На Банковій всерйоз побоюються кримінальних справ після програшу Петра Порошенка на виборах.
Для цього є всі передумови. Наявного на сьогоднішній день компромату достатньо, щоб відкрити десятки справ проти оточення президента і нього самого.
Починаючи від Facebook-переписки Гладковського-молодшого і закінчуючи вчорашніми показаннями екс-нардепа Дмитра Крючкова – він звинувачує соратників гаранта Ігоря Кононенко та Дмитра Вовка в махінаціях з грошима обленерго.
Самого Порошенка прямо стосується справа Миколи Злочевського та його компанії Burisma. Вона дивним чином закрилася після пропозиції президенту частки в газовому бізнесі екс-міністра екології. Аудіозапис цієї розмови публікував нардеп Олександр Онищенко.
І це лише верхівка айсберга.
Очевидно, що на даний момент будь-яке слідство “не для галочки” по цим справам неможливе. Хоча в більшості країн такий компромат вже став би приводом для гучних відставок і посадок. А в Україні того ж Олега Гладковського – соратника президента, який, можливо, був причетний до пограбування оборонки – навіть не викликали на допит.
Тобто президент поки що контролює силову вертикаль. І, судячи з останньої інформації, має намір це робити навіть після поразки на виборах.
Втім, не тільки він, а й інші українські олігархічні групи, які також побоюються непередбачуваності Зеленського.
Як це планується здійснити – у матеріалі.
Луценко нікуди не йде
Вчора генеральний прокурор заявив, що різко змінив свою думку і більше не збирається у відставку після виборів президента.
Хоча в минулому році Юрій Луценко збирався звільнятися декілька разів. І чітко заявляв, що після весняних виборів складе свої повноваження.
Він говорив про це вже в середині вересня.
“Я вважаю, що мій політичний досвід і можливість сказати “ні” (а якщо треба, то і набагато грубіше) по всіма восьми телефонам потрібен тут до закінчення президентських виборів. А після цього, при будь-якому результаті, я маю намір підготуватися і перейти в українську політику. Хочу підкреслити – при будь-якому результаті виборів”, – заявив Луценко.
Тоді ж він заявив, що веде переговори з Віталієм Кличком щодо спільного походу в парламент.
“Не виключаю такого варіанту. Так, я дійсно спілкуюся з приводу майбутньої парламентської кампанії з Кличком. Ми ведемо про це дуже хороші розмови. Але не тільки з ним”, – говорив генпрокурор.
Цій обіцянці тоді багато хто повірив. Тим більше, що вже в листопаді Луценко дійсно подав заяву про відставку після смерті херсонської активістки Каті Гандзюк.
Правда, це виявилося явно демонстративною акцією. На генпрокурора тоді обрушився вал критики з боку активістів. І Луценко вирішив показати їм, що за місце не тримається.
Правда, президент і Рада так його і не звільнили – про що генпрокурор, зрозуміло, знав заздалегідь. Але мелодраматичний ефект був досягнутий.
Чутки про швидку відставку Луценка пішли напередодні другого туру виборів. Генеральний прокурор після першого розгрому Порошенка затих і майже не коментував того, що відбувається. Це почали пояснювати тим, що Луценко готується виконати свою обіцянку і залишити крісло начальника ГПУ – як і обіцяв півроку тому.
Однак вчора генпрокурор дав зворотний хід.
“Згідно із законом генпрокурор не складає повноваження після обрання нового президента. Але президент може ініціювати мою відставку. І якщо парламент підтримає, він може внести нову кандидатуру. Я вважаю, що Генпрокуратура зараз працює ефективніше, ніж будь-коли. Але за крісло, звичайно, не тримаюся. До такого випробування готовий. Останній раз за мою відставку проголосували 38 депутатів “, – заявив Луценко в інтерв’ю The Babel .
