Politerno > Статті > Україна і світ > Пенсійна реформа від “Слуг народу”: Кому віддадуть пенсійні накопичення українців

Пенсійна реформа від “Слуг народу”: Кому віддадуть пенсійні накопичення українців

  • 26 Квітня, 2023
  • 1086 Переглядів
  • 0
Арахамія Д. пенсії

Нардепи від “Слуги народу” зареєстрували у Раді законопроєкт “Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення”. Його можуть невдовзі прийняти.

Група депутатів від правлячої партії “Слуга народу” внесли до Верховної Ради проєкт закону “Про накопичувальне пенсійне забезпечення”. Він запроваджує другий рівень пенсійної системи – обов’язкові накопичувальні пенсії.

Серед авторів законопроєкту №9212 – голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк, керівник однойменної парламентської фракції Давид Арахамія, заступник спікера парламенту Олександр Корнієнко та очільниця профільного Комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.

Шуляк вже назвала ухвалення законопроєкту одним із пріоритетів у законодавчій роботі парламенту, тож можна прогнозувати його розгляд на одному із закритих засідань найближчим часом.

 

Історія довжиною 4 роки: Чому влада повернулася до питання накопичувальних пенсій?

Вперше законопроєкт про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення “Слуги народу” внесли до Верховної Ради ще наприкінці 2019 року. Однак депутати не змогли ухвалити його навіть у першому читанні, відправивши на доопрацювання.

Рада планувала повернутися до його розгляду наприкінці 2021 року, однак зробити це до повномасштабного вторгнення так і не встигли.

Внесений до парламенту цього тижня законопроєкт – це нашвидкоруч оновлена версія доопрацьованого документа, яку Рада не змогла ухвалити півтора роки тому. У документі навіть не скориговано окремі дати.

Однак влада наполягає на ухваленні пенсійної реформи навіть під час повномасштабної війни. Відтік працездатного населення з України та зростання кількості безробітних зробили ситуацію з наповненням Пенсійного фонду критичною, пояснював необхідність ухвалення реформи прем’єр-міністр Денис Шмигаль у січні цього року.

Крім того, вже зараз кількість платників внесків до Пенсійного фонду і кількість пенсіонерів майже зрівнялися. На початок 2023 року на обліку в Пенсійному фонді перебувало 10,7 млн пенсіонерів, а сплачували внески до нього 10,8 млн осіб, у тому числі 8,6 млн найманих працівників – це на 1,2 млн менше, ніж роком раніше. І прогнози демографів передбачають, що у найближчі роки без непередбачуваного “шаленого міграційного припливу” ситуація погіршиться.

Через нестачу власних надходжень Пенсійного фонду понад третину коштів на виплату пенсій минулого року покривав держбюджет, половину видатків якого поки що фінансують міжнародні донори.

Так, витрати держбюджету на фінансування пенсійних та інших виплат Пенсійного фонду у 2022 році зросли до 240 млрд грн, навіть попри те, що власні доходи Пенсійного фонду (без перерахувань з бюджету) минулого року збільшились до 375 млрд грн.

Поки що наповнювати Пенсійний фонд допомагають відрахування від виплат військовослужбовцям, тож після завершення активних бойових дій ситуація погіршиться.

Однак проблему дефіциту Пенсійного фонду обов’язкові накопичувальні пенсії у короткостроковій перспективі не вирішать, їх мета – забезпечити додаткові виплати у майбутньому.

Обов’язкова накопичувальна пенсія: що “Слуги” пропонують народу?

Законопроєкт №9212 передбачає запровадження з 1 січня 2024 року обов’язкової участі у системі накопичувального пенсійного забезпечення для всіх категорій працюючих осіб віком до 55 років.

Роботодавці сплачуватимуть на накопичувальні рахунки працівників 1% у 2024, 1,5% – у 2025, 2% – у 2026 і подальших роках від розміру їх заробітної плати. Держава обіцяє внести аналогічну суму на рахунки працівників з держбюджету, тобто подвоїти відрахування.

При цьому розмір єдиного соціального внеску, який сплачують роботодавці, обіцяють залишити незмінним (зараз становить 22%), накопичувальний внесок включатиметься до складу ЄСВ.

За бажанням працівника, розмір його самостійних внесків може бути збільшено. Однак держава буде співфінансувати такі внески на паритетних засадах лише в межах 3% від розміру середньої зарплати.

Такі ж умови державного співфінансування накопичувальних пенсій пропонуються для фізичних-осіб підприємців та самозайнятих осіб (у тому числі адвокатів та нотаріусів), але їхня участь у системі буде добровільною.

Планується, що після виходу на пенсію громадяни зможуть отримувати додаткові до пенсій із солідарної системи виплати за рахунок особистих пенсійних накопичень. У випадку їх смерті, право власності на пенсійні заощадження, що залишилися, перейде до спадкоємців.

Як працюватиме обов’язкова накопичувальна пенсійна система?

На першому етапі запровадження накопичувального пенсійного забезпечення, який триватиме до кінця 2026 року, всі накопичувальні внески збиратимуть в уповноваженому фонді, створеному державою.

