Українські підприємства, що працюють на оборонний комплекс, який щедро фінансується з держбюджету, мають всі шанси стати лідерами по зарплатних боргах.
В останньому реєстрі боржників (інформація оновлена станом на 2 січня 2019 р.) на офіційному сайті Держслужби з питань праці числиться більше десятка заводів і конструкторських бюро концерну “Укроборонпром”.
Вони не платять своїм співробітникам, як мінімум, по кілька місяців, а деякі примудряються накопичувати зарплатні борги роками. Наприклад, на київському заводі “Маяк” грошей не бачили 11 місяців, а на заводі “Буревісник” – більше трьох років.
І це при тому, що держава не шкодує грошей на оборону і безпеку. Ці статті вже який рік б’ють рекорди по бюджетному фінансуванню.
В цьому році Міністерству оборони і підконтрольним йому відомствам (в тому числі, і “Укроборонпрому”) виділять більше 102 млрд. грн., що на 16 млрд. більше, ніж в 2018 р. і перевищує 5% ВВП. З них на розвиток озброєння і військової техніки передбачено близько 17 млрд. грн., що на 3,7% більше, ніж в минулому році. По-суті, ці гроші повинні піти на фінансування держзамовлень підприємствам “Укроборонпрому”. Вже навздогін, розглядаючи проект бюджету до другого читання, депутати підкинули “Укроборонпрому” ще 1 млрд. грн. на фінансування виробництва боєприпасів.
Але навіть там, де зарплати платять більш-менш регулярно, робочих, м’яко кажучи, не балують – середні по галузі оклади ледь перевищують 6-7 тис. грн., а кваліфікованих робітників (токарів, верстатників, фрезерувальників та ін.) і навіть інженерів “Укроборонпром” шукає на 4,5 тис. грн. у місяць. Хоча працюючих на оборонку фахівців прийнято вважати інженерно-технічною елітою України.
Тож розбиремося, чому рекордного фінансування не вистачає на зарплати і куди йдуть бюджетні гроші.
Військовий обов’язок
У чорному списку роботодавців, що місяцями не виплачують зарплати, підприємства “Укроборонпрому” займають “почесні” місця практично по всіх регіонах.
Відповідно до реєстру Держслужби з питань праці, казенне підприємство “Зміївський ремонтний енергомеханічний завод” (Харківська обл.) не платить зарплати вже 10 місяців, а загальний борг на 1 січня 2019 р досяг 4,2 млн. грн. Для порівняння – на аналогічну дату минулого року він становив 364 млн. грн., а ще роком раніше – 1,6 млн. Тобто, борги з року в рік тільки ростуть. Завод заборгував гроші 84 працівникам. З урахуванням суми боргу, виходить, що кожному належить по 50 тис. грн. Серед причин величезних боргів на підприємстві називають відсутність замовлень і застаріле обладнання (яке, мабуть, і не дозволяє отримувати замовлення).
Ще одна харківська “дочка” “Укроборонпрому” – “Харківське державне авіаційне підприємство” має борг перед 3 тис. співробітниками в 180 млн. грн. Грошей на підприємстві не платять уже 13 місяців, пояснюють – проблеми виникли після втрати традиційних ринків збуту в Північній Африці, а також через відсутність того ж держзамовлення. Харківський приладобудівний завод ім. Шевченка, який зараз проходить процедуру банкрутства, винен персоналу 1,2 млн. грн.
Конструкторське бюро приладобудування не виплачує зарплати вже 18 місяців, а загальний борг перед 167 робітниками склав 2,5 млн. грн. У КБ пояснюють – грошей немає через затримку оплати іноземним замовником. У свою чергу, той не перераховує кошти, так як виявив дефекти при прийомі продукції. Як будуть вирішувати проблему – поки неясно.
У відомому столичному НДІ “Квант” борги із зарплати на початок цього року склали 15,6 млн. грн, збільшившись за останній рік більш ніж в три рази. Аналогічна ситуація на заводі “Маяк” – на початку 2018 р боргів по зарплатах там не було зовсім, зате на кінець року вони перевищили 10 млн. Фактично робочі сиділи без грошей майже весь минулий рік – заборгованість, за даними Держслужби праці, становить 11 місяців. Аргументи роботодавця традиційні – мало замовлень.
