Геннадій Друзенко, керівник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова
“ВЕСЕЛА” ОСІНЬ
На наших очах тануть рештки нашої головної зброї – довіри між владою та суспільством. Влада остаточно припинила говорити з суспільством як з партнером. Стала розглядати власних громадян насамперед як ресурс. Поділила людей на своїх (тобто лояльних) і чужих – які (як кореспондент Українська правда на прес-конференції глави держави) викликають у влади тільки неспровоковану агресію та бажання заткнути пельку. І як результат – на нас чекає “весела весна”. Головний виклик якої не Покровський фронт, не брак боєприпасів і навіть не критичний дефіцит мотивованих та навчених бійців – головний виклик цієї осені тріщина між владою та суспільством, яка ризикує перерости у прірву. І тоді трапиться біда.
Я не вірю, що ця влада готова повернутись до розмови з суспільством на рівних. Визнати, що внесок громадян у те, що Україна досі існує на мапі світу, не менший за внесок “пʼяти-шести ефективних менеджерів”. Визнати власні помилки і перепросити за них. Подякувати бізнесу, волонтерам і добровольцям, які собою закривають всі дірки і амартизують епічні фейли влади.
Коли стало очевидно, що справи на фронті йдуть кепсько, а “Курська офензива” – не козирний туз, а останній блеф Зеленського, у ставленні “найвеличнішого лідера сучасності” та його почту до власних громадян почали домінувати недовіра, агресія та ревність. Суспільство поки платить владі лише недовірою, але агресія накопичується і може вибухнути в будь-який час. І вибухне, якщо держава і надалі бачитиме в своїх громадянах ресурс, а не партнерів.
Тому питання зміни влади в Україні у стратегічній перспективі стає питанням її (української держави) дальшого існування. Причому не так персонального складу “ефективних менеджерів” та їхнього лідера, як власне операційної системи чи, якщо завгодно, конституційної архітектури країни.
Україна за гамбурзьким рахунком виграє цю війну не коли стабілізує фронт чи навіть відвоює втрачені території, а коли скличе свій “Філадельфійський конвент” і домовиться, як, навіщо і за якими правилами нам далі жити разом. А також, як гарантувати дотримання цих правил. Одних і однакових для всіх. В противному разі будь-яка перемога стане для нас пірровою.
А поки на нас чекає “весела” осінь, глуха та все більш агресивна влада, корупційна булемія чиновників та все більш дезорієнтоване і розлючене суспільство. Вибухова, я вам скажу, суміш.
Втім, кожна криза – це також шанс. І скористається ним той, хто готується вже зараз.