З 2027 року кожен учасник системи зможе обрати для себе будь-який недержавний пенсійний фонд або банк, у якому можна буде відкрити пенсійний депозит, або ж залишитися у державному фонді.

Приватні пенсійні фонди зможуть передавати пенсійні накопичення громадян в управління авторизованим компаніями з управління активами (КУА), які мають інвестувати та примножувати накопичення. Регулюватиме їх роботу Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Законопроєктом передбачено, що приватні пенсійні фонди зможуть рекламувати свої послуги.Водночас компаніям з управління активами забороняється запевняти чи гарантувати зростання доходів учасників системи.

Автори законопроєкту очікують, що пенсійні накопичення учасників пенсійних фондів вдасться зберегти від знецінення та інфляційного впливу за рахунок їх інвестування в переважно консервативні фінансові інструменти.

Куди інвестуватимуть кошти

Планується, що компанії з управління активами матимуть регулятивний капітал у розмірі не менш як 25 мільйонів гривень, прозору структуру власності та повинні “забезпечити створення та функціонування колегіальної системи прийняття рішень з інвестування пенсійних активів, побудовану на принципі обачності, обґрунтованості, послідовності, постійності”.

Компанії з управління активами пенсійних фондів зможуть інвестувати кошти у доволі широкий перелік цінних паперів як українських, так і іноземних емітентів, який визначатиме НКЦПФР:

  •  

    облігації, які гарантовано урядом України або місцевими радами;

  •  

    акції, які допущені до торгів на організованому ринку;

  •  

    облігації та іпотечні облігації українських емітентів, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за національною шкалою;

  •  

    цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав з рейтингом зовнішнього боргу не менше класу “А”;

  •  

    облігації іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом класу “А” або вище;

  •  

    акції іноземних емітентів та цінні папери іноземних біржових індексних фондів, що допущені до торгів на іноземних регульованих ринках;

  •  

    деривативні фінансові інструменти (виключно для зменшення інвестиційного ризику та за виконання низки умов);

  •  

    цінні папери інститутів спільного інвестування спеціалізованого виду (індексних фондів) з урахуванням певних обмежень.

Законопроєкт передбачає низку обмежень на інвестування пенсійних коштів:

  •  

    у одному банку може бути розміщено не більше 10% загальної вартості пенсійних активів (крім банків, власником яких є держава);

  •  

    забороняється інвестування більше ніж 10% пенсійних коштів у цінні папери одного емітента та його пов’язаних осіб (крім державних та муніципальних облігацій) та більше 5% – у деривативи.

Автори також обіцяють, що керівники КУА відповідатимуть за завдання шкоди вкладникам недержавних пенсійних фондів. Водночас держава створить систему гарантування пенсійних накопичень, що має підвищити довіру громадян.

 

Чого бракує і які ризики у пенсійної реформи від “Слуг народу”?

Війна та падіння економіки: Головне науково-експертне управління Верховної Ради, коментуючи ще попередню версію законопроєкту, наголошувало, що запровадження накопичувальної пенсійної системи має розпочинатися лише за умови об’єктивного зростання економіки України, що дасть можливість ефективного розміщення та використання пенсійних коштів.

Водночас ВВП України за підсумками 2022 року через повномасштабну російську військову агресію впав на 29,1%, перспективи його зростання непевні. МВФ очікує падіння української економіки ще на 3% цього року, а прогнозів на наступні роки не дає.

“Наслідками невдалого вибору періоду запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування можуть бути не тільки порушення прав громадян, що є очевидним, а й негативний вплив на подальшу долю самої ідеї запровадження цієї системи у зв’язку з недовірою громадян в цілому до такого страхування”, – вказували експерти.

Крім того, парламентські експерти висловлювали низку зауважень до самого законопроєкту. Зокрема, до недостатньо чіткої системи гарантування збереження та повернення пенсійних коштів у випадку їх вкладення у фінансові інструменти, які у подальшому знецінилися. Крім того, проєкт не забороняє резидентам офшорних зон бути засновниками приватних пенсійних фондів чи КУА та недостатньо чітко встановлює відповідальність їх керівників за рішення, що призвели до втрати коштів.

Негативний досвід країн Східної Європи. Експерти Верховної Ради також зауважували, що навіть країни з більш розвиненою економікою і правовим порядком намагаються повернути накопичені громадянами кошти у солідарну пенсійну систему.

Зокрема, Чехія у січні 2016 року оголосила про ліквідацію другого рівня, який був створений лише у 2013 році. У Польщі у лютому 2014 року через введені державою обмеження на форми інвестування пенсійні фонди стали збитковими. Згодом польський уряд почав повернення накопичувальних вкладів до солідарної системи. У Литві і Латвії ставку внесків у другий рівень пенсійної системи протягом декількох років знижували до 2% від зарплати, а в Естонії звели до нуля.

