Запекла боротьба з коронавірусом, головним інструментом якої стали безпрецедентні заходи ізоляції, дозволили Китаю першим у світі розпрощатися з епідемією на своїй території.
Про це пише журнал НВ.
Тепер Піднебесна вже відроджує свою економіку, а скутий хворобою світ звинувачує її у приховуванні інформації: якби Китай був чеснішим, пандемії могло б не бути.
На початку березня після півторамісячного мовчання у Ліхуа Джан, яка мешкає в міському окрузі Хух-Хото на півночі Китаю, задзвонив робочий телефон. У Джан власна аудиторська компанія, і тепер, після карантину, її клієнти знову повернулися до своїх бізнесів, а Джан разом з одним із трьох своїх найманих працівників приїхала в офіс. «Поки що роботи на чотирьох мало, та й заради безпеки нам поки краще не збиратися всім разом», — пояснює Джан відсутність двох колег. І одразу уточнює: під час простою вона справно платила підлеглим зарплату — у середньому 5 тис. юанів ($700) на місяць. За словами Джан, це не дуже вдарило її по кишені, адже інших витрат у компанії під час карантину не було. Від 23 березня повернулася на своє робоче місце і 30-річна Ци Ван, яка веде тренінги з лідерських навичок у пекінському офісі великої міжнародної компанії. Після канікул із нагоди китайського Нового року, що розтягнулися через епідемію коронавірусу на два тижні, до 10 лютого, Ван почала працювати віддалено, потім стала навідуватися в офіс раз на тиждень, а тепер їздить на роботу щодня. Піднебесна повертається до звичного ритму життя: хоча багато авіакомпаній, ресторанів і готелів ще не скоро увійдуть у звичну колію, а жителі Китаю, як і раніше, остерігаються скупчень людей, побоюються подорожувати і відвідувати громадські місця, в усій країні знову відкривають двері офіси й заводи, влада знімає обмеження на переміщення країною, а в окремих регіонах школярі повертаються у класи. До середини березня, за даними Міністерства промисловості й інформаційних технологій КНР, державні й великі промислові компанії відновили свою роботу на 90%, тоді як малий і середній бізнес за межами провінції Хубей — на 60%.
У лютому ціни на продукти харчування у Китаї підскочили на 22% вище за рівень 2019 року, а інфляція прискорилася практично вдвічі — до 5,2%
Зовсім інакше справи йшли в січні: коронавірус, що вирвався з міста Ухань у провінції Хубей, вразив понад 80 тис. мешканців Піднебесної і забрав 3,3 тис. життів. У розпал епідемії президент КНР Сі Цзіньпін оголосив вірусу «народну війну»: в епіцентр зараження відрядили тисячі лікарів, десятки мільйонів громадян у всій країні опинилися в ізоляції, зупинилися виробництва, спорожніли дороги й аеропорти, а на патрулювання вулиць вирушили поліцейські та дрони.
Внаслідок у другій половині лютого кількість нових випадків зараження пішла на спад, а до середини березня у Китаї практично припинилася внутрішня передача інфекції — тепер вірус виявляють переважно у прибулих із-за кордону. Але й тут у нього немає шансів: усі вони в обов’язковому порядку проходять строго контрольовану обсервацію.
Загальний збиток від епідемії в Китаї фахівці вже зафіксували у цифрах: протягом перших двох місяців 2020 року промислова активність невтомного азійського тигра впала на 13,5%, що стало найгіршим показником за останні 30 років. Експорт скоротився на 17,2% — проти зростання у грудні 2019-го на 8%.
Утім, опоненти китайського уряду наголошують: економічні збитки і людські втрати були б значно меншими, якби влада Піднебесної не замовчувала проблему і раніше відреагувала на спалах вогню епідемії.
А держсекретар США Майк Помпео безпосередньо звинуватив КНР у дезінформації. «Замовчування, у якому замішана комуністична партія [Китаю], не дає світу дізнатися інформацію, необхідну для запобігання новим випадкам», — заявив Помпео після міністерської телеконференції Великої сімки 25 березня. І додав: країни-учасниці об’єднання поділяють його позицію.
Проте, у Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ) дають високу оцінку безпрецедентним карантинним заходам, до яких вдалася влада Китаю. Адже саме завдяки цьому вдалось стабілізувати і припинити поширення там вірусу, а отже, уникнути зараження ще більшої кількості людей.
Заборонене місто
У грудні 2019 року в 11-мільйонному місті Ухань заговорили про новий вірус. Одразу місцеві чиновники поспішили заспокоїти містян: мовляв, ситуація під контролем, і боятися нічого. Люди продовжували їздити в метро і не носили масок, згадує 14-річна мешканка міста Лян Ню. Хоча її мати запідозрила щось недобре. «Мама сказала, що вірус може виявитися так само серйозним, як SARS у 2002 році, купила багато масок, і ми надівали їх у транспорті», — розповідає школярка.
