Головний редактор видання “Цензор.НЕТ” Юрій Бутусов ініціює створення списку соратників Андрія Портнова, якого називають тіньовим куратором судової системи в Україні. На думку Бутусова, після вбивства Портнова його “сітка” не припинить свою діяльність, а перейде під керівництво інших кураторів.
“Він отримав кулю у рот, я в армії, але мафія Портнова продовжує діяти. Думаю, варто створити “список Портнова” – список пов’язаних з Портновим членів його мафіозного угруповання – суддів, адвокатів, правоохоронців, які на нього працювали та спільно з ним грабували та знищували людські долі й бізнеси. Бандитів у владі та в юридичній спільноті треба фіксувати. Якщо у когось є аргументована інформація про портновську мафію для такого списку – пишіть у коментарі”, – зауважив Бутусов.
“Портнов – єдиний громадянин України, проти якого оголошені санкції США, але проти якого не запровадила санкції Україна. Причина санкцій – корупційний вплив на судову владу в Україні. І саме тому всесильний судовий мафіозі Портнов не отримав санкції від діючої влади – бо вона з 2019 року була співучасницею його злочинів”, – нагадав журналіст.
“Портнов був мозком діючого спрута судів та правоохоронних органів які грабують український бізнес, бєспрєдєл особливо посилився після російського вторгнення. Так, іде страшна війна, а Портнов керував десятками керівників правоохоронних органів та підрозділів, десятками суддів, брав в долю тих, хто їх призначає з верхівки влади, та грабував десятки мільйонів доларів зі знедоленої війною країни, відбираючи чийсь бізнес або гроші”, – зазначив Бутусов.
Андрій Портнов, який перед Майданом був заступником глави АП Сергія Льовочкіна, а після Революції Гідності втік до росії, повернувся до України навесні 2019 року, коли на виборах президента переміг Володимир Зеленський. Після повернення Портнов взяв під контроль ДБР і судову систему, а також ініціював десяток найбільш скандальних кримінальних справ проти п’ятого президента Порошенка.
“За заявою Портнова, (директор ДБР) Роман Труба порушив справу за фактом організації контрнаступу українських Збройних Сил, в результаті якого відбулося звільнення Слов’янська, Бахмута, Северодонецька. Тобто йдеться про події літа 2014 року, коли завдяки мобілізації захисників України та безстрашності добровольців була звільнена чимала частина Донбасу, яка зараз живе у відносному мирі, захищена від “бєспрєдєлу” кремлівського атаманського пекла “ДНР” і “ЛНР”, – зазначала тоді народна депутатка 8-го скликання Тетяна Чорновол.
Ще в одній справі – так званій “справі моряків” – Портнов відверто хизувався злитими йому матеріалами розслідування. Він публікував інформацію про хід слідства ще до того, як її офіційно оприлюднювало ДБР. Адвокати Порошенка зауважили, що слідчі ДБР у ході справи вимагали від Генштабу секретні документи про планування оборони України, а дані розслідування якимось чином опинялися у росіян. Зокрема, матеріали “справи моряків” цитував на засіданні ПА ООН представник держави-агресора Небензя.
“Слідчі ДБР Сергєєва, Роженко, Гульченко, Осетрова продовжують переховуватися, а тому мені не вдалося особисто вручити їм повістки про виклик до суду. Слідчим явно не подобається перспектива відповідати на питання про те, звідки багаторічний друг керівника президентського офісу отримує докладну інформацію про їхню діяльність у “справі моряків”. На днях у Єдиному державному реєстрі судових рішень буквально на добу “засвітилися” ухвали Печерського суду, якими все тим же Сергєєвій, Роженку, Гульченку та іншим слідчим групи надано можливість вилучити копії таємних документів, зокрема, “розвідувальні донесення Головного управління розвідки Міністерства оборони України стосовно діяльності військ (сил) збройних сил РФ та прикордонної служби ФСБ РФ…”. Зараз у реєстрі тих ухвал не знайти, вони незаконно приховані від українського суспільства. А від Портнова і його хазяїв у слідчих ДБР таємниць давно немає”, – писав адвокат Порошенка Ігор Головань.
Портнов вплинув на призначення великої кількості суддів, зокрема, і одного з керівників Київського апеляційного суду Володимира Мельника – про це у липні 2019 року повідомив тодішній керівник Управління спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк.
Інтернет-видання “Українська правда” також проаналізувало численні позови Андрія Портнова проти медіа та громадських активістів, які він вигравав попри очевидно оціночні судження в публікаціях і заявах.
“У 2019 році Андрій Портнов позивався до “24 каналу”, Генпрокуратури та голови ЦПК. Цю справу розглядала суддя Печерського райсуду Тетяна Ільєва. Вона задовольнила позов. Судді Київського апеляційного суду Олена Шкоріна, Любов Поливач та Анатолій Стрижеус теж стали на бік Портнова. Згодом Верховний суд скасував це рішення Печерського суду та апеляційної інстанції”, – пише видання.
“У 2023 році Портнов позивався до ЦПК, ТОВ “Фокус медіа” та “Оптік Глобал Груп”. Тоді справу розглядав суддя Печерського суду Сергій Вовк, який став на бік Портнова. Судді Київського апеляційного суду Крижанівська, Онищук та Шпирук також підтримали рішення першої інстанції”, – пише “УП”.