Відсутність фондового ринку. Запровадження накопичувальної пенсійної системи мало б сприяти створенню фондового ринку в Україні, заявляв прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Консультації з міжнародними партнерами щодо його створення почалися у 2020 році, однак помітного прогресу у цьому напрямку до повномасштабної війни досягти не вдалося. Про стан фондового ринку в Україні красномовно свідчить те, що єдиним прикладом проведення первинної публічної пропозиції акцій (IPO) в Україні за останні роки був футбольний клуб “Верес” з Рівного.

За попередніми оцінками уряду, створення інфраструктури для розвитку фондового ринку в Україні може тривати три роки, а його повноцінний запуск займає 10-15 років навіть у розвинених країнах, визнавав Шмигаль.

За таких умов, кошти з накопичувальної пенсійної системи у перші роки її існування можуть використовуватися лише для інвестування в облігації державної позики, кошти від яких підуть на фінансування дефіциту держбюджету.

Міністр фінансів Сергій Марченко до початку повномасштабної війни оцінював, що обов’язковий рівень накопичувальної пенсійної системи в перший рік запуску акумулює близько 53-56 млрд грн. Він також визнавав, що інвестувати їх доведеться виключно у гривневі державні облігації через відсутність альтернативних інструментів із достатнім рівнем безризиковості.

Водночас запропонований “Слугами народу” варіант накопичувальної системи вже з 2027 року дозволяє інвестувати пенсійні кошти в акції та облігації іноземних компаній та країн. Це може спричинити відтік капіталу з України, а пенсійні накопичення громадян працюватимуть на економіки інших країн.

Недовіра населення до недержавних пенсійних фондів. З 2005 року в Україні працює система добровільного накопичувального пенсійного забезпечення. Однак самі автори законопроєкта визнають, що вона не справляється з основною метою – суттєвого доповнення солідарної системи та забезпечення гідного рівня життя після виходу на пенсію.

Наразі в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 119 недержавних пенсійних фондів (НПФ), з них досі діють лише 63. Їх учасниками, за останніми даними, було 888,7 тис. осіб, отримували пенсійні виплати лише 91,5 тис.

Загальна вартість активів усіх НПФ становила 4,02 млрд грн. Без розвинутого фондового ринку 47,6% цих коштів інвестували у державні облігації, ще 36,5% тримали на депозитах у банках, і лише 8,1% було вкладено в облігації українських підприємств.

При цьому майже половина активів усіх НПФ припадає на Корпоративий недержавний пенсійний фонд Національного банку (1,78 млрд грн на кінець 2022 року). Але навіть пенсійний фонд Нацбанку не зміг вберегти заощадження вкладників. За часів Януковича керівництво пенсійного фонду НБУ вкрало та завдало збитків на понад 900 мільйонів гривень, вкладаючи кошти у “сміттєві” цінні папери.

Додаткове навантаження на держбюджет. Запропонований “Слугами народу” законопроєкт не визначає джерел покриття дефіциту Пенсійного фонду, який суттєво зросте після того, як частина відрахувань, які надходили до солідарної пенсійної системи, залишатимуться на накопичувальних рахунках.

У пояснювальній записці лише зазначається, що додаткові видатки у перший рік запровадження накопичувальної пенсійної системи орієнтовно складуть 30,8 млрд грн, з них 15,4 млрд грн – на компенсацію втрат Пенсійного фонду від недонадходження ЄСВ, ще 15,4 млрд грн – на сплату додаткового накопичувального внеску за рахунок коштів державного бюджету. Однак ці дані розраховувалися ще до початку повномасштабної війни, у листопаді 2021 року.

Крім того, прийняття законопроєкту призведе до додаткових видатків державного бюджету у наступних роках, коли відрахування на накопичувальні пенсії як за рахунок ЄСВ, так і за рахунок держбюджету, зростатимуть. У перші роки роботи системи пенсійні кошти, ймовірно, вкладатимуть в ОВДП, що пом’якшить цю проблему. Однак розрахунків щодо подальших витрат немає.

Хто контролюватиме пенсійні кошти або “всі дороги ведуть до Єрмака”. Згідно із законопроєктом, регулятором накопичувальної пенсійної системи буде Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Саме цей орган визначатиме, які приватні пенсійні фонди зможуть залучати кошти накопичувальних пенсій українців, та куди їх можна буде інвестувати.

У лютому 2021 року президент Володимир Зеленський призначив головою НКЦПФР Руслана Магомедова. На той час він був радником голови Офісу президента Андрія Єрмака.

Магомедов відомий як колишній директор компанії Astrum Investment Management з інвестиційної групи Astrum Capital Леоніда Юрушева у 2010-2016 роках. До 2016 року вона припинила діяльність на ринку цінних паперів, втратила частину ліцензій і була продана власникам фінансової компанії “Укранет”.

До групи Astrum Investment Management під керівництвом Магомедова входила КУА “Аструм Управління активами”, яка у 2011 році рекламувала свій недержавний пенсійний фонд “Аструм. Пенсійне забезпечення”, який у 2016 році викупила група ICU.

Цензор.нет

“” Читайте також: Палиця на два кінці. Навіщо США розширили аудит України

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE