5 вересня у Києві та Львові пройшли акції протесту проти двох законопроектів, які посилюють покарання військових за непокору (№13452) і СЗЧ (№13260). Влада з одними вимогами погодилася, інші проігнорувала, і обидва ці рішення виглядають спірними.
Покарання за СЗЧ
Почнімо з проекту, який з’явився першим: №13260 про посилення покарання за самовільне залишення частини (СЗЧ). Він був зареєстрований 5 травня. Його повна назва “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, пов’язаних із самовільним залишенням в умовах воєнного стану військової частини або місця служби”. Авторами проекту є п’ять “слуг народу”: голова комітету з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас, голова комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич, а також Федір Веніславський і Юрій Здебський з комітету Завітневича та Владлен Неклюдов з комітету Іонушаса. Можна сказати, що це спільна творчість двох комітетів.
9 травня міністр оборони Рустем Умєров і тво начальника Генштабу ЗСУ генерал-майор Володимир Горбатюк надіслали до комітету Іонушаса листи, де зазначили, що законопроект “підтримується”.
4 вересня цей проект умовно успішно пройшов перше читання. Умовно — бо отримав 227 голосів. Було б на два голоси менше — і він провалився би. Його підтримали лише 168 із 230 “слуг народу”. Тобто кожен четвертий член президентської фракції проігнорував цей проект, хоча той безпосередньо стосується обороноздатності. І тут виникає питання, чому верховний головнокомандувач Володимир Зеленський не скомандував своїй фракції у повному складі з’явитися на засідання і підтримати цей проект. Якщо це втеча від відповідальності, то у другому читанні цей проект має великі шанси провалитися.
Пояснюючи потребу у цьому законі, Іонушас нагадав, що 20 серпня минулого року Верховна Рада на прохання Міністерства оборони та Генштабу ЗСУ прийняла закон №3902-IX, який дозволив, якщо людина перший раз вчинила СЗЧ, повернутися в частину і віддати свій борг державі. “Тисячі військовослужбовців, які один раз зробили помилку, повернулися. Всі, хто хотів повернутися, вже повернулися. Що ми маємо зараз, яку ситуацію? Ми маємо досить сувору ситуацію на Донеччині, на Луганщині. До нас звертаються Генштаб, Міноборони, прикордонники і Нацгвардія. Вони просять залишити можливість тим, хто вже повернулися, бути звільненими від відповідальності. А на майбутнє цю норму прибрати, тому що вже зробила своє”.
Суть законопроекту полягає у тому, що зі статті 401 Кримінального кодексу викреслюється частина 5, яка зараз передбачає, що особа, яка вперше вчинила СЗЧ чи дезертирство, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби та за наявності письмової згоди командира на продовження військової служби. Отже, для тих, хто вчинить СЗЧ чи дезертирство після того, як почне діяти новий закон, механізм звільнення від кримінальної відповідальності, запроваджений рік тому, вже працювати не буде.
Зазначимо, що закон №3902-IX, прийнятий 20 серпня минулого року, отримав голоси 270 депутатів (у тому числі 192 “слуг народу”), і це не дивно, бо він був значною мірою популістським. А проект №13260, навпаки, антипопулістський. Такі рішення завжди важче приймати.
Водночас слід сказати, що і минулорічний закон, і цьогорічний законопроект в певному сенсі однаково недосконалі. Вони обидва ставлять на одну дошку дві геть різні категорії СЗЧ. Абсолютна більшість тікають або з навчальних центрів, або під час переведення з навчального центру до військової частини, або коли дізнаються, що їхня військова частина відправляється в зону бойових дій. Але є інша категорія: ті, хто вчинив СЗЧ після двох-трьох років служби. Мотиви можуть бути різними: когось обурила відсутність обіцяної демобілізації, а хтось шляхом СЗЧ хоче перевестися до іншої частини — це досить поширена практика.
Співорганізатор акції протесту у Львові Андрій Огірчак акцентував на тому, що проект №13260 “прирівнює тих людей, які долучилися до війська шляхом мобілізації і потім пішли в СЗЧ на етапі проходження базової загальновійськової підготовки, і військовослужбовців, які більше трьох років служать як піхотинці, в окопі, і вони пішли в СЗЧ через різні причини, але ці люди гідні більш справедливої кримінальної відповідальності, ніж ті, які пішли ще на етапі підготовки. Ми за те, щоб доопрацювали законопроект”.
Акції протесту у Києві і Львові пройшли 5 вересня, наступного дня після того, як проект №13260 був прийнятий у першому читанні. На даний момент офіційна позиція влади (Міноборони, Генштабу ЗСУ, комітетів парламенту) щодо цього проекту не змінилася. Тим важливіше, щоб на друге читання Банкова забезпечила стовідсоткову підтримку проекту “слугами народу”.
Покарання за непокору
Проект №13260 про посилення покарання за непокору був зареєстрований 4 липня. Його повна назва “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України щодо відповідальності за військові адміністративні та військові кримінальні правопорушення”. Авторами проекту є п’ять “слуг народу” з комітету Іонушаса: Максим Павлюк, сам Сергій Іонушас, Владлен Неклюдов, Володимир Захарченко та Галина Михайлюк.
Недоліком цього проекту є вже сам той факт, що його розробляв не комітет Завітневича, який опікується ЗСУ, а комітет Іонушаса, який опікується прокуратурою та поліцією. Однак це не могло бути самодіяльністю депутатів. Законопроекти, що стосуються обороноздатності, завжди мають особливу увагу Банкової.
