Взагалі, звичайно, ніхто не зобов’язаний знати політичну історію США. Якщо значна кількість самих американців нічого не пам’ятає про своє найближче минуле, то чого ж тоді очікувати від іноземної публіки. Увесь ліберальний світ обговорює поразку республіканців на проміжних виборах 2026 року з такою зловтіхою, наче не було епічного провалу Демократичної партії за президентства Барака Обами. Ми обов’язково дійдемо до цього моменту, однак для початку «вирушимо машиною часу» на 40 років назад, у проміжні вибори 1986 року другого президентського терміну одного з найвидатніших американських президентів – Рональда Рейгана.
За результатами голосування Республіканська партія тоді зазнала нищівної поразки. Демократи не тільки зробили ривок і здобули абсолютну більшість у Палаті представників (258 місць проти 177 у республіканців), а й відібрали у Республіканської партії контроль над верхньою палатою – новий розподіл у Сенаті став 55 до 45 на користь демократів.
Здавалося б – все! Потрібно «зливати воду». Але політика на те й політика, що у ній немає нічого постійного. За 1986 роком настав 1988 рік.
8 листопада 1988 року, на тлі завершення другого терміну повноважень Рональда Рейгана, у США за умов повністю демократичного Конгресу відбулися вибори нового президента. Кандидатом від республіканців став чинний віцепрезидент Джордж Буш-старший, який позиціонував себе як прямий спадкоємець курсу Рейгана та його економічної політики (рейганоміки).
І що ж у підсумку? А в підсумку Джордж Буш-старший здобув нищівну перемогу, вигравши у 40 штатах і набравши 426 голосів виборників проти 111 у його конкурента з Демократичної партії.
Отже, для багатьох стане несподіванкою, але під час свого президентства Рональд Рейган був далекий від всенародної любові, а преса роздувала його ім’я анітрохи не менше, ніж сьогодні вона це робить із Трампом. І демократи хотіли влаштувати Рейгану два імпічменти — у 1983 та 1987 роках.
Протягом двох президентських термінів журналісти піддавали Рейгана найжорсткішій критиці, ось лише кілька цитат:
«Президент просто не справляється зі своїми обов’язками. Він здається дезінформованим, заплутаним і фатально відірваним від реальності».
«Він – перший американський президент, чий інтелект вважається головною перешкодою для виконання ним своїх обов’язків. Його розум – це комора, забита старими кліше та байками з журналів Reader’s Digest».
«Політика Рейгана тримається не на фактах, а на міфах. Це президентство, яке веде сценарій, де замість глибокого аналізу нам пропонують завчені репліки з голлівудських фільмів категорії “Б”».
«Рейганоміка — це не економічна теорія, це класова війна. Це свідомий перерозподіл багатства від тих, у кого нічого немає, до тих, у кого є все. Адміністрація демонструє жахливу, майже садистську байдужість до долі американської бідноти».
«Президент пропонує американцям «потерпіти», поки мільйони людей втрачають роботу та дах над головою. Його економічна стратегія нагадує середньовічне кровопускання — пацієнту стає дедалі гірше, але лікар наполягає, що треба випустити ще трохи крові».
«Ця промова — тріумф фанатизму та примітивного антикомунізму. Рейган говорить мовою релігійного хрестового походу. Небезпечно мати в Білому домі людину, яка плутає складну міжнародну дипломатію з біблійним Армагеддоном».
«Його зовнішня політика ґрунтується на ковбойських інстинктах. Він стріляє з-під стегна, а потім дивується, чому союзники в Європі жахаються від його риторики. Це адміністрація, яка зробила світ набагато менш безпечним місцем».
«Якщо президент знав про незаконне фінансування «Контрас», він порушив закон і заслуговує на імпічмент. Якщо ж він справді нічого не знав, як стверджує його оточення, то Білим домом керує недієздатний старий, який не контролює власну адміністрацію. Обидва варіанти ганебні для нації».
«Тефлон нарешті почав плавитися. Ми бачимо брехливого, хитрого політика, який прикривається амнезією, щоб врятувати свою шкуру. Великий комунікатор перетворився на Великого симулянта».
Американці оцінили Рейгана лише через 12 років після його відходу з Білого дому.
У 2001 році в загальнонаціональному опитуванні Gallup американці вперше поставили Рейгана на 1-е місце у списку найвидатніших президентів США за всю історію, випередивши навіть Лінкольна. Цей тріумф повторився в аналогічних опитуваннях і 2005, і 2011 років.
Сьогодні Рональд Рейган входить до топ-10 найвидатніших президентів США. Пересічні американці та професійні історики в більшості своїй високо оцінюють його комунікативні навички, партійне лідерство та ключовий внесок у завершення Холодної війни з СРСР.
До речі, з іншим видатним республіканським президентом Дуайтом Ейзенхауером була схожа історія. Його почали згадувати з повагою лише через 15 років після закінчення президентства. Під час перебування в Білому домі «залізного Айка», який, до речі, був п’ятизірковим генералом і героєм Другої світової війни, інтелектуальна еліта США називала його слабким, пасивним і «бездіяльним» президентом, який занадто багато часу проводить на полі для гольфу та перекладає обов’язки на помічників. Республіканці під час другого терміну Ейзенхауера зазнали нищівної поразки на проміжних виборах 4 листопада 1958 року.
Втім, американці критично ставилися не лише до республіканців. Під критику потрапляли й демократи — Джонсон, Картер, Клінтон. І тим більше президент-демократ Барак Обама.
Як і обіцяли, для загального розуміння наведемо історичну довідку про Обаму.
Як програвали демократи за Обами
Особливе місце в політичній історії США посідають проміжні вибори до Конгресу 2014 року, які називали референдумом довіри до політики Обами або «втомою від Обами».
Республіканська партія за результатами голосування значно розширила свою більшість у Палаті представників — у підсумку республіканці отримали 247 мандатів проти 188 у демократів. Це стало найбільшою республіканською більшістю в Палаті представників з часів виборів 1928 року.
Вперше з 2006 року республіканці отримали контроль над Сенатом, завоювавши 24 з 36 місць, що розігрувалися, забезпечивши собі в підсумку 54 місця проти 46 у демократів.
Загалом за два проміжні виборчі цикли під час президентства Барака Обами (у 2010 та 2014 роках) Демократична партія втратила 77 місць у Палаті представників. Це стало наймасштабнішим падінням для партії влади з часів президентства Гаррі Трумена наприкінці 1940-х років.
Останні два роки свого президентства Обама був змушений працювати в умовах розділеного уряду, коли обидві палати Конгресу контролювалися опозиційними республіканцями.
І вишенька на торті: від американців та преси Барак Обама під час свого президентства отримав такі «епітети»: соціаліст, диктатор, «Deporter in Chief», «Teleprompter President», «The Drone President»…
