Володимир Зеленський вперше за два роки великої війни зустрівся із парламентською фракцією “слуг народу”. Сенс таких зустрічей насамперед у тому, щоб поговорити про майбутнє. Депутатам із президентської команди важливо розуміти, чого чекати далі.
І їм потрібний заряд позитиву. Як нещодавно наголосив сам Зеленський, “нам не можна сумувати, опускати руки, у нас має бути правильна позитивна енергія“. Проте два роки великої війни “слуги народу” працювали без підзарядки. Банкова не ділилася з ними планами на майбутнє, лише вимагала голосувань за необхідні їй закони.
Звісно, “слуги народу” мають голову фракції Давида Арахамію, який має можливість іноді підзарядитися від президента. Але чи вдається йому донести цей позитив до членів фракції? Відповідь на це питання він дав сам місяць тому, коли розповів, що у нього у фракції є 17 заяв на складання мандата.
Багато хто вже й не чекає позитиву від Банкової. “На зустріч до Зеленського дійшли не всі депутати фракції “Слуга народу”. А тільки 60% від складу були присутні. Зважаючи, що це перша така велика зустріч від початку повномасштабного вторгення, депутатів могло бути і більше”, — констатував нардеп Олексій Гончаренко з “Європейської солідарності”.
Без прив’язки до реальності
Чи дала зустріч бажаний результат? І так, і ні. Справа в тому, що фракція “слуг народу” неоднорідна, а президент поділився деякими ідеями, які поки що ніяк не прив’язані до реальності. І ось одна частина фракції цими ідеями надихнулася, а інша, здатніша до критичного мислення, отримала додаткові підстави для сумнівів.
Наведемо найгучніший приклад, який вже обговорюється у соцмережах. “Сьогодні під час вечірньої зустрічі президент сказав, що військовим, які на передовій вже два роки, необхідно підняти зарплату до 200 000 гривень“, — повідомив заступник голови комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, “слуга народу” Юрій Мисягін. Після цього в медіа з’явилися уточнення (зовсім не радісні і тому анонімні) від інших членів фракції.
Зокрема, одне із джерел lb.ua у фракції “слуг народу” визнало, що “це ще не остаточне рішення”. Інший співрозмовник підтвердив, що “для цього потрібно спочатку знайти гроші, яких немає“. А третій наголосив, що “для цього будуть необхідні зміни до закону про держбюджет на цей рік”.
Якби ця ідея була прив’язана до реальності, новина звучала б інакше. Це була б сенсація про те, що цими днями уряд внесе проект змін до держбюджету-2024 з метою забезпечити щомісячні 200 тисяч гривень військовим, які на передовій уже два роки. І Зеленський розповів “слугам народу” про те, що вже знайдено механізм фінансування: наприклад, це може бути зовнішнє запозичення, в яке готові вкластися деякі дуже багаті фонди. Така новина, напевно, позитивно зарядила б не лише “слуги народу”, а й сам народ. А натомість ми отримали сумне визнання, що влада досі не має чіткого плану дій і лише перебирає варіанти різного ступеня фантастичності.
Страх перед ІПСО
Інший важливий приклад — це реакція Банкової на російську ІПСО (інформаційно-психологічну операцію) довкола нібито нелегітимності Зеленського після 21 травня 2024 року, коли закінчиться п’ятий рік його перебування на посаді президента. На зустрічі із “слугами народу” Зеленський порушував цю тему.
“Лунало запитання від депутатів щодо можливих загроз легітимності президента, — розповіла pravda.com.ua. — На це Зеленський відповів, що має інформацію про підготовку росіянами інформаційних кампаній, але нікому не потрібно реагувати на ці провокації. А партнери підтримують позицію української влади щодо легітимності та неможливості проведення виборів”.
“Президент звернувся до всіх, щоб ми всі трималися купи. Бо росіяни активно думають над тим, щоб дестабілізувати парламент і зробити так, щоб уже умовно від травня цілі фракції не виходили на роботу. Це буде частиною великої інформаційної кампанії проти нього, що начебто він уже нелегітимний”, — цитує анонімного “слугу народу” tsn.ua.
