Войцех Балчун
В кінці тижня загострилося протистояння між Міністерством інфраструктури та “Укрзалізницею”, виведеної з підпорядкування відомства ще в перших числах січня. Перчинки конфлікту додало те, що в нього втрутилися генпрокурор Юрій Луценко (на стороні міністра Володимира Омеляна) і головний військовий прокурор Анатолій Матіос (підтримав сторону Войцеха Балчуна, голови “Укрзалізниці”). Підсумок – повернення залізниць “під дах” транспортного відомства.
“Вісті” розібралися в підгрунті конфлікту.
Суд повернув УЗ Омеляну
Усе почалося зі звернення Луценка до Володимира Гройсмана 2 серпня з проханням не продовжувати контракт Балчуну. Луценко зазначив: прокуратура та інші органи розслідують близько 90 кримінальних проваджень за фактами привласнення, розтрати, заволодіння майном, службових зловживань в “Укрзалізниці”. Мова про фіктивні договори, завищені ціни і інших схемах, навіть про розголошення держтаємниці працівниками “Укрзалізниці” (це виробництво знаходиться у веденні військової прокуратури). “Така ситуація обумовлена, перш за все, неналежним виконанням правлінням ПАТ “Укрзалізниця” покладених обов’язків”, – резюмував Луценко.
Журналістів найбільше цікавили кадрові перспективи Балчуна – однак їм банально не дозволили поставити питання. Матіос фізично заблокував можливість спілкування з главою “Укрзалізниці”, загородивши його від камер і почавши виводити його з приміщення прес-центру. Проте, Балчун все-таки сказав пару слів про можливу відставку: “Договір ще діє, і кожна зі сторін у будь-який момент може його припинити. Я спокійно дивлюся в дзеркало, результати моєї роботи видно. За українським законодавством я поки продовжую працювати, і це може припинитися, коли буде прийнято відповідне рішення”.
Фінальний акорд прозвучав вже під вечір п’ятниці: міністр Володимир Омелян повідомив в Фейсбуці, що Окружний суд Києва скасував постанову Кабміну про передачу “Укрзалізниці” з підпорядкування Мінінфраструктури в МЕРТ (Міністерство економічного розвитку і торгівлі).
“Суд прийшов до висновку про протиправність дій МЕРТ в частині підготовки та винесення на розгляд уряду проекту постанови (про передачу УЗ. – Авт.) Встановлено численні порушення …”Укрзалізниця” повернеться додому. Попереду у нас багато цікавих спільних проектів для пасажирів і бізнесу “, – резюмував Омелян.
Підгрунтя конфлікту
Конфлікт по лінії “Балчун-Омелян” почався ще влітку 2016- го, коли новопризначений глава “Укрзалізниці” відмовився приймати деякі результати тендерів. Співрозмовники “Вістей” призводять, зокрема, приклад тендера з поставками кріплень для “Укрзалізниці”, в якому змагалися ТОВ “Корпорація КРТ” і ТОВ “АТ Механіка” – одне з підприємств просував Омелян, однак пропозиція була відкинута Балчуном. “Почалася відкрита фаза конфлікту, якою скористався Володимир Гройсман, який почав до того моменту формувати в Кабміні свою групу”, – пояснив “Вістям” політолог Руслан Бортник. В результаті на екстреному засіданні Кабміну 18 січня в Мінінфраструктури забрали право бути органом управління “Укрзалізницею”.
Де-юре, відбулися наступні зміни:
УЗ більше не підкорялася наказам Мінінфраструктури.
Міністерство позбавили права отримувати окремі повноваження з управління корпоративними правами відносно УЗ.
У міністерства відібрали право підписувати договори з главами Наглядової ради УЗ і контракт з головою правління УЗ.
Міністерство позбавили права визначати напрямки діяльності УЗ, впливати на кількість акцій, стверджувати фінплан, річний звіт, чисельність персоналу.
