Рівно рік тому запрацював безвізовий режим з ЄС. Українці почали частіше їздити в Європу, але більшість не “в Віденську оперу і на каву в Братіславу”, як анонсував Петро Порошенко, а на заробітки.
Підведемо п’ять головних підсумків річниці безвізу.
1. На кордоні завернули 40 тисяч українців
Українці по безвізу не хлинули в Євросоюз. На подорож до країн Європи у людей просто немає грошей, адже найскромніша поїздка на 2-3 дні обійдеться мінімум в 500 євро, з готелем, дорогою, проживанням. А це в півтора рази більше середньої зарплати в Україні.
А ще на кордоні можуть попросити показати готівку на кожен день поїздки (в середньому – по 50 євро). Як і бронь готелю, запрошення, документи з банку, з роботи.
Правда, частка таких випадків дуже мала. Але не можна сказати, що вони зовсім поодинокі.
Так, за рік дії безвізу в ЄС, за словами першого заступника голови Державної прикордонної служби Василя Серватюка, не пустили 40 тисяч українців.
При цьому, за даними прикордонної служби, за останній рік з новим біометричним паспортом (тобто по безвізу) в країни ЄС з’їздили півмільйона українців – 4% від загальної кількості перетинів (20 млн), або ж всього 1,2% від загального числа населення країни.
Серед причин відмови у в’їзді, зокрема, невідповідність мети поїздки, невідповідність фінансового забезпечення та перевищення терміну перебування в попередні поїздки.
З початком літа, за інформацією Держприкордонслужби, потік збільшився.
“Тому дві причини. Перша – це початок літнього туристичного сезону. А друга – те, що в старих паспортах громадян термін дії довгострокових шенгенських віз закінчується”, – говорить Слободян.
Українці все ще роблять біопаспорти. Але, за словами спікера Держприкордонслужби Сергія Гунька, зараз вже немає такого ажіотажу, як минулого літа.
“За минулий рік оформили понад 5 млн біометричних закордонних паспортів. Це дуже багато. Для порівняння, в попередні роки ми оформили до 2,5 млн”, – говорить Гунько.
За його словами, черги за оформленням паспортів ще є, але ситуація більш спокійна.
Але багато хто, схоже, оформив біопаспорти на хвилі ажіотажу і за принципом “про всяк випадок, може згодиться”. Тому що просто ним не скористалися.
“Парадокс: видано 8,5 млн біометричних паспортів, але тільки півмільйона скористалося за ними безвізом”, – говорить Ірина Верещук, президент Міжнародного центру Балто-Чорноморських досліджень.
2. Безвіз не забрали. Поки
Євросоюз тримає Україну на короткому повідку, періодично натякаючи – як безвіз дали, так і відібрати можемо. Відповідний механізм припинення безвізового режиму в ЄС затвердили акурат перед тим, як його дали Україні.
І, теоретично, такий ризик зберігається.
На початку цього року, наприклад, ЄС офіційно виступив з критикою президентського законопроекту про Антикорупційний суд, який за словами єврочиновників, суперечить обіцянкам Києва та рекомендаціям Венеціанської комісії.
У підсумку, законопроект про антикорупційний суд прийняли в тому вигляді, в якому вимагав Захід, хоч і зі спірними моментами.
“В цілому, варто відзначити, що Україна поки не порушила жорстких правил механізму призупинення безвізу, не зайшла за червоні прапорці – і це вже добре. Для українців, які хочуть попрацювати в Польщі, безвізового в’їзду для цього достатньо. Однак я не згодний, що це заслуга Порошенка, це заслуга всіх тих політиків і дипломатів, які працювали протягом останніх 10 років над цим питанням”, – говорить Верещук.
Тим часом “безвіз” для українців вже незабаром стане не таким простим способом потрапити в ЄС як зараз. Крім біопаспорту для поїздки в Європу потрібно буде отримати дозвіл. А для цього – заповнити анкету на спеціальному сайті ЄС і чекати відповіді три доби. Принципове рішення про впровадження подібної системи в ЄС вже прийняли. Залишилося лише затвердити формальності.
Такий документ буде коштувати 7 євро.
Якщо виникнуть підозри або інформація потребуватиме додаткового аналізу, то заявка буде оброблятися вручну. Термін розгляду інформації з винесенням відповідного рішення не буде перевищувати 96 годин.
