Днями Володимир Зеленський в інтерв’ю британському журналісту Стівену Бартлетту несподівано заявив, що до 24 лютого 2022 року не вірив у можливість повномасштабного. М’яко кажучи його нинішні слова суперечать деяким колишнім заявам.
Справа в тому, що Зеленський без жодних вагань не раз і не два стверджував, що українське керівництво очікувало на напад і свідомо не попереджало населення про масштаби загрози, щоб уникнути паніки та економічної кризи.
“Я не думав, що буде повномасштабне вторгнення. Я не думав так, тому що вважав: якщо партнери знають, що буде повномасштабне вторгнення, але не роблять превентивних кроків, не сідають його за стіл переговорів, не кажуть йому: “Ти збожеволів? Ти втратив свідомість, щоб розв’язати війну і вбивати людей?”, – заявив у цьому самому інтерв’ю Зеленський, пояснюючи своє тодішнє сприйняття загрози.
За його словами, багато хто вважав концентрацію російських військ на кордонах України засобом політичного тиску, покликаним примусити Київ до виконання Мінських угод та територіальних поступок, а не підготовкою до захоплення країни.
“Всі думали, що росіяни просто блефують”, – сказав він.
Щоб зрозуміти, наскільки це пояснення відповідає дійсності, варто відновити події останніх місяців перед вторгненням та зіставити публічні заяви Зеленського із його наступними спогадами.
“” Читайте по темі: Пригадати шашлики. Що означає заява Байдена про ігнорування Зеленським попереджень щодо вторгнення
Січень 2022 року. Шашлики замість війни
Ще 19 січня 2022 року, коли американська розвідка вже кілька місяців попереджала про підготовку російського нападу, Зеленський звернувся до українців із закликом не панікувати.
“У чому, власне, новина? Хіба це не реальність вже вісім років? Хіба вторгнення почалося не в 2014 році? Хіба загроза масштабної війни з’явилася тільки зараз? Ці ризики існують не один день. І вони не стали більшими. Більше став ажіотаж навколо них”, – говорив президент.
.мВін закликав громадян заспокоїтися, не скуповувати продукти, не знімати гроші з банківських рахунків та не піддаватися тривожним повідомлення. “Видихнути. Заспокоїтися. Не бігти за гречкою та сірниками”
Потім Зеленський намалював картину майбутнього мирного року, яка згодом стала однією з найчастіше згадуваних його промов.
“У квітні відзначимо Великдень. У травні, як завжди, сонце, вихідні, шашлики і, звичайно, День Перемоги. А далі літо. Ми будемо здавати ЗНО, вступати до університетів, планувати відпустки, копати городи, одружуватися та грати весілля”.
Він висловив упевненість, що у новорічному зверненні 31 грудня 2022 року зможе сказати українцям: “Ну я ж казав? Ми молодці!”.
Примітно, що того ж дня із Зеленським зустрічався державний секретар США Ентоні Блінкен, який особисто попереджав про можливість російського нападу в найкоротші терміни.
Проте 28 січня Зеленський пішов ще далі. На прес-конференції для іноземних журналістів він заявив, що не вважає ситуацію небезпечнішою, ніж під час попередньої концентрації російських військ навесні 2021 року.
“Я президент України. Я перебуваю тут. І думаю, що знаю деталі краще за будь-якого іншого президента”.
За словами Зеленського, постійні попередження західних керівників про швидку війну самі собою дестабілізували Україну. “Вони кажуть, що завтра війна. Це означає паніку”.
Він пояснював, що головним ризиком вважає внутрішню дестабілізацію країни, яка може спровокувати російську ескалацію.
Таким чином, у січні 2022 року український президент не просто уникав підтвердження тривожних прогнозів західних розвідок, а й публічно заперечував їхні оцінки, стверджуючи, що безпосередня загроза не зросла настільки, наскільки це було за кордоном.
Лютий. Від заперечення загрози до визнання
14 лютого (всього за десять днів до вторгнення) Зеленський знову звернувся до українців.
“Нас лякають великою війною і знову призначають дату військового вторгнення. Це вже не вперше”.
Він оголосив 16 лютого, яке американські журналісти називали можливою датою нападу, Днем єднання, закликавши українців вивісити державні прапори та продемонструвати впевненість у власній країні.
Через кілька днів його риторика помітно змінилася. Виступаючи на Мюнхенській конференції з безпеки, Зеленський фактично припустив, що Росія готується до нападу.
“Україна хоче миру. Європа хоче миру. Світ каже, що не хоче воювати, а Росія – що не хоче нападати. Хтось із нас бреше. Це ще не аксіома, але вже не гіпотеза”.
Лише 22 лютого, після визнання Росією незалежності самопроголошених республік Донбасу, Зеленський нарешті оголосив призив резервістів.
“На сьогоднішній день немає потреби у загальній мобілізації. Нам необхідно оперативно доукомплектувати українську армію та інші військові формування”, – пояснив він.
