Корупція в Україні – не новина, але я не думаю, що більшість людей розуміють глибину цієї проблеми.
Оскільки президент Петро Порошенко просить уряд Трампа про допомогу і зброю під тиском російського “ведмедя”, здається, що апарат уряду під ним займається груповою незаконною діяльністю. Ця картина краще підходить для 1920-х років в Чикаго, ніж для країни, що розвивається в Європі, особливо для країни, що вимагає від Заходу щедрості та підтримки.
У травні два десятки керівників обласних податкових адміністрацій, найнятих при поваленому президентові Вікторі Януковичу, були затримані та доставлені в міжнародний аеропорт в Києві, а потім перевезені у вітчизняний аеропорт вертольотами як велике і коштовне шоу, організоване для телекамер. Видатна подія стала кульмінацією кампанії генерального прокурора Юрія Луценка, щоб підкреслити успіхи його агентства. Видовище влаштував головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Цікаво відзначити, що справа не мала нічого спільного з військовими справами і мала бути за межами компетенції пана Матіоса. Важливість цієї причини стане зрозумілою пізніше.
Підозрюваних звинувачували у тяжких злочинах проти українського народу, по суті, розкраданні грошей, щоб збагатитися. Одним із затриманих був колишній глава Державної податкової адміністрації Харківської області Станіслав Денисюк.
Але тепер 20 з підозрюваних вже звільнені. Антикорупційні сторожові пси в Україні звинувачують у тому, що військовий прокурор використовував посередників для вимагання грошей у затриманих, що полегшувало їх швидке звільнення.
Справа пана Денисюка цікава, тому що він був звільнений зі своєї посади через скорочення штату і відсторонений від обов’язків в період, в якому були здійснені передбачувані злочини. Здається, його справжнім злочином була його обізнаність про корупцію в діяльності тих, хто був над ним в той час, – так, як ви здогадалися, пан Матіос.
Сім’я пана Денисюка каже, що їх попросили заплатити 2 мільйони доларів, щоб вирішити його справу і звільнити його. Кажуть, що у них є аудіозапис пропозиції, в якому згадуються пан Матіос і пан Луценко, оскільки пропозиція здійснювалася через посередника. Сім’я Денисюка заплатила 200 000 доларів. Статус грошей на даний момент невідомий. П-н Денисюк залишається у в’язниці. Посередник не був затриманий і йому навіть дозволили покинути країну.
Військова прокуратура України повинна розслідувати військові злочини. Насправді, ці випадки здаються нецікавими для цих чиновників.
Є випадок, коли американський громадянин Марк Пасловський воював у батальйоні Донбас у перші роки конфлікту з сепаратистами, підтримуваними росією на Сході України. Він дав 300 000 доларів своїх грошей, щоб купити безпілотні літальні апарати, аби допомогти в боротьбі, але обладнання так і не було куплене. П-н Пасловський зажадав повернути гроші і згодом був убитий в битві двома днями пізніше в 2014 році. Його бізнес-нерухомість в Україні, як стверджується, була викрадена після його смерті. Справа залишається невирішеною.
Позиція пана Матіоса також залишається загадкою. Бувши членом опального режиму Януковича, йому було дозволено залишатися в уряді, можливо, завдяки його багатству і важливості для інших чиновників в уряді України. Він, як стверджується, контролює великі фінансові потоки, які, знову ж таки, поза зоною відповідальності військової прокуратури.
Суть в тому, що стійка корупція, ендемічна для радянських часів, була вигнана з України після чверті століття незалежності. Та багато у чому ситуація з паном Порошенком гірша, ніж за часів Януковича. Можливо, міжнародні організації повинні стежити за тим, щоб досягти значного прогресу в очищенні ситуації, перш ніж важко зароблені податкові долари будуть витрачені на підтримку уряду Порошенка. Це не така вже й велика проблема, якщо спробувати.
Л. Тодд Вуд, The Washington Times
