Єгор Буркін, відомий за прізвиськом «Мексиканець», якого правоохоронці пов’язують із міжнародним наркосиндикатом «Хімпром» та мережею шахрайських колцентрів, заявив, що щорічні платежі за прикриття колцентрів в Україні могли сягати 350–370 млн доларів. Водночас загальний обсяг коштів, які цей бізнес заводив у країну, він оцінив приблизно у 20 млрд доларів на рік.
В інтерв’ю на YouTube-каналі Василя Тимошенка Буркін розповів про систему платежів представникам СБУ, Національної поліції та прокуратури, які, за його твердженням, забезпечували безперешкодну роботу колцентрів.
За оцінкою Буркіна, в Україні діяло близько 1500 таких офісів. Стандартний щомісячний платіж за прикриття колцентру зі штатом 50 працівників становив 21 тисячу доларів: по 7 тисяч доларів, як він стверджує, отримували представники кожного з трьох правоохоронних органів.
Якщо в офісі працювало 100 людей, сума подвоювалася до 42 тисяч доларів. За 150 працівників потрібно було платити вже 63 тисячі доларів щомісяця.
За підрахунками Буркіна, якщо виходити з кількості 1500 колцентрів і базового платежу 21 тисяча доларів, загальна сума становила 31,5 млн доларів на місяць, або 378 млн доларів на рік. Сам Буркін оцінив річні платежі приблизно у 350–370 млн доларів.
За його словами, гроші збирали через посередників, яких визначали співробітники кіберпідрозділів СБУ та Нацполіції. Одним із учасників цієї системи Буркін назвав Сергія Кропиву — колишнього заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу генерального прокурора, який, за його твердженням, залишав собі частину коштів, а решту передавав тодішньому генпрокурору Руслану Кравченку.
Кропива став одним із підозрюваних у першій частині операції НАБУ і САП «Карфаген» щодо прикриття шахрайських колцентрів. Після викриття схеми Кравченко подав у відставку та виїхав з України. Згодом журналісти встановили, що він зареєстрував місце проживання у Відні. Сам Кравченко заперечував причетність до прикриття колцентрів.
Окремо Буркін оцінив обсяг коштів, які колцентри щороку заводили в Україну, приблизно у 20 млрд доларів. За його словами, ці гроші надходили переважно готівкою та витрачалися не лише організаторами й працівниками колцентрів, а й у суміжних сферах — від ресторанів і салонів краси до торгівлі автомобілями та оренди нерухомості.
Буркін стверджує, що припинення роботи колцентрів уже негативно позначилося на цих бізнесах. Зокрема, він пов’язує з цим падіння попиту на оренду офісних приміщень. Водночас він визнав, що колцентри були злом, оскільки, за його словами, їхня діяльність розбещувала працівників і привчала їх до легких грошей.
Буркін також стверджує, що система прикриття не обмежувалася окремими підрозділами. За його словами, без участі керівництва правоохоронних відомств інші департаменти продовжували б перевіряти колцентри незалежно від домовленостей із кіберпідрозділами.