Про те, що це не самодіяльність, свідчить і те, що автори проекту заручилися підтримкою Міноборони і Генштабу. Міністр оборони Денис Шмигаль ще 9 липня надіслав Іонушасу листа, де повідомив “про відсутність зауважень та пропозицій” до проекту №13452. Начальник Генштабу ЗСУ генерал-майор Андрій Гнатов 14 серпня надіслав голові Верховної Ради Руслану Стефанчуку листа, де говориться, що проект №13260 є “особливо актуальним”. “Генеральний штаб Збройних Сил України вже висловлював свою принципову підтримку цього законопроекту перед Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності листом від 14.07.2025 № 300/1/C/5956. Актуальність та необхідність реалізації зазначених законодавчих ініціатив підтверджується також і командирами військових частин бойового складу Збройних Сил України у відповідному зверненні (додається)”, — зазначив начальник Генштабу.
“Наш комітет активно співпрацює з Генштабом ЗСУ та дослухається до пропозицій, які надходять від військових. Саме командири військових частин бойового складу ЗСУ (близько 20 командирів) наполягали на необхідності реалізації зазначених ініціатив, вдосконаленні окремих аспектів юридичної відповідальності військовослужбовців, а хто, як не вони, знають краще, які зміни потрібні їм на сьогодні”, — заявив Іонушас 28 серпня.
Якщо проект має підтримку Міноборони, Генштабу і бойових командирів, то під час повномасштабної війни було б украй дивним, якби правляча фракція парламенту раптом не захотіла за нього голосувати. Однак сталося саме це. 27 серпня комітет Іонушаса розглянув цей проект і визнав, що з нього треба вирізати головне: посилення відповідальності за непокору. У висновку комітету говориться, що “запропоновані в редакції законопроекту зміни до статей 69, 75 КК потребують виключення при підготовці його до другого читання”.
Чому комітет дійшов такої думки? Це пояснили Іонушас і Завітневич у спільній заяві 6 вересня: “Комітет з питань правоохоронної діяльності у своєму висновку зазначив, що до другого читання з проекту закону слід прибрати зокрема норми, які передбачають безальтернативність жорстокого покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та залишити можливість призначення більш м’якого покарання. Виходимо з того, що текст законопроекту у первісному вигляді не був би підтриманий у парламентській залі”.
Тобто ще 27 серпня комітет Іонушаса дізнався, що на Банковій концепція змінилася і там не готові вимагати від правлячої більшості прийняти цей проект у його жорсткому варіанті, з покаранням для військових за непокору командирам в’язницею на 5-10 років. Тоді йшлося про те, що жорсткі норми буде вирізано перед другим читанням. Тож комітет Іонушаса рекомендував парламенту включити цей проект до порядку денного сесії та за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу.
28 серпня уповноважена президента з питань захисту прав військовослужбовців Ольга Решетилова вирішила перекласти відповідальність на депутатів. Вона розповіла про “обурення, яке викликав законопроект №13452 у військовослужбовців і суспільства загалом”, і закликала народних депутатів “уважно поставитися до ризиків”.
Невдовзі розпочала роботу нова сесія парламенту, і 3 вересня депутати включили проект №13452 до її порядку денного. Однак 5 вересня у Києві та Львові пройшли акції протесту. І наступного дня почалися дивні події, які можна назвати перекладанням відповідальності на військове керівництво.
Іонушас і Завітневич виступили із спільною заявою про те, що “законопроект був розроблений саме за ініціативою військового командування”. “Бойові командири наполягали на необхідності реалізації зазначених ініціатив та у своєму листі зазначили, що прийняття парламентом цього закону сприятиме підтриманню військової дисципліни у підрозділах в умовах воєнного стану, підвищенню бойової готовності військових частин та спроможності виконувати завдання щодо захисту Вітчизни”.
Увечері 6 вересня Міноборони виступило з заявою про те, що воно “підтримує позицію” комітетів Іонушаса і Завітневича “про необхідність виключення із законопроекту №13452 положень про посилення відповідальності військових за непокору”. “Запропоновані у законопроекті зміни позбавляють суди можливості враховувати обставини справи та призначати більш м’яке покарання, що фактично перетворює судовий розгляд на формальну процедуру без урахування індивідуальних факторів. Міноборони вважає, що законопроект №13452 потребує доопрацювання спільно з профільними комітетами ВРУ. Дисципліна у війську має ґрунтуватися не на покаранні, а на справедливості. Міністерство послідовно виступає за те, щоб військові, які сьогодні боронять нашу країну, могли захистити свої права”, — заявило Міноборони, яке раніше не мало зауважень і пропозицій до цього проекту.
8 вересня “слуга народу” Олександр Федієнко з комітету Завітневича прямо запропонував народу обурюватися військовим керівництвом. “Народні депутати України не ініціюють ці закони тому що їм так хочеться. Кожен ініційований закон, який стосується військового напрямку, це пропозиція безпосередньо самих військових. Якщо суспільство має якісь претензії, воно повинно в першу чергу їх спрямувати до ініціаторів, — написав він у фейсбуці. — Я дуже хочу, щоб військове керівництво нарешті вийшло в публічну площину, можливо навіть провести круглі столи і пояснити суспільству свої ініціативи. Бо так ви можете втратити довіру і від депутатів”.
Моралі в цій історії немає. Є лише спроба Банкової, Міноборони і “слуг народу” втекти від проблеми та від відповідальності за її вирішення, замість того щоб пояснити народу: у нас концепція змінилася, ми хотіли ув’язнювати військових на 5-10 років за непокору, але передумали.
