Президент США Дональд Трамп 22 вересня виступив на 81-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку з промовою, яка тривала 37 хвилин 47 секунд – більш ніж удвічі довше рекомендованих для загальних дебатів 15 хвилин.
Україна зайняла у ній лише кілька хвилин. Набагато більше Трамп говорив про Іран, американську військову силу, Західну півкулю, Гренландію, міжнародні організації та штучний інтелект. Головну думку своєї промови Трамп сформулював на самому початку: США знову досить сильні, щоб не чекати на міжнародний консенсус і самостійно вирішувати проблеми, які вважає загрозою.
“Поки інші говорили, я діяв. Поки інші говорили про мир, я встановлював мир”, – заявив Трамп.
Саме ця формула пов’язала практично всі інші частини виступу – від війни з Іраном та захоплення Ніколаса Мадуро до тарифів проти Росії, тиску на наркокартелі та відмови від міжнародного регулювання штучного інтелекту.
Америка повернулася – економіка, армія та кордон
Перші п’ять хвилин Трамп присвятив майже виключно самим США. Він заявив, що американська економіка стала “предметом заздрості всього світу”, військова міць країни не має рівних, енергетика забезпечує інші держави паливом, а американські технології лідирують практично у всіх областях.
Трамп сказав, що з початку другого терміну приватний сектор створив понад мільйон робочих місць, середній реальний дохід домогосподарств зріс до $87 тисяч, фондовий ринок за останні 12 місяців встановив 80 історичних максимумів, а США отримали зобов’язання про інвестиції на $21 трлн.
Він заявив, що за останні 16 місяців до країни не було допущено жодного нелегального мігранта, а рівень вбивств упав до мінімуму з 1900 року.
Частина цих цифр – твердження Трампа, а не оцінки фахівців, але це вже для критиків та коментарів.
Військові витрати, за словами Трампа, мають сягнути $1,5 трлн. Пізніше, говорячи про Іран та повідомлення про витрачання американських запасів ракет і боєприпасів, він спеціально повернувся до цієї теми. Трамп заявив, що США не відчувають дефіциту озброєнь і зараз будують 18 великих підприємств з виробництва боєприпасів, що дозволить швидше поповнювати власні арсенали та забезпечувати союзників.
Практичний зміст цього вступу полягав у тому, що всю наступну зовнішню політику Трамп представив як продовження відновленої американської сили: економічний тиск, тарифи, військові операції та переговори для нього виступають не окремими інструментами, а частинами однієї стратегії.
Іран – головна тема промови та найжорсткіше попередження
Найбільший зовнішньополітичний блок – майже вісім хвилин – Трамп присвятив Ірану.
Він нагадав про американські удари по іранських ядерних об’єктах і заявив, що після подальших військових операцій було знищено іранські ВПС, системи ППО, значну частину виробництва ракет і безпілотників, а “всі 159 кораблів” військово-морських сил країни опинилися на дні.
Головним було не перерахування неймовірно успішних результатів війни (що дивно), а фактичний ультиматум Тегерану.
Трамп сказав, що тепер перед ним стоїть “велике рішення”: укласти угоду, яка дозволить Ірану відновити економіку, або “знищити Ісламську Республіку”. Практично відразу він відіграв назад, що таки розраховує на домовленість після проміжних виборів у США 3 листопада.
Таким чином, промова одночасно містила погрози подальшою військовою ескалацією та пропозицію переговорів. Трамп зажадав від інших держав підтримувати повну економічну ізоляцію Ірану, доки той не відмовиться від ядерних амбіцій, підтримки терористичних організацій та атак на торгове судноплавство.
Саме тут особливо виразно проявився принцип, навколо якого була побудована вся промова: спочатку максимальний тиск, а потім переговори з позиції сили.
Газа та “вісім воєн”
Після Ірану Трамп перейшов до конфліктів, які він вважає завершеними за своєї участі.
Він заявив, що рік тому війна в Газі ще тривала, заручники залишалися в тунелях ХАМАСу, а через кілька тижнів після минулої Генасамблеї вдалося домогтися угоди, повернути живих і загиблих заручників і почати післявоєнне відновлення.
Потім президент знову повторив свою тезу про те, що з часу повернення до Білого дому він “врегулював вісім війн”.
Серед перелічених ним вконфліктів були Камбоджа та Таїланд, Косово та Сербія, Демократична Республіка Конго та Руанда, Пакистан та Індія, Вірменія та Азербайджан, а також Газа.
Трамп окремо пояснив, як, на його думку, йому вдавалося добиватися угод – особисті відносини з лідерами, торгівля, тарифи та погрози тарифами.
Саме тому ця частина важлива і для розуміння його підходу до Росії та України: економічний тиск для Трампа не якесь там доповнення до дипломатії – це частина самої дипломатії.
