Politerno > Статті > Україна і світ > Два генерали. Чому у публікаціях про роль Сирського у харківському наступі побачили підкоп під Залужного

Два генерали. Чому у публікаціях про роль Сирського у харківському наступі побачили підкоп під Залужного

  • 14 Вересня, 2022
  • 4006 Переглядів
  • 0

Успіхи України у звільненні Харківської області знову розпалили пристрасті навколо відносин між політичним керівництвом та військовим командуванням країни.

Багато хто звернув увагу на хвилю високих оцінок, що прокотилася по ЗМІ і соціальним мережам на адресу командувача Сухопутними військами ЗСУ генерал-полковника Олександра Сирського, який командує східною групою військ, що витісняє російські частини з Харківської області.

 

Звісно, ​​частину публікацій продиктовано логічним інтересом до Сирського журналістів. Однак велика кількість подібних матеріалів вже породила версію, що йде ціла кампанія з популяризації Сирського в українському суспільстві. На думку декого, за нею стоїть українська влада, яка нібито хоче протиставити Сирського нинішньому головкому ЗСУ Валерію Залужному. Тим більше, що раніше вже ходили чутки про те, що Офіс президента хоче поміняти Залужного на Сирського.

Що відбувається навколо командування української армії, у матеріалі.

“” Читайте також: Контрольна закупка. Як силовики “заманюють” у пастки справжніх волонтерів

Від комвзводу до оборони столиці

Спочатку про самого генерала Сирського. Це кадровий військовий, який почав своє сходження кар’єрними сходами з командування взводом і виріс до генеральського звання. Згідно з відкритими даними, він народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Володимирської області у Росії.

1982 року закінчив Московське вище загальновійськове командне училище. З 1993 року він служив у 6-й дивізії внутрішніх військ (зараз Національна гвардія України) у Чугуєві, командуючи спочатку батальйоном, потім полком.

1996 року закінчив з відзнакою Академію Збройних сил України (оперативно-тактичний рівень), у 2000-2002 роках служив у 72-й механізованій дивізії 8-го армійського корпусу в Білій Церкві, очоливши її після перетворення на окрему механізовану бригаду. 2005-го закінчив Національну академію оборони (оперативно-тактичний рівень) із золотою медаллю.

З 2007 року Сирський перебуває на штабній роботі, в тому числі займаючись військовою співпрацею з країнами НАТО.

З початком конфлікту на Донбасі він увійшов до військового керівництва Антитерористичної операції (Операції об’єднаних сил, ООС).

У 2019 році президент Володимир Зеленський звільнив Сирського з посади командувача ООС, втім, призначивши командувачем Сухопутних військ, яким він залишається досі.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії на Сирського було покладено оборону Києва та Київської області. Столицю в результаті вдалося відстояти, за що командувач Сухопутних військ отримав різні нагороди, включаючи звання Героя України та орден Богдана Хмельницького. 

У зв’язку з успішною обороною Києва його прізвище все частіше почало з’являтися у ЗМІ.

Написала про нього і The Washington Post у своєму циклі статей про початок війни.

“Для захисту міста Сирський організував два кільця військ: одне на околицях і одне в столиці. Він хотів, щоб зовнішнє кільце було якнайдалі від внутрішнього, щоб захистити центр міста від обстрілів і не дати росіянам битися на підступах до Києва.

Для захисту столиці не вистачало танкової потужності, була доступна лише 72 механізована бригада, і цього було мало.

Тому Сирський наказав усім військовим навчальним центрам створити спеціальні батальйони і доставити до Києва артсистеми, які використовуються для навчання”, – описує ситуацію The Washington Post.

У публікаціях побачили змову

Сьогодні про генерал-полковника Сирського багато пишуть у пресі та в соцмережах як про автора плану успішної наступальної операції ЗСУ у Харківській області.

У тому числі й у закордонній.

Наприклад, італійське видання Il Foglio присвятило йому цілу статтю.

“За успіхом українського контрнаступу в Харківській області та на півночі Донбасу стоїть генерал Олександр Сирський, – пише Il Foglio. – Це була його ідея пастки, щоб збити з пантелику росіян безперервними оголошеннями про підготовку нападу на півдні, що змусило Москву передислокувати свої війська в цьому районі, залишивши незакритим східний фланг, де й прорвалися українці. Це найвидовищніша військова операція, проведена Києвом досі, і вона була навіть складнішою, ніж захист столиці, якому загрожувало оточення наприкінці лютого та на початку березня. Оборону Києва на початку вторгнення також організував генерал Сирський. У перші дні після 24 лютого він здивував і Кремль, і Пентагон, які були впевнені, що Київ впаде за два-три дні, а також своє начальство. Ще вранці 24 лютого Київ боронила лише одна бригада. І потім приїхав Сирський”. 

Подібні публікації та загалом інтерес журналістів до Сирського, в принципі, виглядають природно з урахуванням значення, яке має успіх ЗСУ на Харківщині для всього ходу війни.    

Однак в Україні багато хто побачив у цьому політичне підґрунтя та цілу інформкампанію щодо протиставлення Сирського головкому ЗСУ Залужному. Згадується й інсайд, що з’явився у серпні, мовляв Офіс президента хоче змінити Залужного на Сирського (хоч згодом Зеленський і спростував наявність подібних планів).

