У США почали обговорювати імовірність третього імпічменту президента США Дональда Трампа після проміжних виборів до Конгресу 3 листопада. Пояснюємо, чому вони випереджають події. Зазвичай чинний президент і його партія втрачають місця в парламенті під час проміжних виборів. Питання лише в тому, скільки вони втратять.
Навіть цілком очікуване здобуття більшості в обох палатах парламенту не дозволить законодавцям автоматично усунути президента. Для цього знадобиться результат, що перевершує майже всі досягнення партій за останні десятиліття, або підтримка значної частини республіканців. Тому певні демократи хочуть зосередитися на розслідуванні діяльності родичів президента та його оточення.
Пишуть також про розбіжності серед “віслюків”. Одні вимагають притягнути президента до відповідальності за ймовірні порушення Конституції, інші вважають, що черговий імпічмент закінчиться виправданням Трампа й відверне увагу партії від економічних проблем.
Член Палати представників Джеймі Раскін, який очолював обвинувачення на другому процесі у справі Трампа в 2021 році, заявив, що президент уже вчинив численні дії, які можуть стати підставою для імпічменту. Серед них він назвав перевищення повноважень під час ухвалення рішень щодо військових дій, введення мит та зловживання службовим становищем. «Імпічмент за визначенням є питанням, у якому переплітаються право та політика», — сказав Раскін.
При цьому він визнав, що юридичні підстави та політична доцільність нового процесу — це різні питання. «Це не нав’язлива ідея для нас. З іншого боку, це, безумовно, не табу», — підкреслив конгресмен.
Колишній мер Чикаго та керівник апарату президента Барака Обами Рам Емануель закликав однопартійців відмовитися від спроб імпічменту на користь парламентських розслідувань. «Тому що це ні до чого не приведе і перетвориться на політичну сварку», — пояснив він.
Сенаторка-демократка Теммі Дакуорт висловилася ще категоричніше. «Не треба нікого піддавати імпічменту. Давайте просто повернемося до роботи», — заявила вона.
Сам Трамп днями заявив журналістам, що ніколи не хвилювався через перші два імпічменти. «Я можу робити все, що захочу, якщо захочу», — сказав президент, назвавши попередні процеси проти нього незаконними.
Чому недостатньо більшості в Конгресі
Справа в тому, що Конституція США встановлює два принципово різних пороги для звинувачення президента та його усунення з посади.
Палата представників ухвалює статті про імпічмент простою більшістю голосів. Якщо всі 435 місць зайняті й усі конгресмени голосують, потрібно 218 голосів. Потім матеріали передаються до Сенату, який розглядає звинувачення в ході спеціального судового процесу. Для визнання президента винним необхідні голоси двох третин присутніх сенаторів — при повному складі верхньої палати це 67 із 100.
Конституція формулює це правило таким чином: «Ніхто не може бути визнаний винним без згоди двох третин присутніх членів Сенату».
Це положення міститься в статті I, розділі 3, пункті 6 Конституції США. Іншими словами, Палата представників може оголосити імпічмент Трампу, але він залишиться президентом, якщо Сенат не підтримає звинувачення кваліфікованою більшістю.
Зараз у Сенаті 53 республіканці, 45 демократів і два незалежних сенатори, які організаційно входять до демократичної фракції. Таким чином, демократичний блок має 47 голосів
На виборах 3 листопада будуть розподілені 35 місць. З них 22 зараз займають республіканці, 13 — демократи, тобто для самостійного досягнення конституційного порогу демократичному блоку необхідно отримати ще 20 сенатських мандатів.
Це означає, що навіть за умови збереження всіх своїх нинішніх 13 місць демократи повинні виграти ще 20 із 22 виборів на територіях, де місця зараз належать республіканцям.
Сценарії передбачають збереження всіх 13 місць демократів та підтримку двох незалежних сенаторів.
Навіть перехід до демократів десяти республіканських місць дав би їм лише 57 голосів — саме стільки сенаторів у лютому 2021 року підтримали звинувачення проти Трампа за підсумками другого імпічменту.