На питання, чому він різко змінив позицію, генпрокурор відповів так: “У команди Володимира Зеленського немає чіткого плану боротьби з корупцією. Вважаю (їхнє бачення – ред.) абсолютно дилетантським. Навіть там, де вони говорять розумні речі, немає системності. Неправильно передавати повноваження в такому важливому органі, як ГПУ, людям, які не розуміють, як йдуть справи в країні”, – заявив Луценко.
По суті керівник ГПУ, кажучи про мізерну підтримку серед нардепів ідеї його відставки, злукавив. Те голосування в листопаді 2018 року було рейтинговим і ніякої юридичної сили не мало – за законом подання на звільнення генерального прокурора в Раду повинен вносити президент.
І якщо прогнози соціологів виявляться правдивими, і вибори виграє Володимир Зеленський, то тоді вже право внести до парламенту подання на призначення нового генпрокурора буде за ним.
І якби Луценко, як і обіцяв, пішов би у відставку добровільно, то це сильно б полегшило завдання новому президенту, так як позбавило б від необхідності просити у Ради дозвіл на звільнення генпрокурора.
А тепер під це доведеться шукати 226 голосів, що при нинішньому складі Ради буде проблемою.
Причому, як бачимо, генпрокурор не просто хоче залишитися – він готовий працювати навіть всупереч новому президенту, з чиєю програмою він не згоден.
Що ж змусило Луценка змінити позицію за п’ять днів до виборів?
На цей рахунок є дві прямо протилежні версії.
Версія 1. Підсніжник Порошенка
Згідно з цією версією, Луценко залишається на своєму посту на прохання Порошенка, щоб блокувати можливе порушення кримінальних справ проти нього.
Згадаймо, що генпрокурор, в порушення всіх правил етики, ще в січні підтримав на виборах чинного президента. А тепер, за поширеною в політичних колах версією, вирішив залишитися на позиції, яка юридично прикриє відхід розбитої армії чинного президента, дозволить їй зализати рани і перегрупуватися для участі в парламентських виборах.
Головна загроза не тільки для Порошенка, але і всіх його соратників – це розслідування їх корупційних схем після 21 квітня. На таких викриттях новий президент, яким швидше за все стане Зеленський, може побудувати свою пост-виборну кампанію. І тріумфально в’їхати в Раду.
Для Петра Олексійовича ж такий варіант розвитку подій означає тільки два виходи – еміграція або в’язниця.
А ось своя людина в кріслі генпрокурора здатна цей сценарій поламати. І дотягнути Порошенка до осінніх парламентських виборів (або, тим більше, дострокових) без допитів і арештів – а там і депутатським імунітетом можна буде прикритися.
Тим більше, що при “чужому” генпрокурорі президент Зе не зможе по суті виконати свої обіцянки щодо боротьби з корупцією. А значить – його рейтинг до виборів в Раду може впасти. Що вигідно для Порошенка і, в цілому, для старих еліт.
У цю ж стратегію Банкової вписується і нещодавнє призначення керівника головного органу суддівської ієрархії – Вищої ради правосуддя. Ним став Володимир Говоруха. І тепер в його веденні перебуватимуть питання призначення і звільнення служителів Феміди.
Що цікаво, попередній глава цього органу Ігор Бенедисюк подав у відставку раніше, ніж стікала його каденція. Він повинен був пропрацювати до 30 квітня. Але вирішив піти майже на два тижні раніше.
Тут чітко простежується зв’язок з президентськими виборами. На посаду глави ВРП завжди визначальним чином впливала Банкова. Тому і поспішили замінити “смотрящего” за суддями до програшу Петра Порошенка – після це було б уже проблематично.
“Говоруха, також як Бенедесюк, є ставлеником команди Порошенка. Таким чином нинішній президент намагається “заякорити” свій вплив на суди і після свого відходу з поста”, – розповіло джерело в суддівських колах.