Наступного дня секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данилов повідомив про можливість закликати 36 тисяч резервістів. Загальну мобілізацію так і не було оголошено до повномасштабного.
Увечері 23 лютого, коли до російських ракетних ударів залишався лічені години, Зеленський звернувся вже безпосередньо до громадян Росії.
“Сьогодні я ініціював телефонну розмову з президентом Російської Федерації. Результат – тиша. Хоча тиша має бути на Донбасі”, ніби він сам до кривавого свавілля, що відбувався там усі ці роки, не мав жодного відношення.
“Вздовж неї сьогодні стоять ваші війська, майже двісті тисяч солдатів. Тисячі бойових машин. Ваше керівництво схвалило їхній крок вперед на територію іншої країни. І цей крок може стати початком великої війни на європейському континенті”.
Таким чином, в останньому виступі перед вторгненням Зеленський уже говорив про можливість великої війни. Тільки тоді.
Однак між визнанням такої небезпеки та практичними заходами щодо підготовки країни зберігався помітний розрив.
Серпень 2022 року. “Ми вважали, що вторгнення буде”
Найцікавіші протиріччя виявляються в інтерв’ю Зеленського The Washington Post, опублікованому 16 серпня 2022 року. Пояснюючи свої розмови із західними партнерами напередодні війни, президент тоді заявив: “Ми говорили про це, бо вважали, що вторгнення буде”.
Це прямо розходиться з його нинішнім твердженням, що він не думав про можливість повномасштабного вторгнення.
Ще більш показовим є інше пояснення, надане ним у серпні 2022 року. Зеленський фактично визнав, що не попереджати населення про загрозу було свідомим рішенням.
За його словами, публічні заклики запасатися продовольством, готуватися до бойових дій та можливої евакуації могли спровокувати відтік капіталу та людей, паралізувавши українську економіку.
“Якби ми посіяли хаос серед людей перед вторгненням, росіяни поглинули б нас”, – заявив він.
Зеленський оцінював можливі економічні втрати від такої паніки в $7 млрд щомісяця і стверджував, що до початку нападу українська держава виявилася б настільки ослабленою, що Росія змогла б захопити країну за три дні.
Виходить суттєва суперечність у поясненні мотивів влади. Одна річ – не попереджати населення, бо президент справді не вірив у можливість повномасштабної війни. І зовсім інше – свідомо приховувати масштаб небезпеки, вважаючи, що попередження завдасть економіці більших збитків, ніж збереження звичайного життя.
У тому ж інтерв’ю журналісти прямо запитали Зеленського, чи вірив він особисто у початок повномасштабної війни.
Він відповів, що ніхто не уявляв собі масштабу жорстокості, що відбувалася згодом, а попередження західних партнерів назвав недостатньо конкретними.
“Навіщо мені всі ці попередження? Навіщо мені змушувати наше суспільство божеволіти?”.
У травні 2022 року Зеленський також розповідав українському телебаченню, що спостерігав за підготовкою Росії до агресії ще з вересня-жовтня 2021 року. Несподіваними для нього, за власним зізнанням, виявилися масштаби та характер нападу.
У лютому 2023 року в інтерв’ю ВВС Зеленський сказав, що до останнього не вірив у початок повномасштабного вторгнення, але одночасно підкреслював, що українські військові підготували необхідні плани та документи.
Отже, жовтневе визнання Зеленського у 2026 році не було першим. Протягом кількох років президент по черзі підкреслював власну невіру у вторгнення та свідомий характер передвоєнної політики стримування паніки.
Гостомель. Про що попереджала американська розвідка
Є й інша важлива суперечність – між заявами Зеленського про нестачу конкретної інформації та свідченнями американських розвідників.
Ще 12 січня 2022 року директор Центрального розвідувального управління США Вільям Бернс особисто відвідав Київ та зустрівся із Зеленським.
За даними розслідування The Washington Post, він попередив, що Росія готує стрімкий удар на Київ, маючи намір захопити українське керівництво. Одним із ключових елементів операції мала стати висадка десанту на аеродромі в Гостомелі.
У лютому 2023 року Бернс особисто підтвердив в інтерв’ю CBS, що попереджав Зеленського про напад з Білорусі, можливе захоплення Києва протягом кількох днів і використання аеродрому в Гостомелі для перекидання додаткових російських військ.
Тим часом, у жовтневому інтерв’ю 2026 року Зеленський стверджував, що американці не передавали певних попереджень.
“Ніколи не було прямого попередження на кшталт того, що Росія планує вторгнення такого дня і буде повномасштабна війна. Ніколи такого не було. Це були дуже обережні дипломатичні сигнали”.
Втім, суперечність тут не абсолютна. Американці справді не могли гарантовано назвати точну дату нападу, а сам Зеленський міг сумніватися у достовірності отриманих розвідувальних відомостей.
Ще цікавіше його слова про спрямування головного удару.
В інтерв’ю 2026 року Зеленський заявив: “Ніхто не очікував, що вони підуть через Білорусь і почнуть наступати на столицю. Тож у нас тут не було сильних військ”.
