Протягом останніх днів в інформаційному просторі активно обговорюється питання щодо Пантеону Героїв Тернополя та начебто неможливість його подальшого облаштування, ліквідації, внаслідок прийняття судом рішення за позовом родичів загиблих захисників у війні російської федерації проти України.
Такі твердження не відповідають дійсності, інформація висвітлена дещо викривлено, в силу чого сприйняття та реакція читачів є обурливою та породжує негативні наслідки як для учасників справи, так і для громади міста Тернополя загалом.
Так, Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року у справі № 500/2145/24 частково задоволено апеляційну скаргу Стадника О.Б. та скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 р. про відмову в задоволенні позову Стадника Олега Богдановича, Гинди Василя Григоровича, Башнянин Надії Михайлівни до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спеціалізоване комунальне підприємство “Ритуальна служба” Тернопільської міської ради, Балдюк Ж.З., Саломон Н.Я., Щирба Н.А., про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023. Зазначеною постановою апеляційного суду визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 у частині погодження та запровадження пункту 17 «Положення про Пантеон Героїв Тернополя».
Даним п. 17 було впроваджено заборону на самостійне встановлення (виконавцем волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, як користувачу місця поховання) на території Пантеону героїв Тернополя індивідуальних надмогильних споруд на могилах загиблих родичів. І при цьому, така заборона поширена за мовчазною згодою відповідача на поховання, здійснені до запровадження оскаржуваного рішення та положення.
Поховання загиблих військовослужбовців здійснено у 2022 році в одинарних могилах, на Микулинецькому кладовищі розміщеному по вул. Микулинецькій, 29 у м. Тернополі, на ділянці відведеній для поховання загиблих в Антитерористичній операції. При цьому, поховання на вказаній ділянці у період 2022 року не містило жодних заборон на встановлення особами, які здійснили поховання, індивідуальної надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання .
Більше того, виданими свідоцтвами про поховання перелічених військовослужбовців підтверджується право осіб, які здійснили таке поховання, на встановлення індивідуальної надмогильної споруди. На час здійсненого поховання перелічених військовослужбовців на Микулинецькому кладовищі, розміщеному по вул. Микулинецькій, 29 у м. Тернополі на ділянці, відведеній для поховання загиблих в Антитерористичній операції, не існувало жодних нормативних актів, як на місцевому так і на загальнодержавному рівні, які передбачали встановлення на місці здійсненого поховання надмогильних споруд єдиного зразка та наявності заборони на встановлення особами, які здійснили поховання, інших надмогильних плит.
Своєю чергою Положенням про «Пантеон Героїв Тернополя», запроваджене оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023, передбачає встановлення надмогильних споруд єдиного зразка та містить заборону на встановлення особами, які здійснили поховання, інших надмогильних плит.
Водночас норми Закону України «Про поховання та похоронну справу» та Порядку утримання кладовищ не встановлюють повноважень для органів місцевого самоврядування, виконавчих органів та підприємств ритуальної служби щодо внесення заборон на встановлення/заміну намогильних споруд або надання відповідного дозволу на таке.
Натомість пункт 17 Положення про Пантеон Героїв Тернополя містить заборону на самостійне встановлення на території Пантеону Героїв Тернополя індивідуальних надмогильних споруд на могилах загиблих родичів. І при цьому, така заборона поширена за мовчазною згодою міської ради на поховання, здійснені до запровадження оскаржуваного рішення та Положення.
Разом з тим, запровадження вказаних обмежень щодо встановлення індивідуальної надмогильної споруди та встановлення надмогильної споруди єдиного зразка, визначеної у п. 15 та 16 названого «Положення про Пантеон Героїв Тернополя» може здійснюватися виключно за попередньою згодою осіб, які проводять такі поховання.
Так, встановлення намогильних споруд та меморіальних табличок єдиного встановленого зразка передбачено ст. 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» виключно на території Національного військового меморіального кладовища, однак місце почесних поховань «Пантеон Героїв Тернополя» до вказаного не віднесено. За таких обставин, здійснюючи вказані поховання, позивачі мали законні сподівання на наявність у них права, визначеного 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах могили загиблого родича, позаяк на дату проведення зазначених поховань, жодних законодавчих обмежень, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні не існувало.
При цьому, виконавчим комітетом міської ради не надано суду жодної із інстанцій доказів відсутності вільної земельної ділянки на території м. Тернопіль чи сектору на існуючому кладовищі, який би був вільний від існуючих поховань на якій/якому можливе було улаштування кладовища «Пантеон Героїв Тернополя» з урахуванням обмежень запроваджених п. п. 15, 16 та 17 Положення про Пантеон Героїв Тернополя без порушення прав користувачів вже існуючих поховань.
В контексті вище зазначеного позивачі звертають увагу тернополян на той факт, що після прийняття апеляційним судом рішення Пантеон не ліквідовується, а лише констатується право родин загиблих, визначене ст. 25 Закону про поховання. Встановлення ж надмогильної споруди єдиного зразка на території Пантеону Героїв Тернополя може здійснюватися виключно за попередньою згодою осіб, які проводять такі поховання.
Отож, не применшуючи важливість збереження та увіковічнення пам’яті загиблих військовослужбовців - Героїв Тернополя, які загинули за незалежність та територіальну цілісність України, для такого військового поховання під назвою Пантеон Героїв Тернополя, уповноваженим органом мала б в установленому порядку бути відведена земельна ділянка (вільна від прав інших осіб), або визначено вільний від існуючих поховань сектор в межах існуючого кладовища.
При здійсненні поховання на такій ділянці, відповідач заздалегідь мав би у добровільному порядку забезпечити вирішення питань з особами, які здійснюють таке поховання з приводу надання ними добровільної згоди на влаштування надмогильної плити єдиного зразка та відмови від реалізації ними права на встановлення індивідуальної надмогильної плити у межах таких поховань.
Положення пункту 17 оскаржуваного Положення мали б бути викладені органом місцевого самоврядування так, щоб не посягати на належне особам право визначене ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» щодо встановлення індивідуальних надмогильних плит.
Однак, викладення зазначеної інформації здійснюється в окремих інтернет-виданнях більшою мірою з викривленням суті судового рішення та ситуації загалом, чим розділяє батьків загиблих воїнів та штучно створює конфлікт довкола Пантеону Героїв Тернополя. Не зрозуміло кому це вигідно і від чого намагаються в такий спосіб відвернути увагу ті, хто так вперто продовжує подавати інформацію саме в такому світлі. Адже про необхідність існування сектору військових поховань, названого в Тернополі Пантеоном, ні родина Стадників, ні жодна інша родина загиблих воїнів не заперечує та ніколи не заперечувала.
Натомість ті, хто штучно створює конфлікт та відволікає увагу від важливого, мають розуміти, що гідне вшанування та увіковічнення пам’яті загиблих військовослужбовців - Героїв Тернополя, які загинули за незалежність та територіальну цілісність України, може виявлятись не лише у встановленні однакових надмогильних споруд, а має відбуватись в першу чергу без порушення закону та з дотриманням верховенства права, Конституції України та прав громадян.
У зв’язку з цим висловлюю готовність надати інтерв’ю, викласти ситуацію об’єктивно з посиланням на зміст рішення суду з наданням його аналізу, з метою дотримання принципу достовірності, неупередженості, журналістської етики та вислуховування точки зору опонента.
Олег Стадник