Такий результат дозволив би демократам контролювати Сенат, затверджувати керівництво комітетів, проводити розслідування та блокувати призначення президента, але не забезпечив би його усунення.
Втім, двопартійна підтримка змінює розрахунки. Для винесення обвинувального вироку не обов’язково, щоб усі 67 сенаторів належали до однієї партії. Частину необхідних голосів можуть надати республіканці.
«Проміжна революція» 1958 року
Найбільша поразка республіканців на проміжних виборах до Сенату сталася 4 листопада 1958 року, коли президентом був Дуайт Ейзенхауер.
Американська економіка переживала рецесію, Білий дім стикався з політичними скандалами, а успіхи Радянського Союзу в космічній та ракетній програмах посилювали невдоволення адміністрацією.
Перші ознаки політичного перелому з’явилися ще 8 вересня, коли на сенатських виборах у штаті Мен демократ Едмунд Маскі переміг чинного республіканського сенатора Фредеріка Пейна, набравши близько 60 відсотків голосів.
На той час вибори в штаті Мен відбувалися раніше за загальнонаціональне голосування, тому результат сприймався як показник настроїв у країні.
Офіційний історичний відділ Сенату називає події 1958 року «проміжною революцією».
На листопадових виборах демократи відібрали у республіканців 13 місць у Сенаті — це найбільший перехід мандатів між партіями в історії верхньої палати.Ще два місця партія отримала завдяки обранню перших сенаторів від Аляски, яка увійшла до складу США в січні 1959 року.
У результаті кількість сенаторів-демократів збільшилася з 49 до 64, а після приєднання Гаваїв склад Сенату досяг нинішніх 100 осіб. Демократи мали 65 місць.
Після того як Сенат став складатися зі 100 членів, демократи лише один раз досягли чисельності, достатньої для самостійного засудження президента під час імпічменту. Це сталося після президентських виборів 1964 року, на яких демократ Ліндон Джонсон розгромив республіканця Баррі Голдуотера.
У новому складі Сенату у демократів виявилося 68 місць проти 32 республіканських, але абсолютний історичний рекорд ще вищий.
У 1937 році — 76 демократів із 96 сенаторів — абсолютний рекорд чисельності демократичної фракції.
У 1959 році — 65 демократів із 100 — підсумок політичного перелому за часів Ейзенхауера та розширення Сенату.
У 1965 році — 68 демократів із 100 — максимум після формування Сенату сучасного розміру.
Таким чином, отримання демократичним блоком 67 місць за підсумками виборів 2026 року не стало б абсолютним історичним рекордом чисельності фракції, але вимагало б безпрецедентного для проміжних виборів переходу 20 республіканських мандатів до опозиції. Це був би рекорд.
Чотири випадки імпічменту президентів — і жодного усунення з посади
За всю історію Сполучених Штатів Палата представників чотири рази оголошувала імпічмент чинним президентам. Жоден із цих процесів не закінчився усуненням глави держави.
Ендрю Джонсон, 1868 рік
Перший президент, проти якого було порушено процедуру імпічменту, опинився у конфлікті з Конгресом через відновлення південних штатів після Громадянської війни та спробу звільнити міністра оборони Едвіна Стентона. Для усунення з посади потрібно було 36 голосів, але звинувачення підтримали лише 35 сенаторів. Джонсон зберіг посаду завдяки перевазі всього в один голос.
Білл Клінтон, 1998–1999 роки
Звинувачення стосувалися неправдивих свідчень та перешкоджання правосуддю у справі Моніки Левінські. 12 лютого 1999 року за першим пунктом звинувачення Сенат проголосував 45 проти 55, за другим голоси розділилися порівну — 50 на 50. Клінтон був виправданий за обома пунктами.
Дональд Трамп, 2019–2020 роки
Перше звинувачення було пов’язане з тиском на Україну та блокуванням розслідування Конгресу. У лютому 2020 року Сенат виправдав Трампа за обома пунктами. За звинувачення у зловживанні владою проголосували 48 сенаторів, проти — 52. За другим звинуваченням результат склав 47 проти 53.
