Politerno > Статті > Україна і світ > Мільярди доларів на добу. Чи правда, що Путіну доводеться згортати “спецоперацію”

Мільярди доларів на добу. Чи правда, що Путіну доводеться згортати “спецоперацію”

  • 5 Квітня, 2022
  • 2295 Переглядів
  • 0

Дедалі частіше воєнні експерти передрікають країні-агресору критичні проблеми з фінансуванням війни з Україною вже за пару місяців. Чи так це насправді?

Війна — дороге “задоволення” навіть для Росії, а тому з перших днів нападу на Україну лунають оцінки щодо спроможності агресора довго фінансувати бойові дії. У Бюро економічних програм нещодавно заявили, що, зважаючи на прямі воєнні збитки, загарбники ще до трьох місяців зможуть проводити операції (в динаміці середини березня). А експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу Віталій Кевлюк і інтерв´ю “НВ” 31 березня оголосив, що Росія витратила на війну $600 млрд. Це величезна сума, порівнянна з резервами Центробанку РФ, половина з яких заморожена на Заході.

“Суто з фінансової точки зору та з урахуванням наростання кризових явищ внаслідок санкцій бойові дії такої інтенсивності РФ зможе вести місяць-два, а якщо переведе конфлікт в стадію низької інтенсивності — ще до двох місяців”, — вважає воєнний експерт.

Утім, така величезна ціна війни для Росії — близько $20 млрд на день — на порядки вища, ніж в інших зройних конфліктах останніх десятиліть. Розберемося, звідки взялася ця сума і наскільки доречно оцінювати фінансову спроможність загарбника до бойових дій за доларовим еквівалентом його витрат і збитків? Тобто чи справді за кілька місяців у Путіна забракне грошей на війну з Україною?

 

Ціна війни: витрати, збитки і майбутні втрати

Розрахунки вартості місяця війни для Росії ведуть до дослідження Finding ways to Sapport Ukraine & End War in Europe, презентованного Центром економічної відновлення, консалтинговою компанією CIVITTA та Аналітичним центром EasyBusiness ще 28 лютого. На даних перших днів війни дослідники визначили, скільки в середньому коштує агресору один день “спецоперації”. А вже на основі цих даних можна припускати й вартість для Росії, наприклад, місяця війни. Таку екстраполяцію, за всіх недоліків цього методу, взяли на озброєння численні експерти.

Отже, згідно з цим дослідженням, загальні витрати Росії на війну становлять понад $20 млрд на день (власне в самій презентації цієї суми немає, однак її називали в компанії CIVITTA), з них прямі втрати — майже $1,7 млрд на день. Останні пораховані на даних за перші 85 годин вторгнення і складаються з ліквідованої техніки (понад $1 млрд на день) і вибуття особового складу (648 млн на день). Утім, ці підрахунки досить довільні.

По-перше, тут змішані дуже різні втрати з погляду впливу на Росію у часі. Якщо знищена техніка — це збиток тут і зараз, то втрати для економіки від загибелі солдатів пораховані на 40 років вперед: дослідники просто припустили скільки доданої вартості не принесе кожен з них як потенційний працівник.

По-друге, основна сума потенційних втрат Росії взагалі не підтверджена розрахунками в грошах. Власне, очікується, що агресор зазнає збитків через фінансові санкції, обмеження торгівлі тощо. У компанії СIVITTA також уточнюють, що в ці $20 млрд на день входить вартість матеріально-технічного забезпечення, запусків ракет і утримання особового складу. Але й тут можемо констатувати, що маємо справу з різними витратами і втратами за часом настання: якщо фінансування на утримання окупаційного контингенту потрібне одразу, то потенційний вплив західних санкцій розтягується на довгі роки.

І загалом наведені припущення про фінансовий тягар для Росії виглядають завищеними. Принаймні деякі дані, доступні за довший період, фіксують менші втрати окупантів. Так, за підрахунками Бюро економічних програм на 38 день війни, Росія втратила воєнної техніки на $11,66 млрд, тобто щоденні збитки за цією статтею становили близько $307 млн.

