Зазвичай нога господарів Білого дому далі саудівського Ер-Ріяду не ступала. І це незважаючи на те, що в Абу-Дабі розташована одна з найбільших в регіоні авіабаз США Аль-Дафра, на якій розміщений головний Центр командування бойовими діями в Перській затоці, що свідчить про давнє стратегічне партнерство Вашингтона та Еміратів.
Загалом Трамп став першим президентом США, який відвідав ОАЕ за останні 17 років, після поїздки президента Джорджа Буша-молодшого в 2008 році. У четвер президент заявив журналістам, що для нього це “велика честь бути тут”.
Втім, як ще міг охарактеризувати Трамп своє перебування в Еміратах, які стали завершальним пунктом у його 4-денному турне державами Перської затоки. Правлячі еміратські шейхи влаштували йому прийом, кращий ніж саудити і катарці.
Більше того, якщо в Ер-Ріяді Трамп уклав угод на $1 трильйон, в Катарі – на $1,2 трильйона, то в Абу-Дабі американська економіка приросла аж на $1,4 трильйона. Саме таку колосальну суму ОАЕ зобов’язалися інвестувати у різні сектори економіки США.
Таким чином, сумарний урожай інвестицій, зібраний Трампом лише за 4 дні серед пісків Близького Сходу, становив майже $4 трильйони.
Арабські інвестиційні гроші підуть на розширення американської інфраструктури штучного інтелекту, виробництво напівпровідників, енергетику (від збільшення видобутку вуглеводнів до будівництва нових потужностей з переробки нафтопродуктів і зрідженого газу – що, до речі, багаторазово посилює вплив Вашингтона на світовий ринок енергоносіїв), американське авіабудування, космічні програми, телекомунікаційні проекти, воєнно-оборонний сектор.
Все це десятки тисяч нових робочих місць в Америці. Як то кажуть, та щоб я так жив…
Примітний факт, що заслуговує, до речі, на схвалення за рідкісну в американському політичному конкурентному середовищі об’єктивність – колишні високопосадовці адміністрацій Байдена та Обами зізналися, що на них справив враження успіх президента Трампа цього тижня під час його історичного турне Близьким Сходом.
За даними видання Axios, яке поговорило з кількома високопоставленими екс-чиновниками адміністрації Байдена: «зовнішньополітичні досягнення Трампа вразили навіть деяких його різких критиків».
«Боже, як би мені хотілося працювати в адміністрації, яка б могла діяти так швидко! Важко не відчувати одночасно жаху від думки про наполегливість Трампа і, водночас, трепету перед його готовністю сміливо зруйнувати стільки шкідливих табу», – сказав Роб Меллі, колишній спеціальний посланник в Ірані при Байдені.
«У нього є можливість робити в політичному плані те, чого не робили попередні президенти, тому що він має повну безперечну підтримку серед республіканців», – сказав Нед Прайс, колишній представник Держдепартаменту в адміністрації Байдена.
Колишні чиновники адміністрації Обами Томмі Вітор та Бен Роудс високо оцінили крок Трампа щодо скасування санкцій проти Сирії. У своєму подкасті Pod Save the World у середу Вітор сказав: «Це дуже велике досягнення. Тому я думаю, що Трамп заслуговує на велику похвалу за це рішення. Це було політично складно… але це правильний вчинок».
«Це цілком очевидно правильне рішення, – погодився Роудс. – Я не знаю, чому Джо Байден цього не зробив».
«Мені не подобаються мотиви багатьох вчинків Трампа», – додав Роудс. «Але не можна не оцінити: він не прив’язаний до постійного страху перед якимись несумлінними атаками правих або дурними [лівими] наративами на кшталт: «Ми цього не робимо, ми маємо використовувати санкції для бла-бла-бла». Ні! Іноді просто потрібно не боятися спробувати щось інше.
Дивлячись на все це, виникають певні думки: ось, наприклад, публіка, що звикла до трафаретних кліше щодо 47-го президента США частенько каже: «Та він взагалі не політик!».
Однак у мене виникає запитання: якщо людина, яка виграла у складній політичній боротьбі ДВА рази вибори, що зуміла згуртувати навколо себе десятки мільйонів прихильників, демонструє приголомшливі за своєю сміливістю реформи всередині держави – необхідні для виживання цієї держави, здатна ефективно, оперативно і (що важливо) небезуспішно вирішувати зовнішньополітичні задачі – не політик, то хто ж тоді політик?
Якщо надувати щоки на незліченних самітах, протирати роками штани на безплідних переговорах, витрачати гроші платників податків на пишні прийоми та кавобрейки, а потім влаштовувати «криваву лазню» – це і є «професійна політика», тоді виникають певні питання щодо здорового глузду тих, кому таке подобається.
Більшість з вас погодяться, що тоді всіх так званих політиків слід терміново замінити на комерсів. Хай краще вони ухвалюють рішення. Як уміють, так і вирішують. Без шуму, пилу, а головне – крові.
Навіщо проливати кров та влаштовувати геополітичну м’ясорубку, коли майже будь-яке питання у нашому світі можна вирішити за гроші. А якщо не можна вирішити за гроші, то, виходить, можна вирішити за великі гроші. Як кажуть євреї: «Дякую, Господи, що взяв грошима!».
Люди з бізнесу добре розуміють такі угоди, коли успіх однієї сторони прирівнюється до успіху іншої. Як то кажуть, Win-Win! Звичне для будь-якого бізнесу рішення, але чомусь таке складне для «політиків».
“” Читайте також: Теорія великого вибуху мін, які не спрацьовують: як уникнути чергового скандалу