Дональд Трамп, 2021 рік
Після штурму Капітолію 6 січня Палата представників звинуватила президента в підбурюванні до заколоту. 13 лютого вже колишнього президента визнали винним 57 сенаторів, зокрема семеро республіканців. Проти проголосували 43. До необхідної більшості не вистачило десяти голосів.
Усі чотири голосування завершилися виправданням президента.
Особливо показовим є випадок Ендрю Джонсона. Його виправдали не тому, що республіканці не контролювали Сенат, а тому, що семеро з них відмовилися підтримати звинувачення.
Цей епізод демонструє, наскільки важливим може виявитися голосування невеликої групи сенаторів із партії більшості.
Прецеденти, коли імпічмент дійсно призводив до усунення, в історії США існують, але не стосовно президентів.
Першим федеральним посадовцем, позбавленим посади через імпічмент, став суддя Джон Пікерінг у 1804 році. Останній успішний процес відбувся у 2010 році, коли Сенат усунув федерального суддю Томаса Портеуса.
Загалом за підсумками імпічменту було усунено вісім федеральних суддів.
Окремо варто згадати історію президента Річарда Ніксона. У 1974 році юридичний комітет Палати представників схвалив статті звинувачення у зв’язку з Вотергейтським скандалом, однак 9 серпня Ніксон добровільно пішов у відставку, не чекаючи голосування всієї Палати.Тому його відхід не можна вважати усуненням за підсумками імпічменту, що часто плутають.
Не Трамп так Джей Ді Венс
Під час другого процесу у справі про імпічмент Дональда Трампа сім республіканців підтримали звинувачення проти президента: Річард Берр, Білл Кессіді, Сьюзан Коллінз, Ліза Мурковскі, Мітт Ромні, Бен Сасс і Пет Тумі. Це стало найбільшим випадком міжпартійної підтримки обвинувального вироку президенту під час імпічменту в американській історії.
Однак навіть такий перехід республіканців на бік звинувачення не забезпечив конституційної більшості.
З цих семи сенаторів у нинішньому складі верхньої палати залишилися лише Коллінз, Мурковскі та Кессіді. Лише Кессіді програв республіканські праймеріз 2026 року. Пишуть, що відтоді вплив Трампа на Республіканську партію посилився.
«Він позбувся сенаторів, яких вважав недостатньо лояльними та підлесливими», — заявив конгресмен Раскін.
Таким чином, демократам необхідно враховувати не лише арифметику можливих здобутків на виборах, а й готовність республіканців голосувати проти власного президента. Навіть якщо демократи отримають більшість у Палаті представників, третій імпічмент не стане автоматичним рішенням.
Серед керівництва партії залишаються розбіжності щодо його необхідності. Одні конгресмени пропонують використовувати більшість для проведення парламентських розслідувань, інші вважають публічне висунення звинувачень президенту самостійним конституційним обов’язком
Конгресмен-демократ Ро Ханна пояснює свою позицію таким чином: «Йдеться про встановлення стандарту. Демократи можуть оголосити імпічмент заради захисту конституційних цінностей і водночас реалізовувати програму перших ста днів, спрямовану на зниження вартості життя».
Можливе усунення Трампа мало б ще один важливий наслідок: президентські повноваження перейшли б до віцепрезидента Джей Ді Венса, якого розглядають як потенційного учасника президентських виборів 2028 року.
В адміністрації Трампа вже використовують цей аргумент проти ініціативи демократів.
«Якщо демократи хочуть, щоб Джей Ді став президентом, будь ласка, оголошуйте Трампу імпічмент», — заявив Axios представник адміністрації.
Саме тому майбутні вибори визначать не тільки склад Конгресу, а й можливості опозиції контролювати адміністрацію протягом решти двох років президентського терміну.
Головна інтрига полягає у різниці між можливістю висунути звинувачення проти Трампа та можливістю усунути його від влади. Для першого демократам достатньо простої більшості в Палаті представників. Для другого знадобиться безпрецедентний результат виборів або політичний розкол серед республіканців.
Навіть перемога опозиції в обох палатах Конгресу не усуне цю конституційну перешкоду.
“” Читайте також: До Лондона під “дах”. Зеленський перед виборами до Конгресу відчув себе/Україну покинутими Штатами
