26 липня Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів винесла свій вердикт у справі, яка виплила на поверхню з акваріума в кабінеті заступника генпрокурора – керівника САП Назара Холодницького.
Підсумком супроводжувався скандалом чотиригодинного засідання “прокурорської інквізиції” за мотивами прослушки антикорупційного прокурора стало винесення йому догани. Вибір такого роду дисциплінарного стягнення означає фактичну поразку його критиків. Вони не приховували, що будували плани “зняти скальп” з Назара Івановича, планомірно домагаючись його відставки.
“Танцюйте покидьки, це ваше свято. КДКП не звільнить Холодницького”, – не стримував себе у виразах керівник “Центру протидії корупції” Віталій Шабунін.
У четвер він привів під стіни Академії прокуратури, де проходив “судний день” для глави САП, групу підтримки з числа активістів очолюваної ним організації. Будь-яка поява зама Юрія Луценка в кулуарах вони зустрічали вигуками “Ганьба”, раз у раз демонструючи заздалегідь заготовлені плакати критичного змісту.
Такий перфоманс не вплинув на членів КДКП і Холодницького. Останній в супроводі співробітників Управління держохорони уникав діалогів з “активістами” і пресою. Зробивши виняток лише для Євгена Шевченка – раніше близького до нардепа Семена Семенченка і керівництва батальйону “Донбас”.
Півроку тому Шевченко назвав себе “позаштатним агентом НАБУ”, що виступав підсадною качкою при документуванні зловживань топ-корупціонерів. 26 липня “внештатник” Бюро всім своїм виглядом показував, що головною “мішенню” його розробки сьогодні є керівник САП.
“Тварина продажна, коли тебе повісять, @#бок кінчений? Прийде час, і я одягну на тебе наручники”, – погрожував Холодницькому Шевченко. Антикорупційний прокурор посміхнувся, і хотів було пройти повз. Але огризнувся у відповідь, після того як почув згадку про свого знаймого Богдана Якимця, якого “активіст” називає “правою рукою” Назара Івановича в провертанні тіньових оборудок.
Як відомо, навесні по справі про вимагання $ 2 млн у дітей заарештованого податкового генерала Станіслава Денисюка прокуратура провела обшук у цієї людини, якого в ЗМІ називають кумом і неформальним помічником Холодницького. Згідно з однією з версій, саме дзвінок “рішал” Якимцю в кінцевому рахунку і послужив підставою для здійснення негласних слідчих дій відносно глави САП. І як наслідок – появи дисциплінарних скарг з вимогами відставки Назара Івановича, поданих генпрокурором Юрієм Луценком і директором НАБУ Артемом Ситником.
Так починалася “Холодницька війна”, на полі брані якої, супроводжувані загонами союзників, 26 липня зійшлися керівники новостворених антикорупційних відомств – Холодницький і Ситник. Чим закінчилася їх “битва при Мельникова, 81-б” (вулиця, де засідає КДКП), і які сценарії подальшого розвитку запеклих баталій можливі в триваючому конфлікті, у даному матеріалі.
Комісія знайшла дірку в законі і відмовилася звільняти Холодницького
Журналісти вже неодноразово пробували докладно розібрати диспозицію, а також аргументи кожної зі сторін у справі, яка ґрунтується на виявлених за допомогою “жучка” обставинах при розслідуванні п’яти епізодів гучних кримінальних проваджень.
Найбільш серйозні претензії стосувалися позапроцесуального спілкування Холодницького з фігурантом історії про пропозицію хабара в.о. голові МОЗ Уляні Супрун, розголошення йому таємниці досудового слідства, а також ймовірного тиску на суддів і підлеглих прокурорів у цій справі.
“Третейським суддею” між керівниками НАБУ і САП фактично випало стати прокурорській Кваліфкомісії, більшість членів якої вважається лояльними до позиції керівництва Генпрокуратури.
Сторону останньої в “дисциплінарці” Холодницького на звітному засіданні представляла заступник голови ГПУ Анжела Стрижевська. Її спіч виявився найкоротшим з числа виступів учасників справи. Заступник Юрія Луценка лише підтвердила, що Генпрокуратура наполягає на наявності низки порушень в діях антикорупційного прокурора, але де-факто прийме будь-який вердикт, цілком покладаючись на незалежність і незаангажованість КДКП.
Більш предметними стали діалоги між членами “прокурорської інквізиції” і головними героями баталій – Холодницьким і Ситником.
Так, Антикорупційний прокурор заперечував наявність будь-яких порушень за всіма пунктами “звинувачень”, за винятком нехтування ним етичних правил в частині використання матів в спілкуванні з підлеглими.