Зрозуміло, рішення Окружного суду відіграло ситуацію назад. А ось де-факто, Омелян на трохи більше ніж півроку втратив серйозне і одне з найбільш ресурсних відомств. Тут необхідно розуміти, що сам Омелян потрапив до Кабміну за квотою Народного фронту, проте є “фронтовиком” лише формально. У січні 2017-го, наприклад, НФ зовсім не обурювався відторгненням УЗ.
“За Омеляном НФ стоїть формально – він їм не цікавий. До того ж його недолюблює Пивоварський (екс-міністр, чиїм заступником був Омелян. – Авт.), Якого Омелян обдурив”, – сказало “Вістям” джерело в БПП. Мова про те, що, заявляючи про відставку, Пивоварський розраховував, що разом з ним піде вся команда – в прес-конференції брав участь також Омелян (і так само, як шеф, говорив про відхід). “Однак коли Пивоварський пішов, Омелян швидко очолив міністерство, чим викликав невдоволення”, – говорять співрозмовники.
Показово, що міністра спочатку намагалися зараховувати до сфери впливу Ігоря Кононенко, “правої руки” президента. Однак, за даними “Вістей”, безпосередній вплив на Мінінфраструктури має, перш за все, ресторатор Михайло Бейлін, також вельми близький до АП (раніше в ЗМІ звучала інформація про те, що він доплачує топ-менеджменту зарплати в конвертах, щоб підняти їх до ринкового рівня). І саме слухняність Омеляна Банковій, за деякими даними, може стати ключовим моментом в його осінніх кадрові перспективи. З іншого боку, за Балчуном стоять інтереси Володимира Гройсмана та його команди. А також – ситуативно – гравців в офісі Генпрокурора, на вул. Різницькій.
Навіщо Матіос опонує Луценко
Момент з появою Юрія Луценка в “корпоративних війнах” Мінінфраструктури та “Укрзалізниці” показовий. Джерело в БПП розповіло “Вістям”, що в залізничному відомстві провалюють підготовку до осінньої кампанії зі збирання врожаю. “Балчун закупив багато вагонів під перевезення, а ось локомотиви не купив і не полагодив в потрібній кількості.
Це може привести до того, що в законодавство доведеться екстрено вносити зміни, дозволяючи на окремих напрямках перевезення приватної тягою. Раз так – “Укрзалізниця” втратить свою монополію на локомотиви, а це найважливіший елемент фінансових надходжень, що в підсумку призведе до краху.
Свого часу саме так держмонополію “вбили” в Польщі “, – сказало джерело зазначивши, що ситуація зі скасуванням монополії буде вигідною, в першу чергу, компаніям Ріната Ахметова. Цим, на думку нашого співрозмовника, і пояснюється включення в конфлікт Юрія Луценка – його участь визначена близькістю до Банкової, де не зацікавлені в ресурсному посилення олігарха.
Однак є і більш глобальна, політична, повістка. Справа в тому, що сьогодні Луценко конкурує з Гройсманом за право стати “молодшим партнером”. “Луценко також бачить себе прем’єром, розуміючи, що в кріслі генпрокурора довго не висидить – він втрутився в ситуацію з метою послабити Гройсмана. Адже обидва хочуть впливати на формування списку “партії влади” в 2018-му і будувати свої команди. Втім, можливо, є і економічні мотиви, оскільки з обох сторін стоять великі гроші і вплив”, – розповів Руслан Бортник.
А ось втручання Анатолія Матіоса на стороні Балчуна стало парадоксом. За даними джерел “Вістей”, близьких до ГПУ, сьогодні між Матіосом і Луценко є конфлікт, який і виявився минулої п’ятниці. “Матіос, звичайно, хоче бути не тільки директором Державного Бюро Розслідувань, у нього є генпрокурорські амбіції, які залишилися з 2016 року, коли був призначений Луценко, – уточнив політолог.
– Він взагалі вважає, що його “прокинули” тим призначенням – ось тепер хоче реанімуватися, і використовує для цього чиновника-поляка. Тепер всі намагаються штовхнути “Балчуна розбрату” в свою користь”.