Україна – кілька хвилин, але з новим важелем
Україна вперше з’явилася в промові лише приблизно на двадцятій хвилині.
“Ми дуже тісно працюємо з лідерами Росії та України, і ми доведемо це до кінця”, – сказав Трамп, додавши, що це станеться “швидше, ніж люди думають”.
Він знову назвав число приблизно у 25 тисяч загиблих щомісяця з обох боків, головним чином військовослужбовців, і сказав, що більше не хоче бачити “жахливі фотографії з поля бою”.
Ні умов майбутньої угоди, ні територіальної формули, ні конкретного графіка переговорів у промові не було.
Натомість пізніше Трамп повернувся до України і нагадав про підписаний 18 вересня закон імені сенатора Ліндсі Грема. Закон розширює повноваження президента запроваджувати санкції, тарифи та інші обмеження щодо Росії та продовжує санкційні механізми проти Ірану.
“Якщо буде потрібно, мені доведеться ними скористатися. Настав час припинити вбивства”, – сказав Трамп.
Це була найбільш конкретна нова заява Трампа щодо Росії у самій промові. Він не оголосив негайних нових санкцій, але публічно наголосив, що отримав від Конгресу додаткові тарифні повноваження та розглядає їх як резервний інструмент тиску.
Трамп також окремо подякував першій леді Меланії Трамп за роботу щодо повернення українських та російських дітей до родин. За даними Білого дому, до середини серпня її ініціатива допомогла возз’єднати 34 дитини та сім’ї.
Таким чином, на відміну від Ірану Україна в промові не стала майданчиком для ультиматуму. Трамп продемонстрував впевненість у швидкій угоді, але залишив її зміст поза публічним виступом і пригрозив Москві додатковим економічним важелем.
Венесуела та нова доктрина для Західної півкулі
Після України Трамп різко переключився на Венесуелу та січневу американську операцію в Каракасі, під час якої було захоплено Ніколаса Мадуро.
Президент назвав цю операцію доказом того, що США більше не допустять появи загроз своїй державі у Західній півкулі. За його словами, Вашингтон за необхідності застосує “неперевершену військову міць” для захисту своїх інтересів.
Трамп також розповів про укладену після зміни влади у Венесуелі нафтову угоду, яка, за його словами, охоплює 65 млрд барелів запасів і має одночасно принести дохід Венесуелі та збільшити світову пропозицію нафти.
Сенс цього блоку виявився більшим за саму Венесуелу: Трамп фактично провів у головах слухачів географічну лінію, всередині якої Вашингтон має намір значно жорсткіше реагувати на уряди, озброєні угруповання та іноземну військову присутність, які вважає загрозою.
Картелі, Мексика та Куба
Наркокартелі Трамп назвав “ІДІЛ західної півкулі” і нагадав, що його адміністрація визнала декілька таких угруповань іноземними терористичними організаціями.
Він заявив, що США завдали десятки ударів по суднах, які перевозили наркотики, і сформулював гранично жорсткий підхід до учасників картелів – вони повинні бути вбиті, вислані або затримані як ворожі комбатанти без звільнення.
Мексику Трамп назвав епіцентром насильства картелів і зажадав від її влади повернути повний контроль за своєю територією. При цьому він підкреслив, що Вашингтон має добрі відносини з мексиканським урядом і що обидві сторони зацікавлені в знищенні картелів.
Ще далі він пішов щодо Куби
Трамп назвав її “державою, що абсолютно не відбулася”, повідомив, що держсекретар США Марко Рубіо веде переговори з Гаваною, і заявив: “Свобода прийде на Кубу”.
Тобто йшлося вже не лише про санкції чи дипломатичний тиск, а про відкрите очікування фундаментальної зміни політичної системи Куби.
Гренландія – не анексія, а постійна військова присутність
Одним із найконкретніших оголошень промови стала Гренландія.
Трамп повідомив, що США, Данія та Гренландія домовилися про розширення американської військової присутності і що Вашингтон розпочне будівництво “двох дуже великих військових баз” на острові.
Угода, підписана пізніше того ж дня, дозволяє США розширити космічну базу Пітуффік і створити нові оборонні райони в Нарссарссуаку та Местерсвізі.
Американські військові отримують широкі права доступу сушею, повітрям і морем, а держави поза НАТО не зможуть створювати на острові постійні військові об’єкти без згоди сторін.
Документ одночасно підтверджує суверенітет та територіальну цілісність Королівства Данія та право народу Гренландії на самовизначення.
Фактично Вашингтон досяг більшої частини військових можливостей, заради яких Трамп раніше говорив про необхідність отримати Гренландію, але без зміни її державного статусу.