Тобто українці опинилися перед небезпекою російської ІПСО — а Зеленський не знайшов кращої відповіді, ніж запропонувати “не реагувати на провокації” та “триматися всім купи”. Взагалі-то за два роки великої війни настав час усвідомити, що порада “не реагувати на провокації” звучить вкрай двозначно. З погляду соціальної психології, це типова поведінка приречених на поразку. Впевнені у собі переможці діють зовсім інакше: вони не завмирають у страху, а ламають ворожі плани.
Звідки взялася “проблема 21.05.2024”
Найдивніше — що Банкова досі не придумала стратегії, як вирішувати “проблему 21.05.2024”, хоча проблема ця стоїть давно. Більше того, успішно впровадила її у нашу громадську свідомість саме наша влада.
Нагадаємо заяви спікера парламенту Руслана Стефанчука. Сім місяців тому, 28 липня, він розповів українцям в ефірі телемарафону, що Конституція не забороняє проведення виборів під час воєнного стану. А чотири місяці тому, 24 жовтня, він розповів на прес-конференції у Празі, що у демократичній країні, якою є Україна, проведення виборів “дуже важливе, щоб не було застою у владі”.
Після цього 3 листопада міністр закордонних справ Дмитро Кулеба під час візиту до Німеччини повідомив на брифінгу, що Зеленський розглядає можливість проведення президентських виборів найближчої весни. “Ми не закриваємо цю сторінку. Президент України обмірковує та зважує різні плюси та мінуси”, — розповів він.
Тобто спочатку була ІПСО Банкової, яка впроваджувала у суспільну свідомість думку про те, що було б непогано переобрати Зеленського під час війни. Але потім Банкова від цих планів відмовилася (або відклала їх до кращих часів). А проблема залишилася та живе своїм життям.
Проблема ця ширша, ніж питання легітимності. Щодо легітимності якраз все ясно будь-кому, хто прочитає статтю 108 Конституції. Там сказано чітко та однозначно: “Президент України виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного Президента України”. Тобто, поки не відбудеться інавгурація нового президента, легітимний президент — Зеленський.
Проблема в іншому: в украденому у народу праві раз на п’ять років обирати собі президента. Хто вкрав — звісно, війна, тобто Росія. І для переважної більшості українців непроведені вибори — це точно не найважливіша втрата, порівняно з усіма іншими нашими втратами за два роки.
Проте проблема є. Саме Банкова підказала народу світлу думку про те, що вибори під час війни, виявляється, все ж таки провести можна, Конституція цього не забороняє, потрібно лише внести зміни до кількох законів. А якщо Банкова могла провести вибори, але не захотіла, то народ має неприємне почуття: у нього щось забрали, а натомість нічого не дали.
Від ідеї провести вибори у конституційний термін (31 березня 2024 р.) Банкова відмовилася у грудні. До цього, як сказав Кулеба, Зеленський зважував плюси та мінуси. Ось під час цього зважування і треба було придумати, що дати народу замість виборів, щоб він не почував себе обдуреним. Проте на Банковій вирішили, що можна не давати народу нічого.
Ціна бездіяльності
Не дивно, що важливість цієї проблеми у суспільній свідомості зростає. За даними КМІС, у грудні 2023 року 84% українців вважали, що проводити вибори не на часі і необхідно відкласти це питання. Проте впродовж двох місяців популярність цієї точки зору скоротилася на 15%. Згідно з опитуванням, проведеним 5-10 лютого, 69% українців вважають, що Зеленський має працювати на посаді президента до кінця воєнного стану, а потім потрібно одразу провести вибори. 15% кажуть, що вибори потрібно провести прямо зараз (з них 4% пропонують призупинити воєнний стан, а 11% — внести зміни до законів та провести вибори під час воєнного стану). Крім того, 10% підтримують варіант, згідно з яким у травні 2024 року Зеленський складає свої повноваження і до обрання нового президента його повноваження виконуватиме голова Верховної Ради. Інші 6% не змогли обрати варіант.
