Уже п´ятий рік поспіль у європейським містах відбувається Конференція з питань реформ в Україні, на якій оцінюється перебіг цього процесу та залучаються нові партнери. Війна скоректувала формат. І на цей раз традиційний захід мав назву Конференція з питань відновлення України. До неї долучилися щонайменше 40 країни та понад 20 міжнародних організацій, які зібралися у швейцарському місті Лугано.
Україна переживає найбільшу кризу у своїй новітній історії. Лише грошовий еквівалент збитків і втрат, яких зазнала країна через агресію Росії з 24 лютого, оцінюється в $600 млрд. Вітчизняні та міжнародні інституції очікують падіння українського ВВП за результатами року від 30 до 50%. Щомісяця дефіцит бюджету становить приблизно $5 млрд (в еквіваленті). Зараз бойові дії ведуться на територіях, де в мирний час генерувалося 20% ВВП. За даними уряду, втрачено понад 200 заводів, близько 17% бізнесів взагалі зупинилися, а 60% підприємств працюють не на повну силу. Загалом зруйновано близько 80 тис. об´єктів, серед яких майже 800 належать до медичної інфраструктури, а 2100 — до освітньої. Чимало бізнесів втратили не лише виробничі потужності, а й ланцюги поставок та логістичні маршрути. В умовах заблокованих чорноморських портів і на майбутнє потрібно нарощувати пропускну здатність західного кордону. Загалом Україна має виконати сім блоків реформ — від судової до антиолігархічної — в рамках домашньої роботи як кандидата на вступ до Євросоюзу.
У такій ситуації українська делегація на чолі з прем´єр-міністром Денисом Шмигалем презентувала в Лугано План відновлення України, розрахований на 10 років. Він складається з нацпрограм і проектів, що охоплюють основні напрямки економічної, соціальної та політичної відбудови і трансформації країни. Це ще далеко не остаточний варіант дій, але це українська “карта”, на основі якої, за сподіваннями Києва, будуть реалізуватися численні ініціативи за участю партнерів.
www.recovery.gov.ua
Отже, план складається з 17 нацпрограм, в межах яких описані 850 проектів. Загальна вартість пропонованих заходів оцінюється у $750 млрд. При цьому щорічний приріст реального ВВП України має становити понад 7%. Але наскільки він реалістичний?
Диво чи не диво?
В останньому прогнозі щодо ВВП дві сторони: одна блискуча, а інша — не дуже. У міжнародній практиці тривале економічне зростання країни на понад 6% вважається економічним дивом. Зрозуміло, що в перші роки після завершення війни (на що ми сподіваємося) буде відскок з низької бази. Однак прогнозовані темпи зростання на горизонті 10 років — це, здавалося б, заявка на економічне диво. Блискучий результат? А тепер додамо простий розрахунок. Якщо відштовхнутися від сучасних тенденцій, то ВВП України за результатами року цілком може обвалитися до $100 млрд. Тоді щорічне зростання на 7% дає близько $200 млрд у 2032 р. А це приблизно стільки ж, скільки було у 2021 р. Ясно, якщо ми рахуємо в доларах, то в реальності курс гривні (який зараз неможливо спрогнозувати) значно скоректує результат. Але в будь-якому разі 7%-ве зростання забезпечує лише подвоєння ВВП протягом 10 років, тобто ймовірне його повернення на довоєнний рівень. Отаке економічне диво.
Куди і скільки. Що не так з планом
За рахунок яких програм уряд збирається відновлювати країну і стимулювати економіку? Ось основні з них за вартістю:
-
відновлення житла та інфраструктури регіонів — $150-250 млрд;
-
енергонезалежність та “зелений” курс — $130 млрд;
-
конкурентний доступ до капіталів — $75 млрд;
-
забезпечення макрофінансової стабільності — $60-80 млрд;
-
зміцнення безпеки та оборони — $50 млрд;
-
розвиток секторів економіки з доданою вартістю — 50 млрд грн.
Серед інших програм — забезпечення чистого і захищеного середовища, розвиток культури і спорту, відновлення і модернізація соціальної інфраструктури, систем охорони здоров´я і освіти тощо.
І знову маємо дві новини — одну гарну, а іншу — не дуже. Позитив у тому, що вперше уряд покладається на такий практичний KPI, як місце в рейтингу Індексу економічної складності (The Economic Complexity Index, ECI). На відміну від Doing Business, з яким наша влада носилася багато років, поки сам Світовий банк не припинив його випуск через виявлені хиби в методології, ECI відображає реальний взаємозв´язок між рівнем розвитку країн та складністю і різноманіттям продукції, яку вони експортують. Так, згідно з The Economic Complexity Index, найскладнішими товарами торгують найбільш заможні і конкурентні держави. “Ділова столиця” пропонує використовувати саме цей інструмент для оцінки економічного розвитку. Нагадаємо, що більшість незалежної історії Україна поступово втрачала в економічній складності. За підсумками 2019 р. (останній рейтинг) наша держава опинилася на 47 місці серед 133 країн, тоді як найкраще місце було в 2003 р. — 29.
Поглянемо на урядовий KPI — увійти в топ-40 країн ECI не пізніше 2025 р. (це повернення на рівень середини “нульових”) і в топ-25 — не пізніше 2032 р. (в цій когорті переважна більшість — розвинуті країни). Попри руйнівні наслідки війни, це завдання виглядає реалістичним, якщо ми справді реалізуємо заявлений президентом України Володимиром Зеленським перехід від сировинної моделі економіки до переробки і розширення випуску продукції з високою доданою вартістю. Великі сподівання тут на західні бізнеси, які погодились би на заклик Зеленського локалізувати виробництво в Україні, а отже, і на уряди дружніх держав, які б надали своїм компаніям певні гарантії чи пільги, щоб перекрити ризики, пов´язані з веденням бізнесу в нашій країні. Ми ще повернемося до питання приватних інвестицій.
