Politerno > Статті > Україна і світ > “Оріфлейм”: залишиться хтось один. Чому рейтинги Зеленського досить відносні

“Оріфлейм”: залишиться хтось один. Чому рейтинги Зеленського досить відносні

  • 22 Лютого, 2019
  • 1826 Переглядів
  • Comments Off

«Ти знаєш що таке «Оріфлейм»? Тільки не плутати з назвою косметичної марки», – близький соратник Президента дивиться вичікувально. «У середньовічній Європі зазвичай як воювали: за трофеї, полонених брали, міста захоплювали і т.д. Тобто, за якийсь профіт. Але траплялися сутички не на життя, а на смерть – коли не цікавили ні полонені, ні трофеї. Коли спочатку було зрозуміло, що з поля бою піде хтось один. Тоді ще перед початком битви піднімали спеціальний прапор – він називався «Оріфлейм». Так ось у нас зараз ситуація «Оріфлейм» – залишиться тільки хтось один», – підсумовує він, описуючи хід президентської кампанії.

Рейтинги цілого ряду соціологічних фірм, опубліковані напередодні, наробили в політичній тусовці чималий переполох. Так, авторитетний КМІС дає Володимиру Зеленському – 16.4%, Соціс – 15.9, Центр Разумкова – 17.5% (серед усіх респондентів).

Друге місце – Петро Порошенко, у якого 10.8%, 10.5% і 13.1% відповідно. Третє – Юлія Тимошенко: 9.6%, 10.3%, 11.5%.

До дня голосування залишається трохи більше місяця, але – навіть з оглядкою на рейтинги – неможливо точно спрогнозувати, хто з кандидатів вийде у другий тур. Судячи з цифр, фаворитом є Зеленський, проте в цій історії надто багато «але». Та й «розрив» між Порошенком і Тимошенко – звертають увагу соціологи – менше будь-якої похибки, а значить ймовірність попадання у фінал саме їх пари досить висока.

Бліц-криг коміка або “Зеленський як шампанське”

«Звідки ці колосальні цифри? Як йому вдалося наростити їх так стрімко?», – запитують один одного міністри, депутати, олігархи та інші ресурсні люди.

Запитуючи, мають на увазі: вже «самонаводитися» на нову реальність чи ще почекати?

Причина перша і головна . «За» Зеленського дорівнює «проти всіх». Сюди ж – більша частина «тих хто не визначився».

«Дуже багато залежить від методики проведення опитувань», – пояснює представник однієї зі згаданих соціологічних груп. «Як складена сама анкета? Який носій використовується – традиційний папір чи планшет? У своїй практиці ми стикалися з тим, що якщо це планшет – у Зеленського впевнено додається близько трьох відсотків. З чим це пов’язано: молодь, передові технології? Піди, поясни. Але від планшетів ми відмовилися».

Ще фактор – так звані «поля»: хто і де проводить опитування? Адже у великих соціологічних служб (які працюють і в міжвиборчий період, в тому числі по комерційним замовленням) свої «поля» напрацьовані роками і у кожного є певна специфіка, що дає «на виході» хоч невеликий, але перекіс. У тому числі у “Соцісу”, до якого раніше мав формальне ставлення Ігор Гранів.

Фото: прес-служба Володимира Зеленського

І ще один професійний «секрет». «Технології багатьох опитувань зараз побудовані так, що відповідь «я не знаю», «не визначився» (за кого буду голосувати, чи піду на вибори і т.д.) анкетера не влаштовують. Йому обов’язково потрібно отримати від респондента хоч якесь прізвище. Тому, коли людину наполегливо, раз так третій, запитують: «все ж, а кого б ви підтримали?», вона називає саме абсурдне, але хоча б відоме йому (з числа інших кандидатів) прізвище», – уточнює співрозмовник.

За його словами, разом всі ці фактори, складаються в нинішню картину.

«Рейтинг Зеленського – не новина. Він був таким цілий рік. Просто це була графа «проти всіх», без прізвища. А тепер ось з’явився ім’ярек» , – констатує інший його колега.

Причина друга.

Але звідки такі протестні настрої?

Ненависть – головний тренд українського політичного порядку денного останніх років. Вона множиться в інформаційному просторі телеканалів, в нерепрезентативному – з електоральної точки зору – фейсбуці, на базарах і площах. Категоричне несприйняття всіх, хто має хоч якесь відношення до Печерських пагорбів («всі вони однакові»); створення собі фейкових «кумирів на годину» – від Савченко до Семенченка і далі.