Дозвіл на в’їзд буде діяти три роки або до закінчення терміну дії закордонного паспорта або іншого документа, зареєстрованого при оформленні заявки, в залежності від того, що станеться раніше.
Однак його наявність не означає автоматичного права на в’їзд до країн Шенгену – остаточне рішення буде приймати прикордонник.
Очікується, що нововведення запрацює через два роки, в 2020 році.
3. Без черги в Європу – за 50 євро
Перед введенням безвізу експерти попереджали: потрібно розширити існуючі пункти пропуску і побудувати нові, інакше західний кордон чекає колапс. Так і сталося.
Народ годинами нудиться на пунктах пропуску. З напливом літніх відпускників кордон занурився в хаос. Багатокілометрові черги все частіше паралізують кордон з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.
Поїздка в Європу на машині перетворюється на тортури, а очікування щодо півдоби і більше стало нормою.
Проїзд як і раніше стопорять “пересічники” на машинах з “евробляхами”, які перетинають кордон кожні п’ять днів, щоб не платити за розмитнення, і контрабандисти з “цигарками”.
А хто не хоче чекати, може проїхати без черги за 50 євро. Підпільну “таксу” платять посередникам з місцевих жителів, у яких на кордоні “все схвачено”.
На КПП щорічно, ще до безвізу, за даними Держприкордонслужби, транспортний потік збільшувався на 10-15%. Безвізовий режим надав цьому процесу додаткове прискорення.
“Люди часом повинні до 10-12 годин проводити в автобусах на кордоні. У нас не звикли підходити до вирішення проблем комплексно. Хоча у нас на це були і час і гроші, які чомусь повернули в бюджет ЄС”, – говорить Верещук, колишній мер прикордонній Рава-Руській.
Йдеться про так званий “скандал з котлованом”. Виявилося, що українська влада “завалила” дорогий проект з реконструкції шести пунктів пропуску під егідою ЄС.
Київ звинуватили в розбазарюванні коштів і зажадали повернути близько 20 млн євро з майже 30 млн євро донорської допомоги Євросоюзу.
У той час як поляки давно виконали свою частину проекту, з української сторони змогли лише вирити котлован і списати під цю справу 3 млн євро.
4. Не в Віденську оперу, а на заробітки
За даними прикордонників, українці, по безвізу і з візами, зазвичай направляються в сусідні країни – Польщу (9,5 млн перетинів), Угорщину (4,5 млн) і Румунію (1,5 млн). А ось саме без віз найчастіше їздили через Румунію (135 тисяч), на другому місці Польща (118 тисяч), Угорщина – третя (67 тисяч).
Більшість людей їдуть, звичайно, не на екскурсії, а заробітки.
За даними дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), перед початком відпусток тільки 3% українців планували поїхати відпочивати за кордон, з них в країни ЄС – менше 2%. А майже у 60% українців взагалі не було можливості кудись поїхати відпочивати, навіть в Україні.
На відпочинок люди їдуть в більш дешеву Туреччину.
Для поїздки на турецький курорт можна вкластися в $ 600-700 на двох за тиждень в готелі “все включено”, в Греції – не менше ніж $ 1 тисяч, в Іспанії – $ 1,5 тисяч.
А в Європу народ, як і раніше, їде на заробітки. Благо Польща і Угорщина дозволили українцям працювати по безвізу до трьох місяців, а далі вже потрібна робоча віза. Середня зарплата (а наші в основному влаштовуються чорноробами, будівельниками, прислугою) – 700-800 доларів.
Хоча і тут не все так гладко. Офіційні органи сусідніх країн помітили, що українці хитрують – роблять дозволи на роботу в Польщі, а потім їдуть далі в західний бік, де їм платять вдвічі-втричі більше.
За даними Реєстру зайнятості іноземців, щомісяця польські роботодавці подають приблизно 80 тисяч заяв про намір прийняти на роботу іноземних громадян, в основному українців. Але до роботи приступає лише третина.
Серед наших людей все менше охочих наймитувати на польських плантаціях – на ліки потім витрачають більше, ніж заробили. Тому вибирають більш багаті країни, наприклад, їдуть на сезонні роботи до Швеції, на ягоди. Хоч по безвізу працювати там нелегально, але зарплата – 2-3 тис. євро.