Втрата 15% за два місяці – це ціна бездіяльності влади. До 21.05.2024 року ще три місяці. На той час, якщо й надалі ігнорувати проблему, популярність думки “вибори не на часі” може впасти нижче 50%. Це є об’єктивна тенденція.
Інша об’єктивна тенденція — частка песимістів, котрі вважають, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку, за два місяці зросла на 13% і вже перевищила частку оптимістів. У міру зростання невдоволення владою, звісно, зростатиме популярність ідеї виборів під час війни. Після 21.05.2024 обидві ці об’єктивні тенденції можуть дати кумулятивний ефект.
Ворог розраховує саме на це і на бездіяльність української влади.
Ігнорувати чи реагувати?
Звісно, можна заборонити соціологам ставити питання, незручні Банковій, але це не врятує українців від російської ІПСО. І навіть якщо заборонити всім медіа обговорювати “проблему 21.05.2024”, це все одно не врятує, лише полегшить роботу ворожій пропаганді.
Щоб боротися з ворожою ІПСО, потрібно хоча б пояснити народу, в чому її завдання. Адже це інформаційно-психологічна операція, тобто операція, яка за допомогою інформації ламає суспільну психіку.
Завдання цієї ІПСО — змусити українське суспільство змінити свої пріоритети. Нині беззаперечний пріоритет — перемога над Росією. А ворожа ІПСО навіює українцям інший порядок денний: війна — це не головне, зараз головне — провести вибори, а для цього краще б укласти тривале перемир’я, щоб провести повноцінну виборчу кампанію.
Питання про легітимність Зеленського після 21.05.2024 — це не єдиний інструмент, за допомогою якого росіяни будуть качати (вже качають) тему виборів. Вони нагнітатимуть (вже нагнітають) ще й версію про те, що війна не закінчується, бо вона вигідна Зеленському, продовжуючи його владу.
Що можна протиставити цьому? Одну з підказок можна знайти у тому ж дослідженні КМІС. У своїй передвиборній програмі п’ять років тому Зеленський обіцяв: “Одразу хочу запевнити — іду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього. Торгувати принципами, репутацією, країною заради збереження влади не стану”. І КМІС ставив респондентам таке питання: “У 2019 році Володимир Зеленський зазначав, що планує йти на посаду Президента на один термін. Наразі немає можливості провести вибори, але коли з’являться умови для їх проведення, чи має він висувати свою кандидатуру вдруге?”
Частка тих, хто відповів, що Зеленський має обмежитись одним нинішнім терміном, за два місяці зросла з 34% до 43%. І це також об’єктивна тенденція. До 21.05.2024 ця частка легко може перевищити 50%.
Тобто незабаром ідея про один термін Зеленського може стати домінуючою думкою. А реалізувати це бажання суспільства набагато простіше, ніж по-справжньому провести вибори чи повернути людям віру у швидку перемогу над ворогом. Достатньо підтвердити: як і обіцяв, вдруге балотуватись не буду, за владу не тримаюся. Тут головний меседж був би в тому, що президент тепер точно не думає про рейтинги, а дбає виключно про інтереси країни.
До цього можна додати інші кроки, які перетворять російську ІПСО на посміховисько. Наприклад, створити у парламенті коаліцію народної єдності, щоб та сформувала уряд національного порятунку; повернути в ефір багатоголосся телеканалів; і поставити генпрокурором людину, незалежну від Банкової. Втім, не виключено, що Банкова вже підготувала власний варіант реагування, і ми його дізнаємось 25 лютого на заході, який анонсовано як “дещо особливе”.
“” Читайте також: Чому від тиску на бізнес має рятувати очищення правоохоронної системи, а не збереження “поправок Лозового”
