Кожен день, гортаючи стрічку Фейсбук, ми натикаємося на гучні заяви про те, що Росія доживає останні дні, і мало не зворотний відлік цієї події. Однак відкрити шампанське з такого важливого для України приводу ніяк не виходить.
Оглядач Без Табу пояснює – чому.
Минулого тижня відбувся візит президента Петра Порошенка в США, де він мав зустрічі з низкою вищих представників американської влади, включаючи президента Трампа. Наступні за цим чергові американські санкції проти Російської Федерації дали привід говорити, що стратегія по придушенню агресора працює. Тим не менше капітуляції Кремля найближчим часом чекати не доводиться – це як і раніше потужний і небезпечний ворог.
Статистика натякає – економіка Росії не тільки адаптувалася до санкцій, про що свідчить її мінімальне зростання, але навіть навчилася їх обходити. Тим не менш, деякі продовжують бачити в санкціях мало панацею від проблем України, помилково вважаючи, що погіршення стану Росії майже автоматично означає поліпшення стану України. Доведеться дещо розчарувати співвітчизників.
Візьмемо, наприклад, німецький автопром. Делікатний німецький бізнес підрахував, що оскільки торгівля стримується санкціями, йому вигідніше відкрити виробництво в самій Росії, що з успіхом і втілює в життя. Не вірите?
Тоді читаємо Die Welt: згідно даних Бундесбанку, ще в 2015 р прямі німецькі інвестиції в економіку Росії в порівнянні з 2014 р виросли на 1,78 млрд євро і досягли рівня 2006 і 2008 рр., Вище яких був тільки рівень 2010 р якщо комусь цікаво, то для довідки скажемо, що один з найбільших світових інвесторів – Європейський банк реконструкції та розвитку – в 2017 р на 40% скоротив свої вкладення в Україну.
Інвестиціям Німеччини в російську економіку сприяє низький курс рубля і відносно дешева, але відносно кваліфікована робоча сила. Так, виробник сільськогосподарської техніки Claas інвестував 120 млн євро в завод, що знаходиться в Краснодарі.
Ви можете подумати, що це тільки не чисті на руку німецькі бюргери так чинять? Тоді дивимося матеріали нещодавнього Петербурзького міжнародного економічного форуму, який зібрав понад 14 000 (!) представників бізнесу, глав міжнародних організацій, офіційних осіб, експертів, науковців та журналістів більш ніж з 143 країн світу.
Серед них глави 700 компаній з Росії і 400 іноземних компаній. Крім Німеччини були представлені компанії з США, Китаю, Італії, Японії та інших держав. Були присутні 45 міністрів з 30 країн! У цьому може переконатися кожен, хто відвідає інтернет-сторінку форуму.
Перші особи Молдови, Австрії та Індії крокують за диктатором
Звичайно, деякі можуть посміятися, що на форум з’їхалися прем’єр-міністри Габонської Республіки Еммануель Іссозе-Нгонде, Монголії Жаргалтулгин Ерденебат, Співдружності Домініки Рузвельт Скерріт, в.о. голови уряду і піністр закордонних справ Республіки Сербії Івіца Дачич, віце-президент Республіки Зімбабве Фелекезела Мпоко, другий віце-президент Республіки Бурунді Джозеф Бутори і інші офіційні особи.
Можна посміятися, якщо не знати і не розуміти, що Китай і Ізраїль роблять величезні інвестиції в країни Африки, де зосереджені величезні запаси копалин та інші багатства. Наприклад, прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху, країна якого не є членом Economic Community of West African States, не соромиться взяти участь в зборах африканських, як і будь-яких інших бізнесменів попутно закликаючи вкладати гроші в Ізраїль, обіцяючи зниження податків та інші “плюшки” .
Коли останній раз український президент або прем’єр бували на подібних зустрічах і привозили підписані контракти на десятки і сотні мільйонів доларів?
Росатом не дрімає
Для розуміння розмаху Петербурзького форуму: підписано 475 інвестиційних угод на загальну суму майже два трильйони руб. (Враховані угоди, сума яких не є комерційною таємницею).
Серед них угода німецького хімічного концерну Linde Group з російською групою “ТАІФ” про будівництво нового етиленового комплексу на базі “Нижньокамськнафтохіму” на суму 600 млрд руб. і угоду між ДК “Росатом” і Корпорацією атомної енергії Індії про будівництво 5-го і 6-го енергоблоків на АЕС “Куданкулам” на суму 239,4 мільярда рублів (4,2 млрд доларів).
Що з цього світового фінансового пирога дісталося Україні? Правильна відповідь – нічого.
Говорячи про санкції цивілізованої світової спільноти проти Росії, необхідно відзначити ряд моментів.
Перше – “старі” європейські санкції спрямовані не стільки на Росію в цілому, скільки на окупований російсіянами український півострів Крим. Кремль давно обходить їх через створення фірм і фірмочок, які працюють виключно всередині РФ і яким санкції не загрожують.
Демонстративний візит Путіна до Криму
Друге – без введення нових санкцій, старі давно відслужили і служать лише ширмою, суть якої ілюструє пісня зі словами: “Щоб відтепер все по-новому, залишалося все по-старому”. А якщо більш предметно, то в мовою європейських політиків це звучить так: Політичні санкції не повинні зачіпати економічні інтереси. Тим більше – погрожувати покаранням компаніям з Німеччини, Австрії та інших європейських країн, через те, що вони беруть участь в газових проектах з Росією, таких як “Північний потік-2”.
Третє – основні проблеми російської економіки лежать не в санкціях, а в більш ніж у двократному падінні цін на нафту та неефективному менеджменті, над яким тяжіє ручне управління з Кремля.
І останнє, ура-патріоти в кінці кінців повинні усвідомити, що не в санкціях шлях до перемоги, а в реформах, які дозволять залучити гроші і новітні технології в Україну для створення робочих місць і наповнення державного бюджету.
На жаль, саме цього поки і не відбувається.
Леонід Демченко, спеціально для Без Табу