Запит на новизну і здивування. Причому не важливо якої якості.

Відповідь на риторичне «чому» не може бути однозначним – тут і війна, і економічна ситуація, і невиконані обіцянки влади. Але сама влада також приклалася. Право, дивно було б чекати іншого, якщо п’ять років президентства витрачаються, багато в чому, на системне цькування опонентів, яке затьмарює інші завдання. Спершу – Яценюк, потім – Садовий, традиційно – Тимошенко, інші громадяни калібром поменше. Ну і, нарешті, Гройсман. Опинившись, втім, досить миролюбним і поступливим. Причому не тільки через справу Продана.

«Впевнено зростаючий рейтинг гаранта – кращий стимул для об’єднання навколо нього всіх. Якщо так далі піде, скоро черга буде стояти з тих, хто «ніс колоду разом з Леніним», – саркастично коментує один з топ-чинів АП, вважаючи за краще замовчувати про те, що ключові функціонери штабу ПОПа давно і грунтовно між собою пересварилися.

Причина третя.

Зеленський вдало вписався в параметри запиту умовного «Південного Сходу». Після падіння Януковича і Партії регіонів на цьому сегменті електорального ринку були і є наявними відразу кілька пропозицій («Оппоблок» Олександра Вілкула та «Оппоблок» за версією Бойка-Рабиновича; проект Євгена Мураєва, партія «Відродження» на чолі з Віктором Бондарем, інші). При цьому монопольного становища ніхто з них не має. Та й структура електорату умовних «біло-блакитних» істотно змінилася. З географією включно (після окупації Криму, Донбасу, хвилі внутрішнього переселення). А ось запити цієї частини аудиторії залишилися незмінними. «Він наш, з Кривого Рогу! Говорить російською, критикує нинішню владу», – зазначають ці люди.

Занурюватися глибше – хоча б в стратегію повернення Донбасу «від Зеленського» (якої у нього немає) за потрібне не вважають.

Як і прогнозували експерти Інституту Горшеніна, «нова зірка» дійсно зійшла на сході. Хоча і зовсім не та, що очікували.

Причина четверта.

І ще трохи соціології. «Зеленський, як ми знаємо, не є системним», – підкреслює в розмові один з аксакалів професії. «У нього немає «ядра», він ні на що не спирається, відповідно не можна сказати, яка у нього «стеля», її неможливо «помацати». Зрозуміло, що його умовні десять відсотків «важать» менше, ніж умовні п’ять у Юлі чи Петра, але точну пропорцію визначити неможливо», – підсумовує.

З точки зору старих еліт це, з одного боку, загроза – «вистрілити» його показники можуть як завгодно.

З іншого – можливість. Не виключено, що Володимир Зеленський в першому ж турі провалиться з тріском, не дотягнувши навіть для третього місця.

Фото: labipt.com

«Ми провели свої фокус групи. Результат обнадіяв: з 10-ти його виборців – 6-ть – ні разу не ходили на вибори! І не тому, що ці люди були молодше 18 років. Категорія фокус групи була 18-35 років. Його виборець просто не прийде на вибори», – говорить один з лідерів БПП.

У штабі Юлії Тимошенко погоджуються: «Зеленський – це як шампанське. Його наливаєш в келих, начебто, спочатку багато. Але дуже скоро піна сходить і стає мало. Примітивне порівняння, але дуже влучне».

З огляду на те, що сам Зеленський – за словами тих, хто зараз спілкується з коміком – вже практично бачить себе Президентом, удар може виявитися дуже болючим.

В даному випадку доречно згадати недавню закриту зустріч керівника «95-го кварталу» з випускниками спільноти «Аспен». Котра почалася і закінчилася скандалом. Спочатку тому, що спілкування з «аспеновцями» Володимир Олександрович вважав за краще почати з специфічних реверансів присутнім «милим дамам». Явно не врахувавши того, що погляди на гендер-феменізм-рівноправність і ось це все у традиційних глядачок «95-го кварталу» та жінок-лідерів істотно відрізняються. М’яко кажучи. В кінці тому, що – у відповідь на ряд не дуже комплементарних питань – закликав їх авторів бути стриманішими, проявляючи повагу до людини, яка, де, без п’яти хвилин як глава держави.