Таким чином на Порошенку так чи інакше залишаються замкнутими два основних напрямки, за якими його може “дістати” нова влада – Генпрокуратура і суди.
Принаймні, так президент вважає зараз. Чи буде ця вертикаль так само підконтрольна Порошенку-опозиціонеру – покаже час. Тим більше, що вже зараз багато соратників гаранта побігли з його потопаючого корабля. Це і ряд силовиків, і деякі губернатори.
Версія 2. Рішення Коломойського і олігархів
Втім, щодо мотивів зміни позиції Луценка є й інша версія.
Вона виходить з того, що Луценко – не тільки “людина Порошенка”, але і політик, який має хороші відносини з багатьма олігархами. У тому числі і з Ігорем Коломойським, якого вважають близьким до Володимира Зеленського.
На думку ряду спостерігачів, Луценко вже давно почав дрейф у бік від Порошенка, чию поразку можна було передбачити ще кілька місяців тому.
В тому числі, як кажуть в прокурорських колах, без санкції Луценка навряд чи був би можливий і демарш близького до нього прокурора Кулика, який виписав підозри оточенню Порошенка – Ложкіну, Гонтаревій і іншим. Правда, генпрокурор вже заявив, що не згоден з цим рішенням. Але, характерно, що Кулик продовжує працювати в прокуратурі. Тобто ніяких серйозних санкцій, крім усного невдоволення від Луценка, не було.
Тому велика ймовірність, що після поразки Порошенка, генпрокурор швидко забуде про свої близькі стосунки з ним, переорієнтовуючись на більш впливові сили. Наприклад, на того ж Коломойського.
Останньому ж “зрозумілий” йому Луценко на посаді генпрокурора теж важливий.
“Всупереч поширеній думці, Коломойський не контролює кожен крок Зеленського, – говорить джерело, близьке до олігарха. – Більш того, це проблема, над якою в оточенні Ігоря Валерійовича міцно зараз задумалися – як зробити так, щоб новий президент не вийшов з під контролю після своєї перемоги на виборах. А це цілком ймовірно – пам’ятаєте ідеї призначити якихось експатів на посаду глави ГПУ? І те, що Луценко, якого пов’язують тісні стосунки з Коломойським, залишається на своєму посту, для “Бені” вигідно. Таким чином, він зможе контролювати Зеленського. І “слуга народу” буде змушений вирішувати через нього питання по Генпрокуратурі, у кримінальних справах і так далі”.
Джерело, близьке до Луценка, по своєму трактує його рішення.
“Юрій Луценко, так само як і Гройсман, спробує зіграти роль такого собі “запобіжника” від непередбачуваності нового президента, – говорить джерело. – Луценко має відносини не тільки з Коломойським або з Порошенком, але і з іншими олігархами. Крім того, він зараз вибудовує відносини з республіканцями в США, викриваючи демократів. І він постарається стати для них усіх такою собі точкою входу. Тобто, щоб через нього вирішували питання по кримінальних справах. І блокувати дії Зеленського, якщо вони не влаштовуватимуть “беніфіціров” України. Наприклад, з приводу внесення подань про депутатську недоторканність. Крім того, Луценко розуміє, що українська політика – це звіринець, де слабких, які хочуть зробити красивий жест і подати у відставку, просто з’їдають. Тому йому вигідніше залишатися в обоймі. Тим більше, що, спираючись на підконтрольні йому органи прокурорського самоврядування, він може відчувати себе цілком незалежним від будь-кого”.
Правда, наскільки це буде влаштовувати Зеленського – питання. Швидше за все, при такому підході Юрія Луценка у нього почнеться жорсткий конфлікт з президентом. І останній зробить максимум зусиль для дискредитації генпрокурора, якого він представить як головного саботажника у боротьбі з корупцією. І, не виключено, що саме з таким клеймом Луценко потім і піде остаточно в історію.