На кордоні, втім, вже відсівають таких махінаторів. Польські прикордонники почали уважніше придивлятися до українців з-за потоку фіктивних робочих віз.
“За фіктивне оформлення українці платять польським фірмам приблизно по $ 180 (660 злотих). За цю суму деякі компанії погоджуються подати в центр зайнятості декларацію про те, що згодні прийняти на роботу іноземця. Цю хитрість “просікла” польська влада і хоче ускладнити процедуру видачі робочих віз”, – розповів Томаш Савицький, представник варшавського агентства з працевлаштування.
Проте, безвіз очевидно дав потужний імпульс трудовій міграції. Знявши важливий психологічний бар’єр – необхідність отримувати візу. Спрощення правил для працевлаштування в Польщі та Угорщині додатково стимулює процес.
Для цих країн, наявність дешевої робочої сили в особі українців є додатковим фактором посилення їх конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості.
У той же час для України масова міграція в економічному плані все більшою мірою стає проблемою. З одного боку – мігранти забезпечують великий потік переказів (які вже перевершують прямі інвестиції в нашу країну). З іншої – позбавляють економіку робочих рук.
Свого часу, на зорі підписання Угоди України та ЄС було багато прогнозів, що після цього Україна стане для Європи складальним цехом, куди потечуть інвестиції.
Завдяки масовій трудовій міграції українців цю роль остаточно застовпила за собою Польща та інші східноєвропейські члени ЄС. А в Україні скаржаться, що не можуть знайти робітників для своїх заводів.
5. Ходити до Польщі з “цигарками” стали частіше
На ситуацію з прикордонною торгівлею (включаючи контрабанду) безівіз також вплинув. На “цигарках”, давній годівниці жителів прикордонної зони, стали заробляти ще більше.
Серед причин сплеску активності контрабандистів – рекордна девальвація нацвалюти. Возити сигарети стало вигідніше: через падіння гривні цигарки подешевшали в перерахунку на валюту, і різниця в ціні на сигарети у нас і в Європі зросла. В Україні пачка коштує за європейськими мірками копійки – 0,5-1 євро.
Для порівняння: в Польщі – 3-4 євро, а в країнах Західної Європи – 5-6 євро (в Великобританії і Норвегії – всі 10 євро).
Тіньові обороти від переправки на Захід сигарет, які в Україні коштують в рази дешевше, за оцінками експертів, досягають сотні мільйонів доларів в рік.
Старожили “сигаретного бізнесу” стверджують: тютюнова мафія відчуває себе ще вільніше, ніж при колишній владі. У зведеннях Всесвітньої митної організації Україна в останні роки утримує сумнівне лідерство одного з головних постачальників “лівих” сигарет. За оцінками польського мінфіну, близько 40 відсотків тютюну, який підпільно завозять до Європи, – з України.
У “човночників”, які роками перепродують по той бік кордону дешеві сигарети і горілку, після безвізу з’явилися конкуренти. Жителям довколишніх сіл з 30-кілометрової зони і раніше не потрібна була віза, вони перетинали кордон по спецкарточці. Тепер їм на п’яти наступають українці з біопаспортами з того ж Львову.
“Черги на кордоні, особливо на пішому переході в “Шегинях”, виросли. Більше львів’ян почало їздити на закупівлі в Польщу, а заодно продають сигарети, збивають нам ціну. Правда, часто по біопаспортам не поїздиш, адже там ставлять печатки, сторінок не вистачить”, – розповів Іван Ковальчук, “човночник” зі стажем з села Наконечне Львівської області.
За статистикою прикордонників, до безвізу щодня через “піший” до Польщі проходили 6-8 тисяч чоловік, зараз – на 1-2 тисячі більше.
“Човночники”, або, як їх називають поляки, “мурахи”, купують в підпільних цехах зі знижкою одні з найдешевших цигарок – “Приму” без фільтра або L & M, по 10-11 грн за пачку. У Польщі продають їх по 4-5 злотих (28-35 грн), наварюючи близько 20 грн. Проніс блок – заробив 200 грн. За день “мураха” з прикордонного села може змотатися до Польщі і назад 3-5 разів.