Ну і «вишенька на торт» – нещодавні іменини Ігоря Коломойського, привітати якого в Ізраїль з’їхалися – не багато не мало – близько 130 осіб. Це – тільки в перший день святкування. Вже доводилося писати: в числі тель-авівських гостей був присутній, крім інших, Сергій Льовочкін. Котрий особливо не спілкувався з іменинником року так з 2013-го, але котрий вміє тримати ніс за вітром. Сам Ігор Валерійович спростовує, що на вечірці звучали здравиці на честь його близького друга, «майбутнього Прем’єр-міністра Ігоря Палиці», але на загальну картину того, що відбувається, це не сильно впливає.

Фото: stopcadr з відео

Інтрига другого туру

Чи дійсно може вийти так, що Зеленський – всупереч нинішнім цифрам і очікуванням багатьох – не потрапить до другого туру?

Цілком.

Про передчасність «списування з рахунків» Тимошенко кажуть навіть в штабі Порошенка: «Її ядерний електорат – сільська глибинка. Соціологія туди не доходить, тому Юля завжди набирала трохи більше, ніж давали прогнози. Так буде і цього разу ».

«Я впевнена, що в другому турі ми зустрінемося з Порошенком», – заявила Юлія Тимошенко Youtube-проекту KishkiNa в ексклюзивному інтерв’ю, яке записували на днях і яке скоро побачить світ.

Свіжу соціологію в її оточенні сприйняли стримано. «Вона нам навіть в плюс», – переконують. – Нам завжди не додають, вже звикли, але зараз команда особливо мобілізована. Розуміючи ризики, народ буквально землю риє».

«Ми точно потрапляємо до другого туру! З ким? А ось тут – питання», – наполягає один із керівників кампанії Петра Порошенка.

Частина близьких соратників гаранта вважають: зіткнення з Володимиром Зеленським їм вигідніше – технологічно простіше.

«Хто реально проголосує за головнокомандувача-коміка під час війни?» – запитують. «Крім того, у нас є Гринів. Він напевно придумає, як його нейтралізувати – первинний план вже розроблений».

Крім того, є ряд практичних моментів. Найважливіший з яких – моніторинг і захист результатів.

Як відомо, якщо до першого туру комісії на місцях формуються з представників всіх кандидатів (шляхом сліпого жереба), то між першим і другим їх переукомплектовують з числа ставлеників фаворитів. «Якщо порахувати одних тільки членів комісій, Зеленському до другого туру знадобиться 200 тисяч підготовлених, спеціально навчених людей. Де він їх візьме? А ще спостерігачі», – коментує штабіст.

Фото: Макс Левін

«Далі. Якщо Порошенко переможе, але з невеликим відривом, чи будуть прихильники Зеленського обурюватися? Чи послідують суди, можливі протести, будь-яка смута?» – продовжує. – Відповідь очевидна. А ось якщо це буде Тимошенко…».

А ось якщо це буде Тимошенко, головним викликом стануть :

А) захист результату (і для неї, і для Порошенка)

Б) відстоювання легітимності своєї перемоги (для Порошенка).

Легітимності не тільки правової, а й в суспільному сприйнятті. Адже в 2004-му, строго кажучи, все було теж по закону…

«Штаб Тимошенко звинувачує нас у розгортанні «сіток», підкупі виборців. Аваков грає на їхньому боці. Хвиля пішла вже серйозна, треба щось робити», – визнає один з функціонерів глави держави (докладніше можна прочитати тут ).

«Так, сьогодні у нас по Україні зібрано вже 60 тис. агітаторів. У перспективі плануємо зібрати 100 тис. Ми їм проводимо тренінги. У всіх них є електронні карти, ми відстежуємо всіх в он-лайн режимі, компенсуємо витрати на транспорт, зв’язок, харчування. Це нормальна світова практика, коли, грубо кажучи, відбувається вербування прихильників. У кожного агітатора є «кейс», домашнє завдання. Можу сказати, що такої схеми ніхто і ніколи не створював в Україні раніше», – не без гордості додає другий.

Зрозуміло, за офіційною версією «агітації і підкуп не є одне і теж». Кому привиджується протилежне – нехай хреститься.

Ймовірно, саме тому в четвер завдали превентивного удару: в ряді регіональних штабів ЮВТ були проведені – силами СБУ і, що цікаво, ДБР, обшуки. Нібито за підозрою в тому самому підкупі виборців. Все б нічого, та повірити в «збіг», в неупередженість дій силовиків досить важко.

Фото: ba.org.ua

Тут і починається справжній «Оріфлейм».

