Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура продовжили термін досудового розслідування, фігурантами якого є міський голова Тернополя Сергій Надал та його донька Анастасія Родрігес.
Йдеться про кримінальне провадження №42023000000001705 від 11 жовтня 2023 року, або так звану «справу Маямі», яка розслідується третій рік та яку було розпочато за матеріалами журналістського розслідування та за заявою редактора інтернет-видання Politerno, журналіста-розслідувача Андрія Щесняка.
Так, у відповіді від 16 жовтня на запит Андрія Щесняка щодо перебігу справи у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі зазначили, що «у даному кримінальному провадженні особам про підозру не повідомлено, досудове розслідування не закінчено, здійснюються заходи для збирання доказів обставин, що підлягають встановленню».
Інша інформація, за словами прокурорів САП, становить таємницю досудового розслідування, «розголошення якої на цій стадії може зашкодити досудовому розслідуванню та суперечить положенням ст. 222 КПК України».
І ось на цьому «таємничому» місці хотілося б зупинитися окремо та розповісти тернополянам про те, як суд та одразу три антикорупційних органа переводять стрілки один на одного, аби не надавати Андрію Щесняку статусу «викривача», який, своєю чергою, відкриє можливість вимагати у слідчого інформацію щодо перебігу «справи Сергія Надала».
Як НАБУ порушує Закон щодо викривачів
На протязі цих двох років слідства НАБУ вперто відмовляється надавати Андрію Щесняку статус викривача, наводячи підстави, які суперечать нормам законодавства.
5 вересня 2025 року журналіст вкотре подав заяву до НАБУ, у якій просив визнати його викривачем у кримінальному провадженні №42023000000001705, повідомити НАЗК про його статус викривача та надати копію письмового повідомлення до НАЗК.
23 вересня старший детектив НАБУ виніс постанову про відмову у визнанні Андрія Щесняка викривачем, в якій зазначається, що КПК України не містить окремої процедури визнання викривачем.
Як зазначив старший детектив НАБУ Олександр Зайцев, ч. 9 ст. 214 КПК встановлює обов’язок повідомити НАЗК про викривача лише після початку розслідування «за участю викривача», тобто, на думку старшого детектива, лише в момент першого подання заяви вирішується питання про статус особи.
У заяві від 23.09.2023, за якою відкрито провадження, не порушувалося питання про статус викривача Андрія Щесняка, отже він, нібито, є лише «заявником» у розумінні ст. 60 КПК, а відтак підстав для задоволення його клопотання уповноважена особа НАБУ не вбачає.
Постанова НАБУ є незаконною і Андрій Щесняк подав скаргу до Вищого антикорупційного суду на бездіяльність бюро.
Закон на стороні журналіста
Відповідно до п.16-2 ч.1 ст.3 КПК України, викривачем є фізична особа, яка, маючи переконання в достовірності інформації, звернулася із заявою про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.
Андрій Щесняк саме це і зробив, володіючи інформацією, яку виклав у журналістському розслідуванні. Більше того, вже під час слідства він надав детективам додаткові, дуже важливі свідчення, які, по своїй суті, проливають світло на спосіб реалізації можливого злочину.
Відповідь САП від 12.11.2023 року щодо внесення відомостей до ЄРДР
за заявою Андрія Щесняка
У даному випадку органом досудового розслідування є НАБУ, якому прокурор доручив розслідувати справу 12 жовтня 2023 року. Відомості вносились за ст. 368-5 КПК, згідно примітці ст. 45 КПК України, така стаття віднесена до корупційних кримінальних правопорушень.
Отже, з моменту внесення відомостей до ЄРДР Андрій Щесняк фактично набув статусу викривача, незалежно від наявності чи відсутності спеціальної процедури «визнання викривачем». А НАБУ, маючи таку інформацію, повинна була повідомити НАЗК впродовж 24 годин.
Ч. 9 ст. 214 КПК прямо передбачає, що якщо досудове розслідування розпочато за участю викривача, слідчий/детектив зобов’язаний протягом 24 годин повідомити НАЗК.
Із згаданого випливає, що з 13 жовтня 2023 року по сьогодні триває бездіяльність НАБУ щодо не повідомлення НАЗК та ненадання журналісту копії такого повідомлення.
Слід зазначити, що НАБУ визнає, що інформація в заяві Андрія Щесняка не була відома органу досудового розслідування, тобто унікальна та корисна, проте не визнає викривачем, оскільки прокуратура не є органом досудового розслідування і у них не було обов’язку повідомляти НАЗК.
Згадане звучить як абсурд!
Таке тлумачення закону порушує правову визначеність, згадане фактично штучно позбавляє журналіста процесуальних гарантій, які надаються викривачам (захист, повідомлення НАЗК тощо), що суперечить як КПК, так і Закону України «Про запобігання корупції».
Станом на сьогодні, голова Тернопільської міської ради Сергій Надал застосовує SLAPP щодо Андрія Щесняка, подає позови, чинить тиск на суддів (зокрема справи № 607/4751/25, 607/4750/25). Окрім того, щодо журналіста було здійснено незаконну силову мобілізацію до ЗСУ, що призвело до закриття відео-студії Politreno.LIVE, де журналіст записував етери, зокрема, з критикою Сергія Надала.
Постанова, яку виніс детектив НАБУ, не містить належного мотивування, чому надані обставини не підтверджують статус викривача Андрія Щесняка, що робить її незаконною за ст. 110 КПК.
В постанові наведені лише формальні підстави для відмови. Натомість, журналіст відповідає визначенню «викривача», оскільки саме його заява стала підставою внесення відомостей до ЄРДР. НАБУ не вправі відмовляти у наданні статусу викривача, прикриваючись відсутністю спеціальної процедури, адже такий статус виникає безпосередньо з норм КПК з моменту подання заяви. Тому оскаржувана постанова є необґрунтованою та суперечить Конституції й КПК України.
Антикорупційне коло абсурду
Однак, Вищий антикорупційний суд вирішив, що не у його компетенції вирішувати описане вище питання та перевів стрілки на НАЗК.
НАЗК в свою чергу дійшло до повного абсурду – навело умови, які необхідні для набуття статусу викривача, ігноруючи той факт, що Андрій Щесняк повністю відповідає цим умовам.
Утім, це не завадило агентству все ж зациклити антикорупційне коло дворічного знущання й заявити Андрію Щесняку, що усі питання та претензії щодо свого статусу у справі мера Тернополя він повинен адресувати – знову ж таки НАБУ та САП.
Окремо слід зазначити, що, як вказувалося вище, зазначену вище постанову щодо відмови у наданні статусу викривача виніс старший детектив НАБУ Першого підрозділу детективів Олександр Зайцев, який є родом з Тернополя, так який, за дивним збігом обставин, був серед детективів, що займалися так званою справою «хабаря Михайла Головка».
Інсайд щодо “співпраці” Надала з НАБУ
Джерела у правоохоронних органах на умовах анонімності запевнили Politerno, що підприємець Олександр Ярмоленко, пропонуючи хабар Михайлу Головку, діяв в інтересах Сергія Надала, який відразу після виходу журналістського-розслідування Андрія Щесняка у вересні 2022 року та заяви (за матеріалами розслідування) до НАБУ про вчинення кримінального правопорушення одного з тернопільських активістів – потрапив під розробку бюро та зобов’язався надати детективам «крупну рибу», на кшталт, голови обласної ради. Що й реалізував руками дорожнього бізнесмена. У результаті голову Тернопільської ОВА Володимира Труша попередили про «спецоперацію» і він зліг на лікарняний, а під удар НАБУ потрапили його заступники та Михайло Головко.
Однак, через два місяця після гучного затримання Михайла Йосифовича, редактор Politerno Андрій Щесняк звернувся до САП із заявою щодо свого журналістського розслідування, після чого САП зобов’язало НАБУ розслідувати статки Анастасії Родрігес у США та внесло відомості до ЄРДР, чим зламало НАБУ усю підкилимну «розробку» Сергія Надала, яка більше нагадує його виведення з-під відповідальності.