Також така ситуація збільшує ймовірність того, що Зеленський відправить Раду на дострокові вибори, щоб швидше сформувати свою більшість в парламенті і поміняти генпрокурора.
“Троянський кінь Зеленського”
Думки у опитаних експертів на рахунок гри Луценка розійшлися.
“Одні кажуть, що Луценко ще буде садити діячів “злочинного режиму Петра Олексійовича” при вже отриманій згоді Ігоря Валерійовича (Коломойського, – прим. ред.). Інші, що він прикриє чинного гаранта. Треті, що генеральний прокурор уже кинув гаранта і сам собі голова. Думаю істина десь посередині, – каже адвокат Олег Бабич. – Моя думка, що він і прикриє старого і допоможе новому, але тільки в доступні для огляду півроку, а далі – новий генпрокурор”.
У Юрія Луценка своя історія взаємин з Ігорем Коломойським. В кінці 2017 року Амстердамі їх разом сфотографував український студент, після цього Луценко говорив, що зустріч була випадковою, хоч він і раніше бачився з Коломойським не менше півтора десятків разів.
Тоді в українському політикумі ходили чутки, що Луценко зустрічався з олігархом як парламентер від Порошенко. Звучали і кардинально протилежні версії, наприклад, що Луценко шукає підтримки у олігарха, так як посварився з Порошенком. В кінці березня в українському політикумі знову заговорили про те, що Луценко зустрічався з Коломойським, але вже в Ізраїлі.
“Я не виключаю, що Луценко може опинитися “троянським конем” в системі координат Зеленського. Але також висока ймовірність, що він надихнувся досвідом Гройсмана, який не збирається у відставку, і використовує свою заяву про продовження роботи в ГПУ для торгів з командою Зеленського, – каже політолог Руслан Бортник – Ми пам’ятаємо випадкові зустрічі і добрі відносини Луценка і Коломойського – у них свої лінії комунікації. Крім того, поки немає більшості в Раді, щоб призначити нового генпрокурора, можна посидіти і поторгуватися. Дуже висока ймовірність, що системні гравці починають дистанціюватися від Порошенка, а за підсумками вибору остаточно присягнуть у вірності новій команді. Тим більше, Луценко не та людина, яка ось так просто відмовиться від політичної кар’єри”.
Що ж до Порошенка, то він намагається “прикрити” себе і з інших напрямків.
“Те, що в разі програшу Петро Порошенко хоче залишити “підсніжників” – так це очевидно. І не тільки для захисту від кримінального переслідування, а й як показав його виступ на 112 каналі, коли він “обмовившись” назвав “переможців” конкурсу на голів податкової та митної служби, хоча конкурс ще триває і підводити підсумок (співбесіду) буде у вівторок після виборів. Так що хочуть як убезпечити себе від кримінальних справ, так і продовжувати дерибанити бюджет і сидіти на схемах податкової і митниці”, – говорить голова громадського об’єднання “Jure et prudentia” Володимир Орлов.
Йдеться про те, що напередодні президент в прямому ефірі телеканалу 112 фактично підтвердив призначення на посади керівників Державної податкової служби та Державної митної служби заступника міністра фінансів Сергія Верланова і першого заступника міністра економрозвитку і торгівлі Максима Нефьодова відповідно. За його словами, рішення комісії вже є, хоча в реальності конкурс закінчиться тільки 23 квітня. І самі конкурсанти кажуть, що рішення ще немає. Наприклад, Нефьодов заявив, що “це якесь непорозуміння, результати будуть через тиждень, потім ще час на оскарження результатів”.
Втім, ніхто не виключає, що навіть “підсніжники” Петра Порошенка за підсумками другого туру переорієнтуються на нового главу держави так само швидко, як почала сипатися вертикаль влади чинного президента за підсумками першого туру виборів. Зрештою, як то кажуть, історію завжди пишуть переможці.
Читайте також: Силовики дають слабину. Чому від Порошенка побігли люди в погонах