Однак у серпні 2022 року, відповідаючи на запитання про Гостомель, він розповідав, що українське керівництво саме попереджало західних партнерів про можливі дії російських військ з території Білорусі, включаючи захоплення аеродромів та інших стратегічних об’єктів.
Виходить, що потенційний північний напрямок наступу українському керівництву був відомий. Відкритим залишається питання, наскільки серйозно воно оцінювало цей сценарій і чому оборона столиці не була посилена раніше.
Армія готувалася, населення – ні
Твердження, що Україна взагалі не готувалася до вторгнення, не відповідає встановленим фактам.
Тодішній головнокомандувач Збройними силами України Валерій Залужний в інтерв’ю журналу Time у вересні 2022 року розповідав про завчасне та приховане розосередження військ та військової техніки.
“Я боявся, що ми втратимо елемент несподіванки. Нам було необхідно, щоб противник думав, ніби ми всі на своїх звичайних базах”.
Дослідження Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), підготовлене з використанням оперативних даних українського Генерального штабу, підтвердило, що розосередження літаків, засобів протиповітряної оборони та складів озброєнь дозволило Україні уникнути набагато важчих втрат за перших російських ударів.
Іншими словами, військова підготовка велася, але повноцінна мобілізація населення була відкладена до останнього моменту.
Твердження Зеленського про бездіяльність західних партнерів також потребують уточнення.
У жовтні 2026 року він знову дорікнув американцям, що вони попереджали про вторгнення, але не надавали необхідної зброї та не вводили превентивних санкцій.
Тим часом ще у серпні та грудні 2021 року адміністрація Джо Байдена санкціонувала нові пакети військової допомоги Україні на загальну суму $260 млн.
До 24 лютого наступного року Київ отримував американське озброєння, включаючи протитанкові засоби.
Інша річ, що Україна справді не отримала тоді багато запитаних систем, насамперед сучасну авіацію та додаткові засоби ППО. Однак говорити про повну відсутність військової допомоги було б неправильно.
Маріуполь. Ціна невірства
Особливо гостро питання підготовки населення виглядає на прикладі Маріуполя.
Коли 23 лютого 2022 року (менш ніж за добу до вторгнення) мер міста Вадим Бойченко в інтерв’ю виданню Бабель запевняв журналістів, що війни не буде, а місто готове до будь-якого розвитку подій. Через три місяці журналісти повернулися до його слів.
“Тоді ви запевняли, що війни не буде”, – нагадала кореспондент.
“Я не мав іншої інформації. Це було моє відчуття, але бачите як? Помилявся я”, – визнав Бойченко.
Масова евакуація Маріуполя наперед не проводилася. Російські війська досить швидко оточили місто, а подальші спроби організувати гуманітарні коридори неодноразово зривалися через обстріли.
Неможливо достовірно встановити, скільки життів могла б врятувати евакуація, організована за кілька днів до нападу, але залишається принципове питання: чому громадянам не надали більш конкретної інформації про можливі загрози та варіанти самостійного виїзду.
Це особливо важливо у світлі серпневого визнання Зеленського про свідоме прагнення не допустити паніки.
Вірив чи не вірив?
Зі зіставлення заяв Зеленського за 2022-2026 роки вимальовуються не два, а відразу три різні пояснення його передвоєнної політики.
Перше – він справді вважав повномасштабне вторгнення малоймовірним, сприймаючи концентрацію російських військ як інструмент тиску на Україну.
Друге – він допускав можливість вторгнення, проте не уявляв його масштабів і розраховував, що Росія обмежиться діями на Донбасі.
Третє – влада усвідомлювала серйозність загрози, але навмисно применшувала її у публічних заявах, побоюючись економічної кризи, відтоку населення та внутрішньої дестабілізації.
Ці пояснення не обов’язково виключають одне одного. Зеленський міг одночасно не вірити в найбільш катастрофічний сценарій і вважати за необхідне приховувати від населення частину тривожних прогнозів.
Однак його висловлювання не дають однозначної відповіді на питання, що саме він вважав найвірогіднішим розвитком подій і чому рішення про масштабне залучення резервістів та цивільну підготовку приймалися так пізно.
Немає переконливих доказів та конспірологічної версії, що українське керівництво разом із західними союзниками навмисно заманювало Путіна у пастку війни, демонструючи непідготовленість України, але зрозуміло, що десь із літа 2021 року деза вже пішла всіма каналами. Залужний і командування ЗСУ зробили велику роботу.
Зрештою, головне питання полягає не у тому, чи вірив Зеленський особисто в неминучість війни. Це його персональна драма.
Питання у тому, чому довірена йому держава, яка отримувала попередження про напад переважаючих сил, вирішила до останнього зберігати видимість звичайного мирного життя.
І чому більш ніж через чотири роки після вторгнення пояснення цього рішення, як і раніше, залишаються суперечливими.
“” Читайте також: ТРИЛЬЙОН ЄВРО ПРОТИ УКРАЇНИ