“” А погана новина в тому, що це реалістичне завдання, схоже, ніхто не збирається виконувати. План уряду не заточений на перехід до технологічного виробництва.
“Мене сильно здивувало, що загальна програма відновлення становить $750 млрд. І в ній лише $50 млрд виділено на розвиток секторів, які створюють додану вартість. А якщо відкрити саму програму, то в ній 34 підпрограми. 12 з них стосуються сільського господарства, 11 — IT-сектору. Також окремо є меблі. І вишенька на торті — використання земель (цікаво, який це сектор?). Також мене дуже здивувало, що всі програми стосувались секторів, які є в Україні, але нема жодної програми по створенню нових секторів. Не було кому пролобіювати це питання?”, — прокоментував урядовий план економіст Павло Вернівський у своєму блозі на Facebook.
Зрозуміло, що житло та інфраструктуру потрібно відновити, але без стимулювання виробництв із високою доданою вартістю неможливо побудувати конкурентну економіку і досягти довготривалого зростання.
Натомість міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у Лугано заявляє, що Україна перетвориться на “найбільший IT-хаб Східної Європи” з IT-сектором у 40% ВВП! Нам треба визнати: це станеться одразу після того, як “гіперлуп” помчить до Дніпра. Ну, хіба що після війни та відповідного урядування в економіці нічого не залишиться, крім торгівлі і IT… Насправді, високотехнологічні послуги, такі як телекомунікаційні (якщо ми не кажемо про аутсорсінг) найбільше розвиватимуться в Україні тоді, коли зросте частка у ВВП великої переробної промисловості, що потребує таких послуг. Але урядовий план не сфокусований на формуванні цього базису.
Хто і скільки. Які є можливості
Тепер про гроші — хто має оплатити план на $750 млрд. Денис Шмигаль в Лугано назвав такі джерела:
-
Конфісковані активи Росії та російських олігархів.
-
Гранти і пільгові кредити міжнародних фінансових організацій та країн-партнерів.
-
Інвестиції приватного сектору.
-
Позабюджетні внески корпорацій і приватних осіб. Для цього Україна запустила платформу United24 (поки вдалося зібрати еквівалент 2 млрд грн).
-
Власні кошти українського бюджету.
Ці статті нерівноцінні за можливим обсягом та реалістичністю залучення грошей.
Передусім, нагадаємо, що коли йдеться про російські активи, то маються на увазі понад $300 млрд резервів ЦБ РФ, які поки що ніде не конфісковані. І не факт, що більшість держав, в юрисдикції яких знаходяться ці кошти (передусім США і Євросоюз) взагалі коли-небудь визнають законною їх конфіскацію та передачу Україні. “Ніхто сотні мільярдів доларів російських активів нам передавати не буде. І якщо ми в кращому випадку отримаємо $1 чи $2 млрд з активів російських олігархів — то це буде величезна перемога”, — вважає фінансовий аналітик Олексій Кущ.
На його думку, новий “план Маршала” для України мав би фокусуватися на створенні можливостей, а не прямій фінансовій підтримці. Тому найбільш реалістично отримувати кошти через канал інвестицій, а це до 20-25 млрд на рік, враховуючи капіталомісткість української економіки. Що ж до кредитів та іншої допомоги — вона, ймовірно, буде меншою, та спрямованою передусім на покриття дефіциту бюджету й інфраструктурне відновлення.
“На мій погляд, максимум, що західні країни зараз нам нададуть, — це приблизно $50 млрд на покриття нашого дефіциту бюджету на найближчий рік. І після завершення війни — гроші на відновлення інфраструктури, але це вже буде в рамках європейських проектів, пов´язаних за нашою інтеграцією. Тут порядок цифр — $4-5 млрд на рік”.
Таким чином, Олексій Кущ вважає реалістичним залучення $300 млрд за 10 років. Що ж до конкретних статей витрат, то це будуть передусім інвестиції, які стануть основним рушійним фактором відновлення України. Зі зрозумілих причин, у нас великі ризики для ведення бізнесу. Тому варто створити міжнародний фонд гарантування інвестицій. “Щоб, наприклад, кожна країна “Великої сімки” вклала в нього по $1 чи $2 млрд у вигляді віртуальних гарантій, а не живих грошей. А Україна могла б у цей фонд вкласти від себе якусь частину у вигляді гривневих гарантій. Можна було б таку спеціалізацію зробити, що український уряд гарантує інвестиції МСБ у національній валюті, а “Велика сімка” — інвестиції ТНК в Україні”, — пояснив ідею фінансовий аналітик.
Що ж до відновлення житлового фонду, який є найбільш вартісною програмою в урядовому плані, то експерт впевнений, що під це фінансової допомоги й інвестицій від Заходу чекати не варто. Залишаються кредити і держбюджет, можливості якого дуже обмежені.
Можемо зробити висновок, що значну, якщо не більшу частину коштів на відбудову Україні доведеться шукати, виходячи з власних можливостей. А отже, потрібно ці можливості нарощувати. І точка перетину інтересів України і західних партнерів лежить саме в площині інвестицій. Тому план Кабміну варто було б сфокусувати саме на розвитку виробництва, структурній перебудові економіки з урахуванням потреб потенційних інвесторів. Збільшення економічної складності, яке корелює з підвищенням добробуту країни, може бути непоганим орієнтиром на цьому шляху. І добре, що він уже є в уряду. Погано, що план доведеться переписувати.
“” Читайте також: 600 танків за Зміїний. Як Байден мотивує Україну перемагати
