Співзасновниця та виконавча директорка київського Центру протидії корупції Дар’я Кленюк прокоментувала пост блогера Ігоря Лаченкова “Потужний менеджер. Частина 2” щодо діяльності голови Офісу президента Андрія Єрмака, який широко обговорюється у мережі.
Наводимо повний текст її допису у Facebook.
Практично ні одна посада в уряді, включаючи з міністрами та їхніми заступниками, не може бути призначена в обхід благословіння Єрмака.
Аналогічно в правоохоронному секторі та в секторі оборони – Зеленський сам обирає, кого з людей Єрмака на які посади призначати.
Якщо люди Єрмака завершуються, їх відловлюють серед колишніх однокурсників та однокласників Єрмака. Як колись в Януковича людей виловлювали в Єнакієво на топ посади.
Якщо призначають на посаду якусь незалежну людину, робитьcя все можливе, щоб в цієї людини не було повноважень, або щоб їй не вдалося нічого, або перетворюють цю людину в ще одного лояльного Єрмаку менеджера.
Якщо на супер топпосади завершуються лояльні Єрмаку люди, то посади розширюються і під одним відомством чи міністерством людина починає відповідати за де-факто кілька напрямків – відбуваються злиття навіть міністерств. Це унеможливлює людині, навіть найбільш талановитій, тримати фокус на завданнях.
При чому міністри на посадах бояться пчихнути не так, бо раптом вони візьмуться за якийсь не погоджений Єрмаком напрямок. А якщо цей напрямок передбачає ще й комунікацію з міжнародними партнерами в обхід Єрмака та без звітування йому, то це взагалі повне неподобство і людину треба знищити.
Найбільше нахабство – це коли топ чиновник напряму в обхід і без погодження з Єрмаком говорить з президентом. Всі контакти президента з підлеглими мусять пройти фільтр Єрмака. Якщо раптом з’являється людина, яка напряму говорить з президентом, то вона перетворюється у ворога Єрмака.
Люди тікають з міністерств та державної служби. Кажуть, що причиною є забагато антикорупції – потреба подавати декларації, страх ПЕПів. Але це ілюзія. Основна причина – формат управління державою Єрмаком. Коли ти на державній посаді і робиш все якісно, проявляєш ініціативу, ламаєш застарілі норми, тебе рано чи пізно викинуть та ще й зроблять винним.
Професіонали-місіонери можуть більше зробити для держави поза державою. Численні благодійні фонди тому яскравий приклад.
Якщо хтось наважується критикувати Єрмака та його лояльних менеджерів, то 1) анонімні телеграм канали починають дискредитацію, 2) вірний менеджер Татаров починає кримінальні переслідування, 3) якщо неможливо збити людину з ніг ні методами 1, ні методами 2, її ще намагаються або маргіналізувати, або задушити в обіймах.
Найлояльніших до себе менеджерів, Єрмак всіляк захищає навіть якщо вони очевидно не справляються зі своїми обов’язкими. Раніше Єрмак захищав Резнікова, попри його факапи в оборонних закупівлях з яйцями по 17. Тепер він захищає ревно Умєрова попри нульову спроможність міністра менеджерити своє міністерство і продає президенту переговорні таланти Умєрова, хоча незрозуміло для чого переговорнику з рускіми обов’язково мати ще й посаду міністра оборони.
Чому така ситуація прирікає Україну на тотальний програш та катастрофу?
Та просто навіть якщо ми відкинемо корупційний елемент та уявимо, що Єрмак не залучений ні в які дерибани, такий формат управління державою має чіткі межі можливого. Бо фізично одна людина не спроможна стягнути стільки викликів та завдань .В умовах повномасштабної війни з шаленими внутрішніми та міжнародними викликами, потрібні інноваційні рішення, проактивність, залучення на державні посади найкращих з наших людей, командна синергійна діяльність, делегування поноважень та відповідальності. А Єрмаком вибудувана прямо протилежна система, в центрі якої абсолютна лояльність та слухняність Андрію Борисовичу.
Потрібні візіонерні-профі на посадах та свобода в прийнятті рішень. Але це протирічить природі влади Єрмака – все має бути в його вертикалі. Ніхто не може бути ефективнішим за нього. Лише він один спроможний мега-менеджер. Лише Єрмак може зрозуміти президента та показати йому результат. Скрізь. І в переговорах з американцями, і в переговорах з рускіми, і в координації роботи уряду, і в кадровому управлінні. Якби була можливість, Єрмак би клонував себе та призначив би себе в усі дипломатичні представництва світу – при чому, одночасно він би там працював і послом, і оборонним аташе. Не дарма ж, в нас оборонних аташе в ключові країни-виробники зброї вже четвертий рік не можуть призначити. Але такій глибі як Андрію Борисовичу і цього було би мало, він би ще й одночасно мав би координувати роботу себе з посади міністра оборони та міністра закордонних справ. Ці два міністерства взагалі давно треба злити в одне і призначити єдиним міністром туди Єрмака. Але ж тоді Андрій Борисович не зможе координувати інші міністерства та відомства й втратить 24/7 необмежений доступ до президента, якому він створює рожеву реальність та забезпечує комфорт і котрий є джерелом його абсолютної влади в цій країні.