Першим у регіоні запобіжні заходи ввів Гонконг, що знаходиться за 900 км на південь, розповідає його житель Сін Чжао. Пасажирам, які прибували сюди з Уханю, вимірювали температуру і записували маршрут їхньої подорожі. 23 січня столицю провінції Хубей покинула і Ню: напередодні китайського Нового року й усього за кілька годин до закриття міста вони з матір’ю вилетіли до родичів у місто Датон на півночі Китаю. Тут на свято мала зібратися разом вся їхня велика сім’я. Однак, дізнавшись про карантин в Ухані, Ню з матір’ю вирішили не зустрічатися з рідними, а одразу з аеропорту вирушили до готелю і провели там два тижні в самоізоляції. Тим часом Ухань завмер: вже через кілька годин після оголошення карантину там повністю перекрили всі в’їзди і виїзди. Школярам і студентам на невизначений термін продовжили канікули, громадський транспорт зупинився, як і багато приватних автомобілів. Пізніше закрилися всі магазини, крім продуктових, виходити з дому дозволялось тільки одному члену сім’ї й усього раз на два дні. В окремих житлових кварталах містянам зовсім заборонили виходити надвір.
Перед відвідуванням супермаркетів мешканці Пекіну зобов’язані змірювати температуру, а в торговому залі — надівати маску
«Ухань для нас — місто-герой, яке наважилося на сміливий крок повністю ізолюватися, і це дозволило решті Китаю не вживати занадто жорстких заходів», — стверджує Ван. Крім Уханю китайська влада закрила на карантин ще 15 міст, ізолювавши таким чином 46 млн людей. У самому місті Ухань, звідки почалося зараження, під лікарні переобладнали багато громадських установ і за 10 днів збудували два нові госпіталі на 2,6 тис. ліжок, а також привезли в місто 6 тис. медиків з інших регіонів. У перші тижні спалаху переповнені лікарні не встигали приймати тяжкохворих. Лікарям доводилося відправляти заражених на самоізоляцію додому, а там не всі могли захистити себе від близьких, і внаслідок у місті стали множитися сімейні інфекційні кластери. Через два тижні після офіційного оголошення про спалах коронавірусу більше 1 тис. медичних працівників виявилися інфікованими, кілька з них померли.
«Багато лікарів підтримали Ухань, і вони змогли зупинити вірус», — каже про подвиг медиків Ню. Після введення карантину в провінції Хубей превентивні заходи розширили й на інші міста, залежно від місцевої динаміки заражень. Наприклад, у Пекіні на тиждень продовжили вихідні з нагоди китайського Нового року, який цьогоріч святкували 25 січня. У розташованому на півночі країни міському окрузі Хух-Хото канікули продовжували двічі, таким чином вони розтягнулися на три тижні. А для фахівців окремих індустрій вимушена перерва у роботі триває досі. Так, співробітникам авіакомпанії Cathay Pacific з офісом у Гонконзі довелося піти у відпустку за власний кошт на період від 3 до 6 місяців, розповідає Чжао. Сам він працює бізнес-консультантом в одній із гонконзьких компаній і від самого початку епідемії обрав для себе віддалений режим роботи. «Хоча наш офіс працює, як і раніше, і всі охочі можуть ходити на роботу», — зауважує китаєць.
У багатьох містах Піднебесної на час епідемії закрили навчальні заклади, бібліотеки та спортивні центри. Закрилися дрібні кафе і магазини, до того ж часто не за розпорядженням влади, а через відсутність відвідувачів.
У житлових будинках запровадили пропускну систему, їх закрили для сторонніх, а на вулицях і в громадських місцях усі громадяни обов’язково повинні були носити маски. У деяких регіонах стежити за дотриманням правил відправили не тільки поліцейських, а й дрони — оператори робили порушникам попередження і направляли додому. «Китаю вдалося стримати епідемію передусім завдяки людям, які багато чим пожертвували заради дотримання суворого карантину, — переконаний Чжао. — Гадаю, досягнути такого не зможе жодна інша країна, крім хіба що Північної Кореї». Із ним готові погодитися західні правозахисники. На їхню думку, методи, якими в Китаї визначали шляхи поширення інфекції, оголили державну систему стеження за населенням. Так, наприклад, мобільні оператори і система вуличних камер із функцією розпізнавання облич допомагали владі відстежувати маршрути інфікованих. А в деяких містах налагодили схему преміювання громадян за доноси про хворих сусідів. Утім, ще більше критикують Китай за інше. Голова Держдепу США Майк Помпео вважає, що саме приховування Піднебесною інформації про реальний розмах і небезпеку епідемії призвело до пандемії з неймовірною кількістю жертв. І хоча опоненти могли би вважати цю заяву продовженням американо-китайської конфронтації та навіть торгової війни між країнами — економічними лідерками, проте такої самої позиції дотримується людина, яку важко звинуватити в особливій прихильності до Білого дому.