Війна Росії проти України стала наймасштабнішою з часів Другої світової, але її фінансовий бік все-таки можна розглянути в ширшому контексті — порівняти з іншими кампаніями минулих років. За підрахунками російського Центру анализу стратегій і технологій (ЦАСТ), реальні витрати на бойові дії у п´ятиденній війні проти Грузії в серпні 2008 р. становили 2,5 млрд руб., або $104 млн, на добу. Щоправда, ця сума сформувалася переважно на основі вартості вильотів літаків і гвинтокрилів, експлуатації танків, БМП і кораблів, перекидання воєнного контингенту, а головне — паливно-мастильних матеріалів (майже половина розглянутих витрат). Через брак даних дослідники не брали до уваги навіть вартість знищеної або пошкодженої техніки, а тим більше довгострокові економічні наслідки війни (хоча вони були незрівнянно менші, ніж зараз). Ще один приклад — за даними Forbes, війна США в Афганістані коштувала 300 млн за один день бойових дій.

Щоб зрозуміти, як довго Росія зможе фінансувати війну в Україні (принаймні у місяцях), варто сфокусуватися саме на поточних витратах і збитках.

Якщо врахувати втрати російської армії в техніці на рівні $307 млн за добу і додати найбільш значні статті видатків — паливно-мастильні матеріали, виплати військовим та їх утримання, боєприпаси (особливо ракети, запуски яких в деякі дні оцінюються в $500 млн) тощо, то можемо припустити, що доба війни в Україні загалом коштує РФ кілька мільярдів доларів негайних витрат і збитків. Хоча й за таких оцінок втрату танка чи літака окупантами не варто сприймати як аргумент “у Путіна закінчуються гроші на війну”, поки в нього є ще не один танк чи літак на заміну, готовий до виконання бойових завдань. Іншими словами, втрата техніки — це боляче і поступово знижує воєнний потенціал російської армії, але не вимагає негайного і відповідного збільшення фінансових потоків на війну.

Отже, проміжні висновки. Для економічної оцінки потенціалу Росії у війні з Україною важливо: 

  • Відрізняти поточні витрати і збитки, які можуть стати фінансовим гальмом для агресії проти України, від довгострокових економічних втрат, що більше позначаться на майбутньому воєнному потенціалі РФ.

  • Фіксувати не просто “ціну війни” для окупанта, а грошові потоки, з яких зараз фінансуються бойові дії. Останні мають вирішальне значення для можливості проводити війну.

  • Розуміти, що найголовніше — це реальні ресурси, а не гроші. Вибуття бойової техніки не завжди вимагає негайної фінансової компенсації, а гроші не завжди швидко перетворюються на озброєння. Іншими словами, авіаудари припиняться тоді, коли закінчаться літаки, ракети, бомби, а не коли “в Росії закінчаться гроші”. Окупанти пішли б з України, якби “закінчилися” або збунтувалися самі російські солдати (що малоімовірно), а не через те, що вичерпаються кошти на їхні зарплати (що неможливо в принципі).

Звичайно, Путін у будь-який день може ухвалити рішення про припинення вторгнення або часткове відведення військ (що він зробив на півночі України), враховуючи сучасну воєнну і політичну ситуацію чи майбутні збитки. Але це відбуватиметься не через те, що “в Росії вже закінчуються гроші на війну”.

Солдати продаються за рублі

Як сказано вище, фінанси — це не головне і гроші для військових не можуть закінчиться в принципі. Додамо: жодні закони фізики не обмежують російський уряд (разом з центробанком), щоб безперебійно фінансувати чимало інших воєнних статей — наприклад, витрати на паливно-мастильні матеріали, які виробляються у межах федерації. От із закупівлею імпортних чипів та деяких інших комплектуючих для воєнного обладнання вже є будуть проблеми (привіт Уралвагонзаводу), але саме фінансовий фактор не стане перешкодою для забезпечення тих воєнних потреб, які можна задовольнити в Росії. 

