Ексголовнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вважає Курську операцію успішним маневром і каже, що на той момент біля Покровська Росія зосередила майже стотисячне угруповання, тож перекидання туди підрозділів ЗСУ не змінило б ситуації.
Про це Сирський заявив в інтерв’ю українській службі ВВС.
“Ви ж розумієте, ця операція була необхідністю. Якщо згадати 2024 рік, то противник після підняття рівня грошового забезпечення в рази для своїх військовослужбовців і збільшення кількості військ, розпочав наступальні дії на початку літа 2024 року. Фактично це було на всіх 13 оперативних напрямках, на деяких маючи перевагу в 4,5, а інколи і в 6 разів.
За таких умов, за панування в повітрі російської авіації, ми тоді ввели важкі оборонні бої і нам просто необхідно було зірвати плани противника, який мав таку суттєву перевагу”, – заявив Сирський.
За його словами, військове керівництво детально вивчило всю лінію фронту і обрало Сумський напрямок, де противник спочатку мав 26 000 особового складу, а потім в ході невдалого наступу на Харківському напрямку поступово перекинув з Сумського всі сили і засоби на Харківський. Це не дало йому якихось суттєвих переваг і він зав’яз у прикордонних боях.
Рішення Сирського про проведення наступальної операції на Курському напрямку було затверджено президентом України.
Це призвело до того, щоб протягом місяця Сили оборони України взяли під контроль 1273 квадратних км російської території, а противник був вимушений припинити наступ на всіх оперативно-стратегічних напрямках за виключенням Покровського напрямку. Росія перекинула на Курський напрямок близько 70 000 особового складу, повітряно-десантних військ, морської піхоти, ну і найбільш підготовлених мотострілецьких військ.
“Тобто це дало нам можливість фактично підготувати резерви, дати перепочинок нашим військам і відновити боєздатність цих військ, які зазнали втрат в таких важких боях. Тобто Курська операція дала дуже великий поштовх для підняття морального стану наших військ” – заявив Сирський.
Журналіст зазначив, що в цей час російські війська змогли швидко просунутися в бік Покровська. Він запитав генерала, чи не краще було направити ресурси, які були витрачені на Курську операцію, на оборону Східного фронту.
“Ні, не краще. Питання в тому, що на Курському напрямку в наступальному угрупованні застосували тільки три неповних бригади десантно-штурмових військ і два штурмових батальйони.
Були залучені інші частини для дії в другому ешелоні в якості підрозділу закріплення, але ж вони теж були укомплектовані на 60-70 % і вони тримали фактично фронт на цьому напрямку і рухалися тільки за бригадами. У них задача була головна закріпитися і утримати територію.
Дві бригади місяць готувались до проведення цієї операції, третя бригада, дев’яносто п’ята, виходила з бою, вона вела важкі бої на Торецькому напрямку і мала дуже незначний час для відновлення боєздатності, тому фактично повним складом наступала тільки одна бригада, а дві бригади наступали спочатку складом двох батальйонів, потім після відновлення додалися треті батальйони.
Тобто якби їх застосували на Покровському напрямку, – і ми Покровський напрямок розглядаємо як два напрямки, Добропільський і Покровський, – то на цьому напрямку у росіян було зосереджено майже стотисячне угруповання військ і ці дві, а потім ще одна бригада, вони б не зіграли ніякої ролі, з огляду на їхній технічний стан.
Проте на Курському напрямку, де противник мав дуже слабку оборону і підрозділи прикриття державного кордону, які були укомплектовані в основному військовослужбовцями строкової служби, які були розтягнути вздовж фронту, деякі батальйони на 10, декілька на 12 кілометрів, ну тобто там дійсно була слабка оборона, вони якраз добились такого величезного успіху.
А коли противник почав перекидати свої частини, це відбувалося хаотично, тому що в них дійсно була паніка, і я пам’ятаю, наскільки російські ЗМІ тоді панікували про наступ найкращих наших бригад. Так от ті частини, які перекидалися, вводили сходу в бій, і вони також зазнавали величезних втрат.
За російськими ж даними, в деякі дні в ході боїв на Курському напрямку втрати противника, який поспішно переходив до оборони, були один до п’яти. Тобто противник мав в п’ять разів більші втрати в обороні, ніж наші війська, які наступали. Сподіваюсь, я відповів на ваше питання”, – додав Сирський.
Нагадаємо, герой України, колишній мандир 58 бригади Дмитро Кащенко свого часу заявив, що “операція на Курщині – це повна “діч”. Весь метал Покровська дорожчий, ніж вся Курщина разом взята”.
За час від початку Курської операції (серпень 2024 року) та до завершення активних територіальних змін 2024–2025 років російські війська захопили на Донеччині понад 3 000 квадратних кілометрів.
Перші два місяці операції (серпень — вересень 2024): Одразу після початку Курської операції росіяни перекинули додаткові ресурси на Донбас, окупувавши за цей короткий період близько 750–800 кв. км території (переважно на Покровському та Торецькому напрямках).
Осінньо-зимовий пік: Жовтень та листопад 2024 року стали місяцями найбільших територіальних втрат ЗСУ на Донеччині. За один лише листопад ворог зміг захопити 730 кв. км, окупувавши Вугледар, Селидове та просунувшись у район Курахового.
За даними підсумкових звітів DeepState, під російський контроль перейшло ще 10,6% загальної площі Донецької області. У квадратному еквіваленті це дорівнює приблизно 2 800 — 3 000 кв. км загарбаних земель Донеччини від моменту перенесення бойових дій на Курщину.
