Побував цей контракт і “каубальним” – коли треба було підвищення цін на газ обгрунтувати – і “піріможним”, коли треба було обгрунтувати фантастичні премії за “виграш справи в суді”.
Тепер уже взялись і за переписування історії його підписання. Щоб одночасно він був і переможний і каубальний.
Сьогодні прочитав, що насправді Тимошенко підписала контракт із вирішенням спорів в Московському суді і тільки завдяки таємним патріотам, які підмінили відповідний пункт, ми змогли виграти.
Ну, історію про “таємних патріотів” нам уже розповідав Віктор Андрійович Ющенко. До речі, ми так і не знаємо, хто саме надіслав йому копію контракту – адже пункти про нерозголошення були в кожному газпромівському контракті. Через що, власне, ми досі не знаємо, наскільки “піріможним” був контракт Єханурова – очевидно, “таємні патріоти” тоді десь гуляли чи спали.
А ось про Московський суд, який начебто підписала Тимошенко, ми “таємним патріотам” можемо відповісти. Однією датою: 2 січня 2009 р.
Саме цього дня було вирішено, що спори по газовим контрактам між Росією та Україною будуть відбуватись із залученням Стокгольмського арбітражу. Першим контрактом, чиї норми ним розглядались, був Контракт про обсяги та умови транзиту російського природнього газу європейським споживачам на 2002-2013 рр.
Так що ніякого “в останній момент” не було – рішення було прийнято задовго до “коунтрагхдта”.
І ще дві дати ми нагадаємо “таємним патріотам”.
17 січня 2009 р. – так званий “газовий самміт”, де Тимошенко провела майже цілодобові переговори із Путіним “сам-на-сам”.
19 січня 2009 р. – власне підписання контракту, теж в результаті довгих переговорів “сам-на-сам”.
Так що “коунтрагхдти” – цілком і повністю заслуга Тимошенко.
А на закуску я підніму свою коронну статтю про деталі цього контракту.
Умови газового контракту, як дбайлива пастка для “Газпрому” від Тимошенко
