Державна компанія, фінансову звітність якої так щільно закутали в уявну “прозорість”, що розгледіти цифри не може ніхто! “Нафтогаз України” не дає відповідь про прибуток і свої контракти ні журналістам, ні депутатам!
При цьому керівники НАК отримують колосальні – мільйонні зарплати! При цьому прості люди платять за газ непідйомну ціну! Чому топ-менеджемент державної компанії ставиться до своєї роботи, як до приватного бізнесу? Запитувала Оксана Григор’єва для “Подробности“.
“Рівень прозорості та підзвітності” Нафтогазу “за останні три роки суттєво зріс: компанія розкриває оперативні дані з транспортування, зберігання, закупівлі, продажу газу та рівня розрахунків за нього, випускає перевірену аудиторами фінансову звітність і повноцінні річні звіти”.
Прозорість – їх принцип роботи, а інформування громадян України – їх пріоритет. Все це задекларовано на сайті “Нафтогазу”. Але чи варто вірити написаному? Адже звучить це досить лицемірно.
Так журналістці “Української правди” Тетяні Козирєвій в НАК чомусь відмовилися відкрити деталі контракту з двома компаніями – бельгійською і американською. Їх “Нафтогаз” нібито найняв для лобіювання свого іміджу в США.
“Питання в тому, що там дуже великі гроші, враховуючи що це “Нафтогаз”, суми обчислюються мільйонами і Тетяна тому саме і просила копію договору, щоб побачити деталі. Які послуги, як це прописано, дійсно НАК “Нафтогаз” заплатив за повітря. Це – одна з найпоширеніших схем виведення грошей”, – пояснює медіа-юрист Олександр Бурмагін.
Але в “Нафтогазі” відповіли: інформація комерційна, а значить – конфіденційна. І відмовилися надати журналістам копії контрактів і вартість цих послуг, хоча зобов’язані за законом. Адже кінцевий власник “Нафтогаз” – український народ. Тепер цим займеться суд.
“Обмежувати доступ до такої інформації не можна, вона суспільно-значима і “Нафтогаз” є розпорядником. І якщо це власність держави – всіх-всіх громадян, то він повинен звітувати наскільки ефективно ці гроші витрачаються”, – пояснює Олександр Бурмагін.
Розгледіти бюджет “Нафтогазу” за задекларованою прозорістю не можуть навіть депутати! Виходить така собі закрита держава в державі.
“Ми не можемо домогтися роками, щоб “Нафтогаз” відкрито схвалював свій бюджет річний – куди витрачаються кошти. Ми з боями дізнаємося про те, які справжні зарплати у глави цієї структури і у працівників цієї структури. Там абсолютно неадекватні витрати, але вони не беруться з того, що компанія їх реально заробила. Вони беруться з того, що підняли в рази тарифи для людей, підвищили ціну на газ, залізли в кишеню і тепер мають можливість встановлювати собі такі зарплати які хочуть”, – стверджує народний депутат з фракції “Батьківщина” Іван Крулько.
А зарплати в національній компанії вже давно обігнали європейські. За минулий рік оклади керівників “Нафтогазу” зросли в 13 разів! У той час, як українці цієї зими рахували скільки повинні за новими платіжками, глава НАК Андрій Коболєв отримував понад два мільйони гривень. В місяць!
Сам Коболєв проживає у будинку в елітному селищі на березі Київського моря. За колючим дротом і під камерами спостереження.
“За минулий рік “Нафтогаз” задекларував чистого прибутку 26 млрд грн. При цьому будучи суперзбитковим. Ці кошти в “Нафтогазі” і відповідно їх мільйонні зарплати взялися фактично з того, що підняли тарифи”, – пояснює Іван Крулько.
Обіцяна в 2014 року – після революції гідності – реформа компанії так і не розпочалася. Плани демонополізувати ринок газу залишилися лише на папері. І це – кажуть експерти – тільки на руку топ-менеджменту “Нафтогазу”. Керівники НАК – Коболєв і Вітренко, будучи найманими працівниками в держкомпанії, чомусь розглядають її, як свій приватний бізнес і політичний трамплін. Подейкують, з нього Коболєв мітить навіть в прем’єрське крісло!
“Керівництво такої великої компанії не зацікавлене в тому, щоб втрачати цю компанію, щоб її розділяти. Для них це теж актив. Актив діловий і політичний.”, – говорить політолог Володимир Фесенко.
“”Нафтогаз” зараз всіляко гальмує реалізацію цієї реформи. Причину знайшли. Ви знаєте, ми в Стокгольмський арбітраж подали і поки рішення арбітражу не буде, ми нічого зробити не можемо”, – каже експерт з енергетики Валентин Землянський.
Та що там контракти з іноземцями. Ніхто порахувати не може, куди пішли гроші, заплачені українцями за газ! Експерти підрахували, що за минулий рік українці спожили 17 млрд. кубометрів газу. Собівартість газу власного видобутку – 80 доларів, але дочка “Нафтогазу” – “Укргазвидобування” продає його по 180! Це – 1,7 млрд. доларів тільки на різниці між цінами! Населення ж отримує газ за ціною близько 260 доларів. І при цьому рівень видобутку власного газу не росте, а стрімко падає. Хоча саме збільшення видобутку могли б зменшити цифри в платіжках українців.
“Зайві 100 доларів знаходяться в тарифі на газ для населення, вони трансформуються в дуже непогану суму, а якщо порівняти це з операційною діяльністю “Нофтогазу”, коли поставки газу населенню збиткові, то як раз ось ця сума і вийде – 1,7 млрд доларів, які просто розчинилися в невідомому напрямку. Ось і виникає питання: яким чином це відбувається і наскільки прозора робота НАК “Нафтогазу”, – говорить Валентин Землянський.
“Все це нагадує методи креативної бухгалтерії, коли для інвесторів демонструється одна динаміка, а для всіх інших, особливо для внутрішнього споживання, демонструється зовсім інша динаміка”, – говорить директор спецпрограм НТЦ “Психея” Геннадій Рябцев.
На ці всі питання хотілось би отримати відповідь. Офіційний запит в НАК “Нафтогаз” журналістами вже відправлено, але у відповідь поки тиша. Хоча тишу днями порушив головний комерційний директор “Нафтогазу” Юрій Вітренко.
Він відповів на сторінках УП на статтю головного редактора цього видання Севгіль Мусаєва. Але така відповідь – швидше виняток, який підтверджує тенденцію.
“Є якась імітація прозорості, ніж реальна прозорість, тому що від того, що раз на рік або півроку глава “Нафтогазу” зробить публічно щось або сходить на якийсь ефір, людям ясніше не стало. Все більше виникають питання, за що платяться такі колосальні зарплати? Куди йдуть гроші українців”, – каже Олександра Решметділова.
Ця дискусія є серйозним приводом пильніше придивитися до роботи НАК, щоб покласти край використанню державного добра в особистих цілях.