Мабуть, на завершення даного блоку, варто ще сказати: вкрай важливим фактором для перемоги того чи іншого кандидата є явка.

У штабах і Порошенка, і Тимошенко її очікують досить високою – від 70 відсотків. «Ми ще ніколи так довго не жили без виборів. Максимальний інтервал – два, ну два з половиною роки. Зараз пройшло вже п’ять років, народ напевно захоче висловитися».

Що після президентських?

Після президентських життя не закінчується. А після підведення підсумків, ймовірних судів, встановлення істинного переможця, почнеться підготовка до парламентських. Якими вони будуть?

Основна інтрига – закон. Змінювати його можна до липня – дати, коли Рада голосує за старт гонки.

Активне громадянське суспільство наполягає на прийнятті так званих «відкритих списків». Політикуму ідея також не чужа, але не тій його частині, яку представляють мажоритарники. Їх ставка значна в кампаніях Порошенка, Тимошенко, їх багато в «Народному фронті». Все це – голоси, які вони просто не дадуть. Не кажучи вже про те, що до залу проект Виборчого кодексу (він вже більше року тоне в чотирьох тисячах поправках) навряд чи дійде – ресурсні гравці заблокують його на етапі розгляду в комітеті Руслана Князевича.

«Ми вже проходили відкриті списки на місцевих виборах. Це був експеримент, і всі тоді погодилися, що невдалий. Тому тема списана в утиль», – коментує один з таких ресурсних гравців.

«Прогнозувати парламентські, не знаючи результату президентських неможливо, звичайно. Ясно, що депутати переорієнтуються на Президента – так буває завжди. І у гаранта буде півроку (до початку грудня 2019-го – вступу в повноваження нової Ради), щоб реалізувати головні свої «забаганки» і кадрові ініціативи. Перш за все – по силовикам і главі НБУ. Що стосується Прем’єра, він може залишитися колишній або – на ці півроку – поставлять «технічного», – підхоплює його колега.

А якщо країну очолить Володимир Зеленський? Тут експерти в думці єдині: «Україна нарешті стане повноцінною парламентсько-президентською республікою. Якою і має бути. У Раді проти нього об’єднаються всі. І завдадуть Володі спеки. Його максимум – статус англійської королеви. Та й то, напевно, ненадовго».

Цікава деталь: з ким не поговориш в оточенні Порошенка, всі ці люди цілком допускають програш свого патрона. «Ніякої трагедії. Порошенко вже увійшов в історію – з безвізом і Томосом. Цього у нього ніхто не відніме», – підкреслює один з важливих функціонерів Петра Олексійовича.

Проте, в разі програшу президентських, пояснити йому це виборцям на парламентських буде вкрай важко. Звідси – ідея походу двома колонами: «Дві колони дозволять розосередити зусилля, зібрати більше голосів. Крім того, якщо ми говоримо про партії, її пріоритет – вступ в ЄНП. Там, правда, існує процедурна деталь – заявку подає безпосередньо керівник партії», – ділиться сподвижник гаранта.

З формальним главою у «Солідарності» проблеми. Як відомо, підкоряючись вимогам закону про «держслужбу» Віталій Кличко ще два роки тому написав заяву про складання з себе відповідних повноважень. І брати участь в житті партії особливо не прагне – навіть висування Порошенка на форумі «Від Крут до Брюсселя» підтримав через пень-колоду (карикатурним австрійським відеоопосланням). Більш того – розраховує на реінкарнацію власного «Удару».

За словами третього, не менше впливового соратника Президента, «на даний момент вже є домовленість»: “Після президентських виборів разом йдемо на вибори з Гройсманом і Кличко. Ключове слово – «разом». Поки що з нами також Турчинов, частина фракції «Народний фронт», включаючи групу Парубія. Яценюк «на розтяжці», але ідеологічно він ближче до нас».

В умовах турбулентності і невизначеності такі домовленості, звичайно, не статичні, тим не менш. Одне зрозуміло точно: ключова загроза другого терміну Порошенка – повна узурпація влади, закручування гайок, «знежирення» опонентів. Адже перешкод більше не залишиться.

«Мені точно не доведеться більше працювати в опозиції. А ось Порошенко… Він за свої діяння відповідатиме», – твердо чеканить, в рамках інтерв’ю KishkiNa, Юлія Тимошенко.

Джерело

Читайте також: Від #Сітки до секти. Як Порошенко будує глобальну мережу підкупу виборців за держрахунок

Діліться у соцмережах:

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE