прораховані. Кажуть, так робиться і зараз: “Ви ідіть, починайте. А за вами ми когось вже підтягнемо”. Але ж це не правильно навіть з точки зору цивільної людини”.
“Це і є модель управління Сирського.
Коли ви збираєтесь їхати в ліс, ви ж продумуєте все до деталей: де і в чому ви будете спати, що їсти, на чому їхати, що потрібно мати для того, щоб пробути на природі день чи тиждень. Ви ж не встаєте з-за робочого столу і не їдете, як стояли. Вам потрібен час для підготовки. Одній людині, щоб підготуватися до поїздки на природу з ночівлею, потрібно декілька днів. А бригада – це шість тисяч людей. Їм треба час для підготовки до будь-якої операції. І ідуть вони не на прогулянку, а воювати.
Але Олександр Станіславович сам собі щось спланував, намалював в уяві картинку і доповів президенту: “Я готовий”. У подібних ситуаціях я завжди згадую анекдот, коли мужик каже: “Я дрова привіз”. А кінь дивиться на нього і дивується: “Не сильно ти за#бався?” Ти готовий. А бійці? Тоді іди і наступай сам. Біда Сирського і більшості генералів, які біля нього, в тому, що вони самі ніколи в атаку не ходили”, – зазначив Кащенко.
Військовий відмітив, що деякі фотографії Олександра Сирського викликають питання, широке обговорення і жарти: навіщо він приїжджає на пункт управління бригади в бронежилеті з магазинами? Навіщо вони? В кого він зібрався стріляти? І з чого?
“Коли президент обмежив Залужного і почав надавати перевагу Сирському, помінялася модель управління і почалася брехня. А коли він став головкомом, воно з “Хортиці” масштабувалося на всі Збройні сили. На даний момент у командира бригади все іде по накатаній. Все відлагоджене. Чому він повинен втрачати свою посаду, якщо щось висловить?
… Тобто до Генштабу доходила неправдива ситуація, а ти приїхав в штаб бригади і побачив всю правду? Тоді у мене питання: ти ж сам командирів призначаєш. То, виходить, ти призначаєш людей, які тобі будуть брехати?”.
Ведуча підкреслила, що саме в цьому на фронті велика проблема – не доносять правдиву інформацію.
“Викривляти інформацію почали, коли Сирський прийшов керувати на “Хортицю”. Він зайняв особистий канал президента, чим порушив субординацію в армії. Зрозуміло, що президент мав одну картинку від тодішнього головкома й іншу – від Сирського. Від Залужного надходила більш об’єктивна інформація. А від Сирського – та, яка більше подобалася.
У мене є приклад, як ставав комбатом один з моїх офіцерів. З ним тактикою займався особисто Залужний, будучи командувачем ОК “Північ”. Я з ним з інших питань займався. Паліса Паша з ним займався. Чого? Бо він приїжджав до Сирського на співбесіду і той його питав і так, і сяк, ковиряв, перевіряв… І ніяк не призначав. Для мене загадка, як при такому ретельному відборі, при такому підході, стали командирами деякі нинішні командири штурмових полків? Що помінялося в підходах до призначень у тієї самої людини? Я тоді був комбригом, його ж, так би мовити, ставлеником. Чому мені на слово не вірили, що цей кандидат мене влаштовує, як командир батальйону? Мені ж з ним служити. Я собі його беру, а не тобі. В результаті Олександр Станіславович мене послухав, але мозок виніс – і мені, і комбату. Нинішнім чомусь нічого не виносилось. Хоча у більшості взагалі ніякої військової освіти немає!
Я собі так думаю, що Олександра Станіславовича Сирського зацікавили, щоб певні люди зайшли на високі посади. Але ж на які місця їх призначати? Бог його знає. А давайте ми створимо штурмові війська! Так з’явилися нові посади. У кожного комбата і комбрига в підрозділі є декілька своїх перевірених людей, які за тебе і в Крим, і в Рим, і до чорта в гості. Такі, думаю, і завели до Сирського тих “штурмовиків”: “Дивись, є тіпи, які знають того і того, завжди зможуть порішати складні питання”. А куди ми заведемо цих людей? Давайте створимо окремі штурмові батальйоні… Пару раз вони штурманули щось. Картинку показали. Давайте будемо розвивати їх в полки… А наскільки ті командири компетентні – неважливо. Одного з таких призначених, який зараз на генеральській посаді, п’яного, солдати побили і відео викинули в інтернет. Але Сирський його біля себе тримає. Бо він зручний, киває головою. “Про розум правителя насамперед судять за тим, яких людей він наближає до себе”, – колись сказав Нікколо Макіавеллі.
Я тому і пішов з армії, що мені з цими людьми не по дорозі. Вбивати своїх солдатів я не хочу. Дивитися, як вони помирають від дурних наказів, – не хочу. А впливати на це ніяк не можу”, – заявив Кащенко.