Також уханський лікар сказав, що урядовому звіту «не можна довіряти».За його словами, кількість пацієнтів, які нині перебувають на лікуванні, навмисно занижують, аби продемонструвати успіхи уряду Сі Цзіньпіна в боротьбі з пандемією. Тому він висловив серйозну стурбованість, що через приховування правди може статися ще один спалах.
Епоха Відродження
У лютому вулиці Пекіна повністю спорожніли, згадує Ван, зате тепер у годину пік через велику кількість машин тут знову стали утворюватися затори. На відміну від північних провінцій Цінхай і Гуйчжоу, де вже відкрилися навчальні заклади, столичні школярі досі навчаються віддалено. Стало більше людей у громадському транспорті, відкрилися кінотеатри і багато ресторанів, розповідає Ван. Правда, вона сама відвідувати їх поки не наважується.
Після двомісячного карантину в Китаї відкриваються кафе і ресторани
Повертаються до життя і транснаціональні компанії, представлені в Китаї, — поступово запускають складання автомобілів місцеві заводи американського концерну General Motors, у всій країні знову працюють магазини Apple, і відкриваються кав’ярні американської мережі Starbucks. Остання на початку лютого в Піднебесній закрила 80% своїх закладів.
У Шанхаї та інших китайських містах оживають велелюдні торгові вулиці й ділові квартали, але їхні відвідувачі поки що не знімають масок
Прилетівши додому зі Стамбулу на початку березня, він разом із дружиною спочатку провів тиждень на самоізоляції вдома. А потім, коли влада видала новий указ, який передбачає для прибулих із-за кордону двотижневий карантин не вдома, а у спеціально відведених місцях або готелях, пара переїхала в готель. За 10 днів проживання у комфортабельному двомісному номері з харчуванням і під наглядом медсестер і поліцейських Ченгуан заплатив 5,5 тис. юанів ($775). «Цей вірус — війна для кожного з нас, — розмірковує китаєць. — Кожен щось втрачає, і я радий, що серед моїх втрат лише трохи грошей і часу».
Якщо вірус повернеться
Мешканці Пекіну Ван пощастило: епідемія та карантин не залишили без роботи ні її саму, ні її родичів і друзів. Але вона чула чимало історій про банкрутство малого бізнесу. Ван згадує, як перед вихідними з нагоди китайського Нового року бачила на дверях невеликого магазинчика записку про перерву до 7 лютого. У призначений час лавка не відкрилась, і незабаром у вітрині з’явилося вже інше оголошення — про здавання торговельної площі в оренду. За оцінками аналітичного підрозділу британського журналу The Economist, приблизно 9 млн жителів китайських міст — переважно працівники сервісних індустрій — втратили роботу через епідемію, а ще щонайменше 30 млн китайців втрачають 30−50% окладу.
Через вимушене продовження відпусток і закриття заводів і офісів від кінця січня до середини березня сильно постраждали всі сектори економіки, підкреслює Вей із Колумбійського університету. «А найбільші проблеми епідемія принесла дрібному і мікробізнесу, адже у підприємців часто не вистачає запасу засобів для пом’якшення несподіваного падіння доходів», — пояснює Вей. Багато дрібних компаній не виживуть, доповнює колегу Лі Ган, професор економіки в Техаському університеті A&M. Навіть незважаючи на низку заходів, ужитих урядом для підтримки вразливого бізнесу, — податкових пільг, кредитів і субсидій. Водночас у міжнародній компанії ринкових досліджень Euromonitor International підкреслюють: хоча корона-криза в Китаї й інших країнах принесе великі збитки туристичній індустрії, сферам громадського харчування, виробництва алкоголю і товарів розкоші, вона створить сприятливі умови для зростання інших галузей. Наприклад, для виробників рідкого мила і санітайзерів, пробіотиків і відеоігор.
Завод зі складання японських автомобілів Honda й інші підприємства Уханю, великого промислового центру країни, відновлюють свою роботу
І все-таки наприкінці року Піднебесній вдасться продемонструвати невелике позитивне зростання завдяки величезному внутрішньому ринку і грамотній кредитно-грошовій політиці, впевнений Ган. «Хоча, якщо цьогоріч вірус повернеться до Китаю, і на той час ще не буде вакцини, ми побачимо іншу картину», — попереджає він. Повернення коронавірусу побоюються як самі китайці, так і вчені-епідеміологи. Пандемії вірусів із заразністю рівня COVID-19, які людство пережило в 1889 і 1918 роках, мали по три хвилі, нагадують дослідники. До того ж наступні виявилися смертоноснішими, ніж перша.
Читайте також: Три сценарії для України: як приборкати вірус та зберегти економіку?
