З 1991 року ми чекаємо на людину, котра наведе порядок в країні, але обираємо завжди одних і тих же, тільки в різних інтерпретаціях, не знаю скільки потрібно ще нам часу, щоб зрозуміти, що Тимошенко може бути тою, хто розпочне зсув лавини всебічних перетворень в Україні.
Так , вона не свята, святих в політиці нема, але весь її політичний шлях – це боротьба з олігархатом, який і є основним стримуючим фактором розвитку країни. Згадайте 1996 рік, введення в обіг української національної валюти, курс гривні відносно долара 2:1, німецька марка коштувала 1 грн 20 коп!, тобто наша валюта була майже на одному рівні з основними світовими, як думаєте, за рахунок чого? Вірно, за рахунок всебічного аналізу світовим банком ресурсів України, географічне розміщення, корисні копалини, енергетика (гідро, атомна, теплова), транзитні можливості, кількість підприємств всіх галузей економіки, ліси, ріки, виходи до морів і саме важливе – найродючіша земля, не кажучи вже про літакобудування та космічні розробки, але саме головне – величезний людський ресурс ( памятаєте? “Нас 52 мільйони!”).
Отже, Господь дав нам великий шанс, як ми з ним поступили бачимо сьогодні, бездарна монетарна політика, “дика” приватизація і як наслідок повна олігархізація країни, кримінальна ситуація, міграція, розвал економіки. Хто прийшов до влади? Бувші комуністи, комсомольці, їх діти, відвертий кримінал, “Сек.сотр. КДБ”, і лише не велика група патріотів , таких як Чорновіл, Лук’яненко та інші, котрим дуже важко було протистояти цій зграї, в результаті маємо на 28-му році Незалежності війну, Небесну Сотню, анексовані території, обвалену гривню, економіку, трудову міграцію, демографічну кризу, мінімальну пенсію 1497 грн. (53 дол).
Я далеко не “всепропальщик” і бачу позитивні речі (децентралізація, томос) але у тому і суть демократії, що влада повинна змінюватись – це є основним стимулом змін і Тимошенко не буде вічним президентом (канцлером) , але є епохи, які потрібно пройти, мені цікаво подивитись на Україну за Тимошенко.
