Останнім часом в Інтернеті можна почитати чимало розслідувань з приводу діяльності «сітки» Петра Порошенка під майбутні президентські вибори. Доводиться констатувати, що жодне з видань не дало повну картину цього явища, повною мірою не зрозумівши, як працює ця наймасштабніша за часи незалежності України схема підкупу виборців. Ми вирішили розкласти по поличках усю систему роботи штабу Петра Порошенка і назвати прізвища тих, хто стоїть за нею.
Як ми вже писали в попередній публікації, штаб зі скупки на користь чинного президента ділиться на дві автономні частини. Настав час назвати прізвища тих, хто відповідає за цей процес. Політичне координаторство даних напрямків здійснюють два відомих політичних персонажа – заступник голови фракції БПП, колишній «завхоз» Порошенка Сергій Березенко і перший заступник голови Адміністрації Президента Віталій Ковальчук.
Порішали на двох
Навіщо потрібно одразу два окремих штаби, що фінансуються з центрального бюджету? На це є кілька причин. По-перше, непростими є відносини між двома авторитетними політиками, які мають величезні амбіції і яким не може відмовити навіть «Перший». В результаті Україну було фактично поділено навпіл. По-друге, подібним чином відбувається додаткове перестрахування – тоді як у засобах масової інформації атакують одну «вертикаль», інша спокійно продовжує діяти.
І нарешті, по-третє, попри одну й ту саму ціль – підготуватися до скупки – дві мережі працюють все ж таки по-різному.
Так, штаб Ковальчука окрім точкової скупки основну ставку робить на адмінресурс, вибудовуючи «піраміду» через президентську вертикаль, а саме через обласні державній адміністрації – і далі вниз через район і до селища. Головний технолог даного проекту – Гнат Коробко, відомий своєю роботою у «кишеньковому» проекті Банкової – «Наш Край» на місцевих виборах 2015 року. До цього він встиг попрацювати в команді Яценюка і навіть побути депутатом у Миколаївській міськраді від «Фронту змін». Багато років, ще з часів Миколаєва, працює разом з Олександром Копилом. Разом з ним є співвласником ТОВ «К ЕНД К Груп».
Як працює система збору даних від Ковальчука? Дуже просто: ця сітка формувала базу виборців за допомогою так званих опитувань «Чи підтримуєте ви вступ до ЄС та НАТО?», хвиля яких пройшла Україною в січні-лютому. Опитування проводила ГО “Солідарність”. Та сама, котра розміщає біг-борди із вітаннями та зверненнями Порошенка. Засновником та керівником організації є Андрій Воронков, який 2012 року був спостерігачем кандидата в нардепи Олеся Довгого. Також Воронков є відповідальним у центральному штабі за безпосередній друк усієї поліграфії.
Але повернімося до завдань соцопитування. За його допомогою визначаються прихильники та ті, хто готовий продати свій голос. Далі в хід йде опрацювання виборців за допомогою грошей та адміністративної машини на рівні ОДА та РДА. Окремо ведеться робота з керівниками органів місцевого самоврядування за принципом «кнута і пряника». Одним обіцяють преференції, а іншим навпаки проблеми. «Зонтиком» цього напрямку є т.з. «Ради регіонального розвитку», котрі проводяться адміністраціями на місцях.
У свою чергу штаб Березенка робить ставку на скупку, так би мовити, в приватному порядку – формуючи структуру безпосередньо «в полях». Головним технологом цього проекту є Дмитро Касьянов, який став відомим завдяки довиборам у Верховну Раду в 2015 році у Чернігові, коли під час надзвичайно брудної кампанії перемогу святкував його шеф Березенко.
Під час цієї кампанії вони формували базу виборців за соцопитуваннями, зокрема, компанії «Социс», яку пов’язують з нардепом і головним ідеологом виборчої кампанії Порошенка – Ігорем Гринівим.
Цього ж разу під видом соціологічного опитування базу формує спеціально створена у грудні 2018р. ГО «Інститут розвитку і сприяння демократії», котру очолює помічниця Дмитра Касьянова Катерина Поп. Після «засвітки» теми у ЗМІ вона разом з Сергієм Березенком та керівником Секретаріату партії БПП, нардепом Максимом Саврасовим проводила прес-конференцію у штабі на Лаврській, 16. Така собі спроба легалізації опитування, задіяного у схемі скупки.
Регіональна розкладка проекту
У нашому розпорядженні опинилися документи, які дають змогу проаналізувати, які регіони «закриває» група Ковальчука, а яку закриває команда Березенка.