“Визнаю, що використовував нелітературний мову, це неетично, – заявив він на уточнююче запитання представника КДК. – З приводу етики я ще можу погодитися. Але коли у тебе шість відділів, і кожен приходить зі своїми проблемами в 10-11 годин вечора, дійсно виникають емоції, і слова іноді використовувалися нелітературні. Але я перед кожним вибачився за свою, можливо, неетичну поведінку. Всі ми молоді люди, кожен може помилятися і якщо я допустив такі висловлювання, за це готовий нести відповідальність”.
У свою чергу, директор НАБУ висловив незгоду з висновком доповідача у справі глави САП Олександра Ковальчука, який знайшов допущені Назаром Івановичем порушення грубими, але розписався у відсутності повноважень у КДКП для прийняття рішення про його відставку. І тим самим запропонував, в трактуванні Ситника, дарувати імунітет антикорупційному прокурору.
Обійти профільний закон, що не дає права Кваліфкомісії звільняти керівника САП, глава НАБУ пропонував власним трактуванням нормативних документів.
“Ті порушення, які були зафіксовані (у Холодницького – прим. ред.), не пов’язані з виконанням адміністративних функцій, а стосуються виконання обов’язків процесуального керівника. Тому ми просимо звільнення його не з адмінпосади, а з посади прокурора, наслідком чого є автоматичне припинення повноважень на адміністративній посаді”, – запропонував рішення директор Бюро.
Правда, члени комісії у відповідь заявили, що згідно ч.2 ст.51 закону “Про прокуратуру” накладені КДКП стягнення на прокурорів САП (включаючи звільнення) повинен виконувати виключно керівник Антикорупційної прокуратури. Тобто, Холодницькому пропонувалося за прикладом унтер-офіцерської вдови вистьобати самого себе, підписавши наказ про своє звільнення.
В кінцевому рахунку, прийняти таке рішення Комісія не погодилася, обмежившись доганою для глави САП.
Протистояння посилиться, а боротьба з топ-корупцією буде заморожена
Наслідки “Холодницької” війни досить очевидні.
Головний її підсумок – фактичний параліч діяльності антикорупційних структур. Що вигідно всім гілкам і колонам в нинішній владі.
Згідно з існуючою в політичних колах версією останнім часом Холодницький, щоб утриматися на своїй посаді, вибудував стосунки з главою МВС Арсеном Аваковим. Останній, як кажуть, фактично взяв керівника САП під своє крило.
І це дійсно схоже на правду. Досить згадати так звану “справу рюкзаків”, де була знята “підозра” з сина міністра Олександра Авакова, а також закриття справи щодо парламентарія від “Народного фронту” Дениса Дзензерського.
Також, згідно з популярною версією, на цьому тлі покращилися відносини Ситника і Банкової, де також не люблять Авакова. Характерно, що збирати компромат на Холодницького через прослушку в акваріумі детективам НАБУ допомагав так званий департамент Кононенка-Грановського в Генпрокуратурі. Також відома історія з нічними посиденьками глави НАБУ у будинку президента. Причому в той момент там також стояла машина Грановського.
Втім, навіть якщо Порошенко і налагодив щільну комунікацію з Ситником, очевидно, що без його відома не міг би відбутися “порятунок” Холодницького на засіданні прокурорської комісії, яка, як писалося вище, в значній мірі підконтрольна генпрокурору Юрію Луценку. І навряд чи в даній ситуації останній вирішив би зіграти в якусь свою гру, відмінну від побажань Банкової.
Причому мотив тут для президента і його людей також очевидний.
По-перше, глава САП, який отримав вже одну догану, виявився на прямому гачку у Луценка. Ще один такий вердикт – і генпрокурор отримає право його звільнити. А отже – Холодницький стає повністю залежним від волі керівника ГПУ.
По-друге, для президентської команди (втім, як і для “Народного фронту”) принципово вигідна ситуація, при якій Спеціалізована антикорупційна прокуратура і НАБУ знаходяться в стані холодної війни одна з одною. Це фактично унеможливлює нормальну роботу обох органів. Зрозуміло, що без згоди процесуальних керівників САП детективи НАБУ не зможе розслідувати жодної справи. Так само як і САП не зможе сама по собі, без НАБУ, вести слідство і кого-небудь затримувати.
Також очевидно, що Холодницький, який знаходиться на гачку тепер уже відразу у двох колон влади (АП та Народного фронту), заблокує будь-які дії проти високопоставлених представників влади. І обидва органи зможуть ловити лише дрібних і “нічийних” корупціонерів.
Єдине, що може поламати цей сценарій – потужне зовнішнє втручання. І перші ознаки його вже в наявності.
Так, посольство США вже виступило з фактичною вимогою до Холодницького піти у відставку. Чи будуть вжиті більш жорсткі дії в цьому напрямку з боку Заходу (у якого українська влада хитрим маневром по суті вибила з рук “антикорупційний меч”) – покаже найближчий час.
Поки ж сам Холодницький пішов у тривалу відпустку, залишивши таким чином незакритий гештальт про власне майбутнє.
