Три роки тому, 14 квітня 2014 року, виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов підписав указ про початок антитерористичної операції (АТО) у східних областях.
В інтерв’ю українській службі ВВС, оприлюдненому 14 квітня, в річницю початку антитерористичної операції Олександр Турчинов, детально згадуючи про події трирічної давнини, говорить, що й зараз, знаючи про наслідки свого указу про початок АТО, підписав би його.
Про той час нинішній секретар Ради національної безпеки і оборони розповідає у похмурих тонах. Росія щойно оголосила про не визнане світовою спільнотою приєднання Криму, на сході України тривали виступи сепаратистів, у Донецьку, Луганську та Харкові проголошували створення “народних республік”.
Захоплена будівля Донецької обласної прокуратури
Натомість владна вертикаль після перемоги Євромайдану була, м’яко кажучи, розбалансованою, а боєздатними були у кращому разі 20% підрозділів Збройних сил України.
Рішення Турчинова застосувати війська для боротьби з сепаратистами і тоді, і зараз викликає дискусії в Україні та за її межами.
Бойовики так званої “народної самооборони” у Слов’янську, 13 квітня 2014 року
Хтось вважає, що це було вольове рішення, завдяки якому Україна зберегла незалежність.
Хтось – без жодної іронії називає його “Кривавим пастором”, звинувачуючи у розпалюванні “громадянської війни”.
Утім, сам він на це прізвисько не ображається, а розкладена снайперська гвинтівка на підлозі його кабінету немов підкреслює, що секретар Радбезу не цурається свого “жорсткого” іміджу.
Секретар РНБО Олександр Турчинов каже, що давав команду за будь-яку ціну утримувати аеропорти на Донбасі.
Бійці добровольчого батальйону “Донбас” ведуть вогонь зі станкового протитанкового гранатомета, літо 2014 року
За його словами, в квітні 2014 року постійно виникали ситуації, коли доводилося брати відповідальність на себе.
“Маючи кримський досвід, коли в першу чергу російські війська захоплювали аеродроми, я дав команду будь-якою ціною утримувати донецький,луганський та маріупольський аеродроми. Інакше у бойовиків би не тільки танки були, але й авіація з’явилася”, – каже секретар РНБО, який на той момент виконував обов’язки президента.
“І от одного дня наприкінці травня мені доповідають з Генштабу: “Товаришу головнокомандуючий, якісь чеченці захопили донецький аеропорт”. Я відповідаю: “Це виключено, ми його не можемо здати”. Кажуть, у нас не вистачає сил і засобів”, – пригадує Турчинов.
“У тій ситуації я віддаю команду завдати авіаудар по донецькому аеропорту. Мені дзвонять: “Але, Олександре Валентиновичу, річ у тому, що термінали аеропорту – це приватна власність, Ахметов нам виставить рахунки, по судах затягає”, – додає він.
“Кажу: “Нехай вас це не турбує. Це моя особиста відповідальність. Ще раз підтверджую команду – хоч письмово, хоч запишіть мої слова на диктофон, – завдати удар по аеропорту!”, – наголошує секретар РНБО.
Заблокована під Краматорськом колона 25-ї бригади. Пізніше частина цієї техніки опиниться у руках сепаратистів
За словами Турчинова, тоді українські силовики перейшли межу і почали воювати по-справжньому.
“І от коли військові літаки почали бити по аеропорту, коли спалили там тих чеченців, тоді, я вважаю, відбувся психологічний перелом, і всі зрозуміли, що назад ходу не буде. Всі зрозуміли: на війні треба воювати”, – каже секретар РНБО.
ВВС: Якщо коротко: чому Україна втратила Крим, але втримала більшу частину Донбасу?
О.Т.: Тут все просто: активна фаза операції по Криму почалася, коли ще на Майдані лилася кров. Підготовча фаза – набагато раніше.
Кримську операцію вони провели, скориставшись тим, що в Україні не було влади та силових структур, здатних чинити опір. І все одно – замість запланованого триденного бліцкригу вони загрузли там на місяць. А без завершення кримської операції вони не могли розвивати військову агресію на материковій частині України.
Це дало нам можливість виграти час, і за цей час підготувати бодай якусь армію, Нацгвардію, добровольчі батальйони, підготуватися до протистояння.
Олександр Турчинов: Добровольчі батальйони виконали свою історичну місію
Крім того, навіть настрій людей в Донецькій та Луганській областях і в Криму відрізнявся. За Україну були готові віддавати життя дуже багато саме місцевих, донецьких та луганських патріотів.
ВВС: В Росії вас називають “Кривавим пастором”. Для вас це образа чи визнання вашої активної позиції у 2014 році?
О.Т.: Ви знаєте, мене і раніше “пастором” називали, але росіяни додали “Кривавий”, мабуть, вважаючи, що я їхньою кров’ю снідаю, а інколи і вечеряю. Якось спокійно я до цього ставлюсь, навіть звик. Я думаю, це прізвисько значно краще, ніж те, що українці дали Путіну.
Український вертоліт веде вогонь в районі Донецького аеропорту, 26 травня 2014 року
ВВС: Питання до вас як до людини, яка дала початок АТО: коли і чим може закінчитися антитерористична операція?
О.Т.: У нас нема іншої альтернативи, крім як перемагати. Минулий рік був першим, коли ми не здали жодного метра землі, а навпаки здобули десятки кілометрів.
Тому я вважаю, що наше завдання – метр за метром, кілометр за кілометром, мінімізуючи втрати, просуватися на схід. Головне – не проскочити кордон. (сміється)