На київському заводі “Буревісник” перебої з зарплатами тривають вже майже 4 роки. Підприємство заборгувало понад 200 співробітникам 3,5 млн. грн. На “Арсеналі” в жовтні минулого року висів борг перед робітниками в 1,5 млн. І тільки до нового року його погасили. На підприємстві скаржаться на брак оборонних коштів. Схожа ситуація на київському бронетанковому заводі. Восени борги по зарплатам там досягли 7,4 млн. грн., але до кінця року з робочими розрахувалися.
На Миколаївському суднобудівному заводі борги по зарплаті становлять майже 60 млн. грн. Це більше половини всієї заборгованості по зарплатах в регіоні (всього – 103,8 млн.). Проблеми тривають понад три роки і через зарплатну катастрофу на цьому підприємстві в минулому році навіть був звільнений глава “Укроборонпрому” Роман Романов (хоча, за чутками, справжньою причиною відставки все ж став особистий конфлікт Романова з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом). Новий гендиректор концерну – Павло Букін – проблему з боргами по зарплатах теж поки не вирішив.
Незважаючи на зростання бюджетних відрахувань на військові замовлення, заборгованість тільки збільшується.
Все йде в схеми
У концерні “Укроборонпром” кажуть, що одна з причин, що позбавляє підприємства прибутку (і в тому числі, можливості своєчасно платити зарплату) – існуюча схема ціноутворення.
Формула визначення вартості продукції, яка виробляється за держзамовленням, залишається незмінною ще з часів СРСР. Наприклад, формально встановлюється норма прибутковості в 20%, але не від кінцевої ціни, а від виробничої собівартості, до якої не входять операційні витрати.
В результаті прибутковість знижується до 8%. Але і ці гроші з’їдає інфляція, якої в ціновій формулі взагалі немає. Не передбачено також витрат на програмне забезпечення, гарантійне обслуговування та ін.
“Таким чином, у підприємств не залишається грошей, які потрібні для оновлення виробничих потужностей, проведення дослідно-наукової діяльності і підвищення заробітних плат”, – впевнені в “Укроборонпромі”.
Але експерти називають зовсім інші причини зарплатної катастрофи у цій багатій галузі.
Перша – неефективне управління, – говорить керівник проекту “Марлін” (антикорупційні розслідування в оборонно-промисловому комплексі) Гліб Канєвський.
У структуру концерну “Укроборонпром” входить близько 100 підприємств, розосереджених по різних регіонах країни. В теорії концерн повинен забезпечувати їх держзамовленнями, фінансувати нові розробки, а також допомагати шукати нові ринки збуту. За це заводи платять “Укроборонпрому” членські відрахування, за які, власне, ця структура і живе.
“По-суті, це як окреме міністерство, тільки у формі концерну. Воно повинно формувати стратегію, розібратися з господарською діяльністю підприємств. Деякі, можливо, варто закрити, інші – приватизувати або корпоратизувати”, – пояснює екс-глава “Укрспецекспорту “(входить в структуру” Укроборонпрому “) Сергій Бондарчук.
При цьому, згідно зі звітом Держаудитслужби, концерн не має єдиного підходу до розмірів щорічних членських внесків. Для одних підприємств внески з незрозумілих причин збільшуються, тоді як іншим, навпаки, роблять знижки.
“При цьому на підприємствах, які перерахували в 2015-2016 р.р. майже 105 млн. грн. середньомісячна зарплата становила від 5,6 тис. до 7,6 тис., Тоді як у концерні – від 13,8 тис. до 24,8 тис . грн”, – відзначають аудитори.
Друга причина – слабкий контроль і, відповідно, масова корупція. Отримуючи величезне бюджетне фінансування, підприємства по-суті, надані самі собі.
“Директора багатьох підприємств – місцеві “царі”, які самі вирішують куди витратити гроші і, зрозуміло, не забувають про свої кишені. Корупційні схеми в цій сфері процвітають”, – пояснив Гліб Канєвський.
“Наприклад, на Миколаївському бронетанковому заводі директор віддав контракт з ремонту двигунів своїм фірмам. Харківський завод транспортного обладнання, який на початку 2000-х був визнаний банкрутом, передав своє обладнання на тимчасове зберігання однойменної приватній фірмі. Але тепер, коли виробництво відновлено, не може його забрати.