Так, Ковальчук закриває майже всю Вінницьку область (13-18 округи), тоді як Березенко – лише Вінницький міський 11-ий і 12-ий (останній – рідний округ Порошенків – там перемагав чинний президент і його син Олексій). У Волинській області за Ковальчуком лише один – 19 округ. У Дніпропетровській області за ним – 30, 31, 32, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40 округи. Відповідно округи у місті Дніпро – 24, 25, 26, 27, 28, 29 – віддаються Березенку, який допомагав разом з Касьяновим перемагати тут на виборах мера Борису Філатову восени 2015 року. Фактично повністю віддана Ковальчуку підконтрольна Україні частина Донецької області (45, 52, 53, 57, 58 округи). Натомість у Житомирській у Ковальчука лише один округ (67), на Закарпатті – три (69,70, 73), у Запорізькій області теж три (74, 76, 77), в Івано-Франківській області – два (87, 88 округи). Стільки ж у Чернівецькій області – 201 та 204. Не густо у Ковальчука й на Київщині – 90 і 92 округи. Всі інші – за Березенком та місцевими кураторами на кшталт «регіонала» Ярослава Москаленка. Водночас у Львівській області Ковальчуку дісталися майже всі округи – 115, 116, 117, 119, 121, 122, 123, 124, 125.
А от у Миколаївській області «лідирує» Березенко. Під Ковальчуком опинилося лише два округи – 128 та 132. Всю Одеську область окрім округу 140 теж «окормляє» Березенко. Аналогічна ситуація у Рівненській (окрім 152), Сумській (окрім 159), Тернопільській (окрім 164) та Херсонській (окрім 186).
Відносний паритет – на Харківщині, де Ковальчук отримав 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181 округи. Місто Харків як і у випадку з Дніпром опинилося у Березенка. Також Ковальчук отримав у Полтавській області три округи – 146, 150, 151. Йому ж віддали усю Черкаську область.
Притому варто зазначити, що далеко не у всіх округах, в силу різних обставин, вдалося запустити систему «зверху-донизу». Як кажуть наші джерела, зараз можна говорити про понад 100 округів задіяних безпосередньо у тотальній скупці під керівництвом найнятих політтехнологів. Також місцями, як на цих округах, так і на інших, публічно працюють ще й політики (нардепи чи претенденти на округ). Вони проводять зустрічі з виборцями та додатково мотивують їх т.з. «добрими справами» (ремонти під’їздів будинків, встановлення дитячих майданчиків, ремонт дороги чи спорудження соціального об’єкту, подарунки на свята тощо).
А ось механізм адміністративного тиску системно запущений по всій Україні і використовується в залежності від специфіки технологій задіяних на округах. Десь адміністрації є лише інструментами для скупки, а місцями – стержнем проектів.
Спецпроекти для вибраних
Чому не всі області згадані у переліку? Справа в тому, що декілька регіонів – «спецпроекти» (так їх власне і називають між собою наші можновладці з команди Порошенка). Вони знаходяться на окремому фінансуванні та управлінні. Щоправда, первинне формування баз даних часто проводилося по технології Центрштабу (із залученням все тих же опитувань від ГО). А ось подальша “робота в полях” є прерогативою кураторів.
Кіровоградська область віддана на відкуп згаданому вище одіозному екс-секретарю Київради часів Черновецького Олесю Довгому. У 2014 році він там перемагав завдяки адмінресурсу і тепер готовий допомагати Порошенку. Луганська область відійшла ще одному скандальному персонажу – Сергію Шахову, який фактично взяв під контроль цей регіон. Чернігівську область курують Березенко разом зі скандальним забудовником, а нині нардепом Максимом Микитасем, якого також заводили у Верховну Раду через Чернігів.
А от Київ відійшов не менш одіозному забудовнику, колишньому нардепу від Партії регіонів Вадиму Столару, якого називають «сірим кардиналом» мера Віталія Кличка. Щоправда, заради справедливості варто зазначити, що Столар окрім Порошенка зараз «закриває» столичні штаби мало не всіх основних кандидатів в президенти – перед самісінькими виборами він буде дивитися, під кого йому буде вигідніше «злитися».
На Хмельниччині Порошенку допомагає сім’я екс-«регіоналів» Олександра і Галини Герег. У нашому розпорядженні опинився документ, який засвідчує готовність штабістів на Хмельниччині робити все, йти на будь-які правопорушення, аби забезпечити результат чинному президенту (ДИВ. ДОДАТОК).
Так, у конфіденційному документі прописана схема проведення душпастирських співбесід з головами сільрад, співробітниками лікарень і навіть місцевими священиками. Аби лише вони все ж таки підтримали Порошенка. Агітацією мають займатися і члени дільничних виборчих комісій – по 5 «прихильників» Порошенка з кожного члена.
Цікава також форма перевірки тих хто голосує на дому – за списками отримувачів «Доступних ліків». Фактично заради перемоги штабісти готові лізти у конфіденційні дані, прямо порушуючи закон.
Даний документ – свідчення злочину з боку нинішньої влади, яка готується до масової скупки. Але якщо Хмельницька область – це, так би мовити, периферія, то наступний матеріал буде присвячено ситуації в Києві – і тому, хто скуповує столичних жителів заради перемоги Порошенка.
Читайте по темі: Від #Сітки до секти. Як Порошенко будує глобальну мережу підкупу виборців за держрахунок
