В Україні вже п´ятий держбюджет воєнної доби. Головне питання не в тому, що в нього заклали, а як його виконати.
Основна логіка в розрахунках не змінилася: Україна фінансує сектор безпеки і оборони, покладаючись на всі свої внутрішні доходи (переважно податкові), а в забезпеченні решти видатків сподівається на допомогу міжнародних партнерів.
Ключові бюджетні показники наведені на інфографіках Мінфіну:
Отже, безпека і оборона як пріоритет “коштуватиме” 2,8 трлн грн (27% ВВП) — це майже всі внутрішні надходження. Далі йде стандартний набір найбільших статей видатків: соціальний захист, освіта, охорона здоров´я тощо. А от на підтримку економіки виділяється лише 51 млрд грн (та й більша частина цих коштів піде за програмою “Доступні кредити 5-7-9 %”, яка налаштована радше на фінансування сировинних секторів і поповнення обігових коштів, а не капітальні інвестиції).
Попри певні пожвавлення у соціальній сфері, як-от перше за три роки підвищення мінімальної зарплати, житло для ветеранів з інвалідністю, єЯсла” та інші програми, бюджет, зі зрозумілих причин, все ж таки нагадує “ямковий ремонт” на розбитій дорозі. Проілюструємо думку на прикладі найбільш обговорюваної теми останніх днів — підвищення зарплат педагогам (на це виділять кілька десятків мільярдів). Сам міністр освіти і науки Оксен Лісовий нещодавно анонсував загальне зростання на 50% протягом 2026 р.
Здавалося б, нарешті влада зробила ставку на освітній напрямок. Якби не два “але”. По-перше, таким чином прикривається очевидна ганьба: за свіжими даними Держстату, середня зарплата в освіті стала найнижчою серед усіх видів діяльності — менш як 17 тис. на місяць (ще й до вирахування податків). По-друге, це буде не зовсім 50%-е збільшення. Адже з 1 січня оплату педагогам піднімуть лише на 30% і ще на 20% — з вересня. Отже, середньорічна сума зросте на 39%, і лише у вересні педагогічні працівники отримають на 56% більше, ніж зараз. Номінально. Тепер скоректуємо всі ці підвищення на прогнозовану інфляцію — і побачимо більш-менш реальну картину: середньорічна зарплата педагогів збільшиться не на половину, а приблизно на третину. По суті 50%-е зростання купівельної спроможності, порівняно з днем сьогоднішнім, освітяни відчують лише у вересні 2025 р. Враховуючи, з якого “дна” піднімають зарплати педагогам, казати про стратегічну ставку уряду на освіту, на жаль, зарано.
Повернімося до загальних параметрв. Варто наголосити, що дефіцит державного бюджету сягає 1,9 млрд грн, або 18,5% ВВП. Власне це і є системним викликом, що ставить під питання виконання державного бюджету. Перекрити “діру” намагатимуться переважно запозиченнями — зовнішніми (понад 2,13 трлн грн в еквіваленті) і внутрішніми (лише 420 млрд грн) — ця сума більша за дефіцит, бо кілька сотень мільярдів гривень доведеться віддати на погашення попередніх боргів.
Відповідно потребу у зовнішньому фінансуванні на 2026 р. Мінфін оцінює у трохи більш як 2 трлн грн в еквіваленті. Якщо ж перерахувати у валюті, то внутрішньобюджетна діра сягає $45+ млрд залежено від обмінного курсу (кошторис заверстано з розрахунку 45 грн/$). Однак тут постає проблема: підтвердженого фінансування від союзників по суті вистачить лише на перший квартал — це близько $15 млрд (кредити МВФ та підтримка ЄС у межах програми Ukraine Facility). Що ж до закриття решти потреб, то ясності поки що немає. Ідея так званого “репараційного кредиту” для України має лише ілюзорні обриси. Нагадаємо, що відповідна позика на $140 євро мала бути забезпечена активами російського центробанку, іммобілізованими в бельгійському Euroclear, але Брюссель не хоче брати на себе юридичні ризики, а Європейський центробанк відмовився підтримати угоду, бо вважає це виходом за межі свого мандата. Єврокомісія не здається і розробляє альтернативний правовий “механізм солідарності”, щоб врахувати занепокоєння Бельгії, але жодних з цього питання досі немає. До того ж треба враховувати, що без достатнього іноземного фінансування, внутрішня економіка України не згенерує очікувані 2,9 трлн грн для держбюджету.
Нам залишається сподіватися, що керівництво ЄС знайде рішення, яке дозволить розблокувати необхідні кошти. Якщо ж міжнародна підтримка вичерпається, можна ще спробувати використати золотовалютні резерви НБУ за схемою, описаною у новій статті фінансового аналітика Олексія Куща. Однак це була б болісна історія з тимчасовим ефектом…