Тут доречно нагадати коротке інтерв’ю з російською економісткою Тетяною Михайловою, яке на початку березня облетіло весь український сегмент соцмереж, і яке поважні блогери “прописували” своїм читачам як заспокійливе на ніч. Михайлова мало не розплакалася в ефірі, прогнозуючи наслідки західних санкцій, включно із заморожуванням активів Центробанку РФ. Вона навіть передрікла росіянам повернення в 90-ті за рівнем життя. Однак на запитання ведучого, чи зможе Росія тоді фінансувати “спецоперацію”, твердо відповіла, що так: “Продовження воєнної операції можливе, звичайно, тому що на даний момент армія забезпечена озброєнням і зарплати військовим будуть платити. Справа в тому, що вони деноміновані в рублях, рублі ми надрукуємо, скільки завгодно”.

От і відповідь: держава завжди може купити усе, що продається за її власну валюту. Російські солдати продаються за рублі, як і пальне тощо. Із бронетехнікою складніше, бо деякі ключові комплектуючі Росія не виробляє і за них треба віддавати валюту, ще й безперешкодно довезти (привіт санкціям).

Інша справа, що безконтрольна емісія рубля гіпотетично могла би спричинити незворотні процеси у вигляді гіперінфляції, коли російські грошові знаки вже нікому не будуть потрібні. Але чи спричинить? Таким чином питання фінансування війни перетворюється на традиційне і більш широке: як і коли економічні санкції придушать Росію. Як відомо, єдиної відповіді в експертних і політичних колах немає і не може бути. Зокрема, за прогнозами Інституту міжнародних фінансів, цьогоріч профіцит поточного рахунку платіжного балансу РФ може сягнути рекордних $240 млрд, якщо Захід не зважиться оголосити ембарго на російські вуглеводні. Звісно, це буде на фоні падіння імпорту, а валюту ще треба перетворити на іноземні комплектуючі, наприклад, для того ж воєнно-промислового комплексу. Однак майже всі аналітики згодні, що санкції — це грав в довгу. Отже, у найближчі місяці, якщо не буде нафтогазового ембарго, не варто очікувати такого падіння російської економіки, яке б завадило “друкувати” додаткові рублі для підтримки “спецоперації”.

Отже, фінансову спроможність Росії вести війну не можна оцінювати за принципом скарбнички: нібито в Путіна є певний обсяг грошей, який він може витратити, а коли вони вичерпаються — доводеться згортати “спецоперацію”. Не вичерпаються. Принаймні рублів буде вдосталь, щоб фінансувати солдатів і колони постачання з пальним, снарядами та провізією. Може скінчитися валюта для закупівлі іноземного обладнання та комплектуючих. Однак, як бачимо, й тут проблема не стільки з тим, щоб заробити тверді гроші (поки нема енергетичного ембарго), скільки з тим, щоб забезпечити критичний імпорт, зокрема військовий.

У короткостроковій перспективі можливості Путіна вести війну з Україною обмежуються не фінансами, а рівнем боєздатності його армії. І це вже питання до воєнних експертів. За деякими оцінками, російські збройні сили і Росгвардія станом на кінець березня втрачали 0,028% живої сили за день, що вдвічі більше, ніж Червона армія за часів Другої світової. На вечір 4 квітня, Росія втратила в Україні (вбитими, пораненими та полоненими) понад 39% особового складу, призначеного для вторгнення, або понад 8% своїх збройних сил. Що ж до техніки, то у ворога ще є переважна більшість озброєння для війни. Наприклад, в агресора ще має лишится до 13 тис. танків (хоча він втратив більшість машин, призначених для вторгнення в Україну) та понад 1200 бойових літаків. Зрозуміло, що війни не ведуть до останнього танка, не вся техніка в запасі в задовільному стані та й величезний периметр країни-вигнанця не може залишатися порожнім. Однак можна припустити, що наявної військової потуги Путіну буде достатньо, щоб не один місяць продовжувати напад на Україну, принаймні на півдні і сході. Тривалість та інтенсивність бойових дій ближчим часом залежатиме від воєнних і політичних розкладів, а не від швидкого вичерпання в Росії грошей на війну. 

Джерело

“” Читайте також: Без “Армат”, навігації та безпілотників. Санкції, як демілітаризація Росії

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь