Проблеми внутрішнього фронту України загальновідомі — непрофесіоналізм, безвідповідальність, зацикленість на піарі. Але очолює цій сумний список, звісно, корупція. І під час повномасштабної війни вона в нас отримує якісь демонстративні форми на зразок тендерів на ремонт вулиць в 15 км від фронту, у досяжності ворожої артилерії.
Правоохоронці когось регулярно затримують, викладають красивими орнаментами нечесно отримані долари, євро та гривні, а потім про затриманих корупціонерів нічого не чутно. І системна корупційна проблема залишається.
У цієї проблеми багато прізвищ та посад. Одна з них — Андрій Костін, генеральний прокурор України, скоро два роки, як він на посаді. Пригадуєте хоч один помітний результат його діяльності? Я — ні.
Час минає, у проваджень закінчується строк давності, негідники уникають відповідальності. Так, наприклад, сталось із хитрим мільярдером-банкрутом Миколою Лагуном. За два роки генпрокуратура не зробила нічого, аби екстрадувати шахрая в Україну чи хоча б надати нового імпульсу у розслідуванні його справи. Нагадаю, йдеться про майже чверть мільярда гривень «Дельта банку».
Провадження щодо сумновідомого Андрія Клюєва прокурори нібито завершили, але вже рік про нього ні слова. Клюєв свого часу безперешкодно виїхав з Києва, потім спокійно домігся знаття з себе санкції ЄС і скасування ордера на міжнародний розшук. Тепер йому «сухо і комфортно»: живе у недоімперії і будує агресору електростанції разом із братом Сергієм. Клюєви генпрокурору чомусь геть не цікаві, жодних дій по розшуку та арешту їх міжнародних активів, які існують.
У справі Дмитра Фірташа теж повна тиша. Поки генпрокуратура видає керівникам фірташевських облгазів підозри, сам олігарх плідно розвиває нові бізнеси в Україні, зокрема, його структура підписала з Hyundai угоду про будівництво у Рівному хімічного індустріального парку. А також Фірташ тусує топменеджерів телеканалу «Інтер», тим самим підсилюючи свій медіавплив.
Про олігарха Костянтина Жеваго, його справу і провальну спробу екстрадиції годі й загадувати — це відверте фіаско Костіна.
Загалом, майже два роки генпрокурорства Андрія Костіна — це згаяні роки. УП вказує, що минулого року генпрокурор перебував у закордонних відрядженнях 100 днів — це третина робочого часу. Слід було б очікувати потужних міжнародних успіхів від його роботи, наприклад, зі створення трибуналів щодо агресорів чи конфіскації майна росіян. Але і тут нуль. Чи не тому, що, як подейкують, подорожує генпрокурор переважно у Вашингтон, де перебуває його дружина?
Взагалі, не таланить нам останнім часом на генпрокурорів, чомусь вони всі безрезультативні. Але ж до поточних очільників правоохоронних відомств питання стоять особливо гостро. Бо — війна. Принаймні, у більшості українців.