ООН – залишити, але переробити
Трамп не закликав ліквідувати ООН і не говорив про вихід США з організації. Навпаки, він кілька разів повторив, що організація має “величезний потенціал”.
Одночасно він зажадав змінити її характер.
Президент заявив, що бюджет ООН у 2026 році було скорочено приблизно на 15 відсотків і що бюрократичний апарат зменшився на тисячі посад. Самі масштабні бюджетні скорочення дійсно були запропоновані генеральним секретарем Антоніу Гутеррішем у рамках реформи ООН – початковий проект передбачав зниження регулярного бюджету на 15,1 відсотка та скорочення 2681 штатної позиції.
Після цього Трамп сформулював політичну межу американської участі у міжнародних структурах: “Немає глобального уряду – і доки я президент, не буде глобальних податків”.
Він навів у приклад Міжнародну морську організацію та спробу запровадити глобальний механізм плати за викиди у судноплавстві. Сам Трамп назвав його “глобальним вуглецевим податком”. Міжнародна морська організація називає механізм системою нормативів викидів та платежів за їх перевищення, а не єдиним податком.
Сенс тут досить чіткий: Трамп готовий використовувати ООН як майданчик для угод між суверенними державами, але виступає проти передачі міжнародним організаціям повноважень встановлювати правила чи платежі, які автоматично поширювалися США.
Міжнародний кримінальний суд – заклик вийти
Особливо жорстко Трамп виступив проти Міжнародного кримінального суду.
Він назвав його організацією, що вийшла з-під контролю, і “злою групою людей”, заявив, що американські військовослужбовці не повинні піддаватися розглядам міжнародного суду, і закликав держави – учасники офіційно вийти з нього.
США і зараз не є учасником Римського статуту, тому для Вашингтона йдеться не про власний вихід, а про спробу політично послабити сам інститут.
Міграція, права людини та культурна війна
Трамп використав трибуну ООН і для тих заяв, які зазвичай звучать на його внутрішніх американських мітингах.
Він обрушився на Раду ООН з прав людини за критику американської міграційної політики та політики адміністрації щодо трансгендерних неповнолітніх, одночасно звинувативши міжнародні структури у недостатній увазі до переслідувань християн.
Потім він пов’язав масову міграцію зі збереженням національної культури та звинуватив Організацію ООН з питань освіти, науки та культури у суперечності між захистом культурної спадщини та підтримкою міграції.
Ключова теза прозвучала так: “Немає прав людини на нелегальну імміграцію, але є право залишатися суверенною країною”.
Цією формулою Трамп фактично переніс свою внутрішню міграційну доктрину на міжнародний рівень – контроль кордонів та збереження національного суверенітету він представив не як виняток із міжнародних норм, а як самостійне право держав.
І нарешті – штучний інтелект став “суперінтелектом”
Останні кілька хвилин промови Трамп несподівано присвятив штучному інтелекту.
Він заявив, що термін “штучний інтелект” невдалий, оскільки слово “штучний” створює враження чогось несправжнього, і запропонував офіційно використати в США назву “суперінтелект”.
“Хто переможе у суперінтелекті, той переможе”, – заявив Трамп.
Президент стверджує, що США істотно випереджають Китай, відкинув міжнародну систему контролю над новою технологією і заявив, що не стане стримувати галузь, яка може виявитися важливішою за промислову революцію та інтернет.
Він не запропонував повністю відмовитися від контролю: за словами Трампа, Міністерство юстиції та інші американські правоохоронці зможуть втручатися при виникненні конкретних загроз. Але загальний принцип прямо протилежний міжнародному регулюванню – максимально швидкий розвиток усередині США та національний, а не глобальний контроль.
Що в результаті сказав Трамп світу
Це була не стільки традиційна промова про роль США в системі ООН, скільки виклад того, як Трамп бачить американську зовнішню політику на два з половиною роки президентства, що залишилися.
Військова сила повинна не тільки стримувати супротивника, але за необхідності застосовуватись. Торгівля та тарифи – використовуватися як засіб примусу до угод.
Міжнародні організації – зберігатись там, де вони допомагають державам домовлятися, але не отримувати повноваження над національними урядами. Західна півкуля – розглядатися Вашингтоном як простір особливих американських інтересів. Технологічне суперництво з Китаєм – як гонка, в якій швидкість для Трампа важливіша за міжнародні обмеження.
Для України головний висновок із самої промови простий. Трамп не представив нового мирного плану, не назвав територіальних умов та не оголосив нового раунду переговорів. Він лише повторив, що розраховує закінчити війну швидше, ніж багато хто очікує, і вперше з трибуни ООН нагадав, що тепер має додаткові санкційні та тарифні повноваження проти Росії.
Найточніше всю 38-хвилинну промову передає сказана Трампом на її початку фраза: “Поки інші говорили, я діяв”.