Київський бронетанковий завод ще в 2016 р. закупив броню неналежної якості. Фактично бюджетні втрати від цієї корупційної схеми можуть скласти 50 млн. грн. Заведено кримінальну справу, але як просувається розслідування – незрозуміло. Військові заводи у нас прикриваються держтаємницею, тому інформації вкрай мало”, – розповів Гліб Канєвський.
“На київському заводі “Маяк” цінне обладнання просто порізали на металобрухт, а приміщення на Петрівці здають в оренду. Столичний завод “Квант”, який випускає сучасну оптику і є одним з найпотужніших підприємств вітчизняного ВПК, як з’ясувалося, активно підіграє приватним підрядникам, втрачаючи свої, тобто, державні, гроші. Скажімо, Держаудит виявив, що в 2015 році підприємство відвантажило продукції заводу “Ленінська кузня” (який тоді належав президенту Петру Порошенкові, а в минулому році був проданий Сергію Тігіпку) на 10 млн. грн. А гроші йому повернули тільки в 2016 р., коли їх вже істотно “попід’їдала” інфляція. У договорах з іншими підрядниками “Квант” занижував свою норму прибутку в рази – замість стандартних 15% ставив 1,4-3, 5%”, – говорить Гліб Канєвський.
“При цьому це підприємство має борги по зарплатах близько 500 тис. грн. Сума порівняно невелика, але для компанії такого рівня – це взагалі нонсенс”, – каже Каневський.
“Існує так званий “корупційний розрив”. Керівництво отримує мільйони, а рядовим працівникам дістаються лише борги. Гроші просто не встигають добігти до низів через схеми. Місцями великі бюджетні суми ганяють по депозитах, а коли на них зароблять свої відсотки, тоді починають погашати борги по зарплатах”, – говорить аналітик “Євроконтролю” В’ячеслав Коновалов.
5 тис. грн. для інженера, 1,5 млн. – для директора
Але навіть на підприємствах, які не були в чорному списку Держслужби праці, робочих, м’яко кажучи, не балують. Середні оклади в галузі не перевищують 6-7 тис. грн. На сайті “Укроборонпрому” в рубриці “Вакансії” кваліфікованих майстрів (токарів, фрезерувальників, верстатників та ін.) і навіть інженерів шукають на 4 5 тис. грн. Наприклад, фрезерувальнику на столичний завод “Генератор” пропонують 4,5 тис. грн., вакуумнику – 4 тис., інженеру-технологій – 5 тис. грн., інженеру по ремонту обладнання – 4,2 тис. грн.
Правда, є ще ціла система доплат. Згідно з колективним договором на 2017-2020 р., підписаним керівництвом “Укроборонпрому” з тодішнім главою МЕРТ Степаном Кубівим і представниками профільної профспілки, надбавки можуть варіюватися від 10 до 100%.
Скажімо, за шкідливі умови праці належить 24% від окладу, за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника – 100%, за керівництво бригадою – до 35%, за знання та використання іноземної мови -10%, за науковий ступінь -15-33%, за почесне або спортивне звання – 20% і т.д. Але насправді доплачують не всім і не скрізь. Непогані суми набігають, в основному, топ-менеджменту. Зарплати керівників на військових заводах обчислюються сотнями тисяч гривень. Плюс – є й інші “плюшки”.
“Керівники підприємств практично не обмежені у витратах. Наприклад, львівський бронетанковий завод заплатив 1,5 млн. грн. за оренду для директора автомобілів Range Rover, Ford Mustang і мотоцикла Spider, які той використовував в особистих цілях”, – розповідає Канєвський.
За словами глави секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрія Забловського, така ситуація з оплатою праці вже спровокувала масовий відтік персоналу з оборонних підприємств.
“Їх активно переманюють колишні замовники, скажімо, ті ж африканські компанії, які хочуть розвивати власне виробництво, а не закуповувати нашу техніку”, – говорить Забловський.
Сергій Бондарчук додав, що одним з основних роботодавців для наших військових інженерів і робітників з недавніх пір став також Китай, який готовий платити цінним кадрам по кілька тисяч доларів на місяць.
“Виходить, що замість того, щоб розвивати своє виробництво і берегти, без перебільшення, супер-цінні кадри, ми фінансуємо іноземні заводи-конкуренти. Дійшло до смішного – хвалені електровози General Electric, які дали збій, тягнули наші луганські тепловози з двигунами заводу ім. Малишева (теж входить в “Укроборонпром”)”, – підсумував Сергій Бондарчук.
Читайте також: Кому Томос очі затьмарив?