“У 2020 році Андрій Портнов позивався до проєкту “Схеми” та інших медійників. Справу розглядав суддя Печерського суду Олексій Соколов. Він також задовольнив позов Портнова щодо захисту честі та гідності. Вже згадані вище судді апеляційної інстанції Шкоріна, Поливач та Стрижеус підтримали Портнова”, – нагадує видання.
“У 2024 році Портнов позивався проти Руху ЧЕСНО щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. Справу розглядав суддя Печерського суду Вячеслав Підпалий. Він теж оголосив рішення на користь Портнова”, – пише УП. До речі, саме цей суддя обрав екснардепу Віктору Медведчуку м’якший запобіжний захід – домашній арешт, тоді як прокурор просив призначити тримання під вартою з можливістю внесення застави 300 млн гривень.
У січні 2025 року петиція про застосування персональних санкцій щодо А. В. Портнова, який вже перебував під санкціями США за втручання в судову систему України, набрала 25 тисяч голосів. Однак Кабмін Шмигаля зазначив, що “рішення Сполучених Штатів Америки про застосування санкцій не є визначеною Законом підставою для застосування санкцій. Крім того, петиція також не містить відомостей, що свідчать про терористичну діяльність А. В. Портнова у значенні терміна “терористична діяльність” згідно із статтею 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом”. Це може розглядатися як підстава для застосування санкцій згідно із Законом. Слід зазначити, що МВС, Національною поліцією, БЕБ, Національним антикорупційним бюро, СБУ повідомлено Мінекономіки про відсутність на даний час інформації щодо наявності підстав для застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до зазначеної у петиції фізичної особи”.
“Портнов курував від імені ОП ключові суди в Україні. Всі замовні рішення Печерського, Шевченківського, Київського апеляційного и Верховного суду по: а) крупним активам, б) політичним репресіям, в) санкціям РНБОУ – вирішувались через Портнова. Він консолідував всі замовлення по судах, які надходили від ОП: Зеленського, Єрмака, а також їхніх партнерів. Також Портнов напряму координував діяльність ДБР щодо потрібних ОП розслідувань”, – пише Дубінський.
У одному із випусків проєкта журналіста Богдана Буткевича “Без цензури” ще за рік до повномасштабного вторгнення теж йдеться про те, що влада Зеленського “здала” Портнову судову систему.
“Україна перебуває у відкритій фазі кризи судової системи. Окружний адмінсуд (він же – “вовчий”) скасовує новий правопис, перерозподіляє кримінальні провадження між силовими органами, захищає свого голову Павла Вовка від НАБУ і просто зловтішається з усіх нас. КСУ скасовує антикорупційну реформу, потрібну для безвізу, погрожує Україні сепаратизмом і виходом областей. Судова влада остаточно перетворилася на закриту корпорацію, яка не має жодного стосунку до закону, а натомість обслуговує саму себе та своїх кураторів. Чому Володимир Зеленський дозволяє спруту Андрія Портнову запускати свої “русскомірні” щупальця в тіло української держави?”, – запитує автор.
Зв’язки з Портновим журналісти приписують і очільниці АРМА Олені Думі. АРМА – це орган, який управляє арештованими активами, у тому числі і підсанкційними.
“За неофіційною інформацією, юрист та колишній нардеп Валерій Писаренко регулярно приїздить в центральний офіс АРМА в Києві. Валерій Писаренко проводить зустрічі лише особисто з Оленою Думою, а їхня регулярність та контекст дають підґрунтя для роздумів, а чи не стоять за ними набагато глибші інтереси? Валерій Писаренко – відомий у політичних колах як один із найближчих соратників Андрія Портнова. Однак у політичних колах говорять, що останні кілька років Писаренко та Портнов активно працюють на інтереси впливових політиків та олігархів”, – пише агенція УНН.
Народна депутатка Василевська-Смаглюк, яка була журналісткою телеканалу Коломойського “1+1”, а у 2019 році зайшла у парламент з фракцією “Слуга народу”, у березні 2020 року в ефірі телеканалу “НАШ” заявила: “Пан Портнов робить нинішній владі неоціненну послугу. Саме його руками зараз відбувається відновлення справедливості. Люди справді хочуть змін і хочуть справедливості і якщо влада сьогодні не знаходить у собі сил цим займатися, то я дякую Андрію Портнову за його внесок у відновлення справедливості в Україні”.
Журналіст Данило Мокрик у своєму новому розслідуванні розповідає, що “чорний” політтехнолог Володимир Петров, який зараз працює на чинну владу, раніше називав Портнова своїм другом. Але зараз для влади та її обслуги токсично згадувати про Портнова, тому вони просто мовчать – зауважує журналіст.
“Що прикметно, у телеграм-каналі “Карточний офіс”, який пов’язують із Петровим та Івановим, і де постійно “облизують” Володимира Зеленського, про фінал “портновщини” не згадали зовсім. До речі, у своєму особистому телеграм-каналі колишній друг Андрія Портнова Вова Петров ані слова про закінчення “портновщини” не сказав”, – констатує Мокрик.