Так, народний депутат сьомого скликання Андрій Мохник (“Свобода”) написав на своїй сторінці у Фейсбуці, що, на його думку, по соцмережах навмисно розганяється теза про “єдиного автора українських перемог на Харківщині генерал-полковника Сирського”.

Як вважає Мохник, це робиться спеціально для зменшення ролі Залужного в цій операції, що політик пов’язує із чутками про намір Банкової зняти його з посади головкому.

“Робиться це з таким підтекстом, що головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному вже є заміна. І це невипадково, враховуючи, що вже протягом кількох місяців підігріваються чутки про те, що Залужного знімуть з посади головнокомандувача, а щоб уникнути скандалу, призначать міністром оборони”, – написав Мохник.

На його думку, перемога на Харківщині не може бути заслугою одного навіть такого гідного генерала, як Сирський. 

“Це загальний успіх великих і малих воєначальників та армійських аналітиків. Вся операція не може бути тільки в одній голові! Але точно тільки в одній голові було рішення віддати наказ на проведення контрнаступу. І це голова Валерія Залужного”, – пише Мохник.

Про спробу протиставити Сирського Залужному підозрює і волонтер Геннадій Друзенко, про що він також написав на своїй сторінці у Фейсбуці.

“Очевидно, що звільнення частини Слобожанщини деякі коментатори та блогери намагаються використати, щоб довести: є альтернатива генералу Залужному на посаді головнокомандувача ЗСУ. Йому намагаються протиставити… Сирського як справжнього (і чи не єдиного) архітектора ізюмського контрнаступу”, – написав Друзенко.

Він вважає Сирського “гідним українським військовим”, якого “безумовно” є за що поважати.

“Але стратегічно переграв росіян таки головком Валерій Залужний. Саме він створив ілюзію головного удару на півдні, переконавши ворога перекинути туди основні резерви, а в цей час потай перекинув сили та кошти, потрібні для наступу під Балаклією”, – написав Друзенко.

При цьому він натякає, що за кампанією розкрутки Сирського стоїть влада, нагадавши про непрості стосунки Офісу президента з головкомом.

“Політичні ігри та добре відома ревнощі Офісу верховного головнокомандувача до головного ЗСУ несвоєчасні та шкідливі”, – зазначає Друзенко, закликаючи дати спокій думці про рокіровку Залужного на Сирського.

“Ієрархія, що склалася у військовому керівництві України, довела свою ефективність. Коней на переправі не змінюють. Особливо якщо ця переправа дорогою на схід, під час нашого наступу”, – стверджує медик.

Про непрості стосунки Офісу президента та популярного в суспільстві Залужного ЗМІ пишуть давно.

За розповсюдженою версією, на Банковій підозрюють, що Залужний може перетворити свою популярність на політичний капітал і поборотися за вищі – вже цивільні – пости в державі. Або, навіть якщо він зараз не має таких амбіцій, до походу в політику його можуть спонукати численні противники чинного президента України всередині країни, а також на Заході, звідки час від часу натякають, що вони не хотіли б бачити ситуацію, коли Зеленський є безальтернативним політичним лідером. 

Втім, і президент, і військове командування неодноразово заперечували чутки про розбіжності.

З війни у ​​політику

Нещодавно Залужний випустив резонансну статтю у співавторстві з першим заступником голови оборонного комітету Ради, також генералом Михайлом Забродським, який перебуває у фракції партії екс-президента Петра Порошенка “Євросолідарність”.

Деякі експерти вважають, що це не просто стаття про військові плани та цілі, а завуальована політична заява, яку в ОП, схоже, сприйняли всерйоз. Це стало ще одним аргументом на користь теорії про “загрозу” Залужного як потенційного конкурента Зеленському, підтриманого прямо чи опосередковано Порошенком. Тут з’являється Сирський – безсумнівно дуже успішний воєначальник. І суспільству як би кажуть: “У нас не один герой-генерал Залужний. Є й інші”.

Політолог Руслан Бортник вважає, що насправді сил, зацікавлених у кампанії з популяризації Сирського, може бути кілька.

“Не тільки влада може хотіти, щоб лавровий вінок не дістався одному Залужному. У принципі зрозуміло, що якщо визнати батьками тієї чи іншої перемоги відразу кілька генералів, вони відтінятимуть Залужного і зменшуватимуть його вплив у суспільстві. Але є й інший момент. Відомі військові, можливо, в майбутніх кампаніях стануть конкурентами, скажімо так, професійних політиків. А якщо спробувати затягнути їх до себе із розрахунком на вибори? У “старих” партіях, які зараз випали з поля зору, цілком можуть так рахувати і працювати на популярність того чи іншого героя війни. І ним може бути не лише Залужний”, – коментує Бортник.

Так чи інакше, але рівень підтримки військових та довіри до них в українському суспільстві зараз дуже великий.

І ймовірність того, що нинішні генерали та інші відомі військові після закінчення війни підуть у політику, є високою (і це стосується не лише Залужного та Сирського). Тим більше, що є й історичні приклади – Дуайт Ейзенхауер у США або Шарль де Голль у Франції. 

І це стане серйозним викликом для всіх українських політиків “довоєнної” формації.

“” Читайте також: Особняк за $2 млн напередодні війни. Звідки у доньки Сергія Надала кошти на шикарне життя в Маямі

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE