Скасування заборони на застосування західних озброєнь у російському прикордонні вже призвело до того, що країна-агресор Росія змушена була прибрати авіаційну техніку з двох аеродромів, розташованих у Бєлгородській області. А після успішних ударів HIMARS по ворожих установках С-300 їх також відведуть на більшу відстань.
Проте ворог, як і раніше, може діставати своїм озброєнням до Харкова. Тільки 300-кілометрові ATACMS дадуть змогу серйозно натиснути на військову авіацію Росії.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан.
– У Бєлгородській області Росії, по якій сьогодні можна бити західним озброєнням, є два військових аеродроми: трохи ближче до кордону – Томаровка, трохи далі – Старий Оскол. На вашу думку, чи справді сьогодні Сили оборони отримали чудову нагоду знищити ці об’єкти ворога?
– Треба розуміти, якою зброєю. І Томаровка, і Оскол використовуються росіянами здебільшого як аеродроми підскоку та розташування армійської авіації, тих самих гелікоптерів. Я думаю, щойно ми в інформаційному полі всім розповіли, що нам дозволили бити, росіяни прибрали авіаційну техніку з цих аеродромів із радіуса ураження. Особливо після удару HIMARS по С-300 у Бєлгородській області. Вони й С-300 приберуть подалі. Це логічно.
Але оскільки у них є близько 40 аеродромів, то перекинути техніку з 2-3 аеродромів нескладно.
Тому поки ми не отримаємо дозволу на роботу 300-кілометровими ATACMS, а не 80-кілометровими ракетами М31 до HIMARS і навіть 100-мильними М39, поки ці 300-кілометрові не почнуть працювати на всю глибину, великих руйнувань і великого тиску на російську авіацію нам вчинити не вийде. Єдине, що вийде – це спершу відігнати С-300 від лінії кордону за 80 км.
Але це не убезпечить Харків – до нього вони все одно діставатимуть. Реально нам потрібен хоча б базовий дозвіл на роботу 100-мильними ATACMS – М39, касетними боєприпасами. Ми працюємо ними вже 10 місяців. Можна застосовувати їх, аби хоч відігнати подалі від Харкова російські С-300 та С-400.
– Чи вважаєте ви, що сьогодні було б бажано зняти обмеження на застосування західного озброєння також для інших областей Росії по периметру нашого кордону – Курської, Брянської? Можливо, сюди слід включити і прикордоння Білорусі?
– Під час ведення бойових дій не повинно бути взагалі жодних обмежень щодо площ та напрямків. Є обмеження, які всім відомі, – не працювати по цивільних об’єктах та місцях компактного перебування цивільних осіб, щоб убезпечити мирне населення. Але це й так зрозуміло. Це є у будь-яких домовленостях, у будь-яких міжнародних угодах про ведення бойових дій.
Оптимальний варіант для нас – аби Захід передавав нам озброєння та не згадував про обмеження. Зрештою, ми до цього прийдемо, до цього приведе логіка війни, як вона вже привела до певного зняття обмежень. То по Криму не бити, то по Керченському мосту, то по російській території… Тепер це можна.
Ми все одно прийдемо до того, що нам даватимуть озброєння без обмеження напрямків, азимутів та дальності. Під час передачі озброєнь можна позначати лише одну річ: воно має застосовуватись відповідно до всесвітньо прийнятої практики. Ця практика обмежена деякими договорами, конвенціями тощо. Але куди ми битимемо – це вже справа наших потреб та наших можливостей. Можна бити на всі боки, але якщо у вас є 10 ракет, ви можете завдати лише 10 ударів, тому доводиться вибирати. Але це ми маємо обирати залежно від пріоритетності.
І що раніше ми до цього прийдемо, то краще, тим менше наших людей загине. І саме цю позицію необхідно акцентувати в інформаційному потоці – дайте нам зброю і не кажіть більше, ніж уже сказано у міжнародних домовленостях.
Тут будуть і об’єкти у Білорусі, і будь-які інші військові об’єкти країни-агресора. Будь-який такий об’єкт, де б він не розміщувався, хоч у Москві, хоч у Мінську, є легальною військовою ціллю. І лише питання часу, коли ми його знищимо, поки тривають бойові дії. Ні до якої ескалації це не призведе. Тому що це всесвітньо визнана практика.
– Так, зрозуміло, що жодний цивільний об’єкт не може бути ціллю ударів. Очевидно, окупанти це дуже добре розуміють, бо, наприклад, у Севастополі вже розмістили між житловими будинками пускові установки С-300. Чи припускаєте ви, що така тактика може бути застосована і на прикордонних російських територіях Бєлгородської області, де ЗРК можуть встановлювати у дворах будинків, і тоді ми не зможемо завдавати по них ударів?
– Чому ж, ми зможемо. Справа у тому, що у нас високоточне американське, натовське озброєння з КВО (кругове ймовірне відхилення. – Ред.) до трьох метрів. Ця зброя створювалася для високоточних ударів, щоб можна було навіть у цивільних спорудах знищувати військові об’єкти. Тому для нас тут жодних проблем немає, адже тактико-технічні характеристики озброєнь дають змогу завдавати високоточних ударів. Тож росіяни тут не сховаються.
– Ворог знову атакував Дніпро. Чи вважаєте ви, що, враховуючи збільшення можливостей Сил оборони на Харківщині та прикордонні, противник змінює пріоритети, переглядає цілі для завдання ударів, б’є туди, куди зручніше?
– За інформацією Повітряних сил, по Дніпру удару було завдано двома крилатими ракетами “Іскандер-К”, обидві були збиті. Але збиті над містом. Вони йшли на гранично малій висоті, заскочили на місто, тож їх довелося збивати вже над містом. І це проблема.
Найімовірніше, Дніпро був обраний для удару, оскільки, окрім того, що це місто-мільйонник, у ньому є ще й достатня кількість інфраструктурних та військових об’єктів. А також мости через річку Дніпро. Росіяни спробували ще щось знищити, це їм не вдалося. Але, на жаль, постраждали цивільні.
Але росіяни виконуватимуть бойові завдання залежно від вказівки на цілі. Вони мають достатню кількість озброєнь. І проблема у них із цілевказівкою як такою – вони не можуть розвідати цілі. Ті стаціонарні цілі – ТЕС, електростанції – вони вже знищили. До серйозних ГЕС, до гребель вони не можуть дістатися, оскільки ракетою неможливо зруйнувати греблю або дамбу. Тому вони намагаються намацати аеродроми чи якісь виробничі цехи. Або ті самі об’єкти енергопостачання, лінії електропередач тощо.
Не зрозуміло, куди летіли ракети, знищені над Дніпром, не зрозуміло, якою була цілевказівка. Але навіть у такому вигляді вони завдають багато лиха цивільним.
Росіяни продовжуватимуть бити по Україні, вся територія нашої країни під загрозою. Практично вся Україна – поле бою. Тому росіяни, залежно від можливостей та цілевказівки, використовуватимуть засоби ураження. А у нас два варіанти: знищувати їх на землі чи у повітрі, на аеродромах чи збільшувати щільність ППО нашої території. Інших варіантів немає.
Нагадаємо, словацький прем’єр-міністр Роберт Фіцо, який в середині травня зазнав замаху, 5 червня опублікував перше з того моменту звернення, де оголосив про наміри через кілька тижнів повернутись до роботи.
