У деяких тернопільських ЗМІ ведуть не надто приховану інформаційну війну проти депутата міської ради від “Самопомочі” Андрія Шкули.
Зокрема, інтернент-видання “Політерно” звернуло увагу на статтю “Реально” під назвою “Я погоджуюся зі змінами Генерального плану Тернополя, але за однією умовою – винагорода”. Ми не змогли пройти повз цієї “чорнухи” під вивіскою “журналістика”.
У ній автор статті, Костянтин Смалій, вказує на “явну” “корумпованість” дій Андрія Шкули з посиланням на певні розслідування у минулому. Мовляв, Шкула спочатку блокує певні рішення міськради, а згодом “вирішивши питання” змінює позицію і голосує “за”. Наведемо цитату зі статті: “Тактика головного «земельника» Тернополя дуже проста. Наша група вже проводила відповідне розслідування (йде посилання). Якщо коротко, то на засіданнях земельної комісії Андрій Шкула навмисно «зарубує» питання дрібних підприємців (наприклад дозвіл на добудову, дозвіл на продовження оренди земельної ділянки, тощо). Згодом «люди від голови земельної комісії» пропонують підприємцям чи навіть простим тернополянам вирішити це питання за пару сотень «баксів». Після того, як підприємці погоджуються оплатити «винагороду», їхнє земельне питання голосується на сесії позитивно. Очевидно, Андрію сьогодні набридло бавитися у кілька сотні доларів і він вирішив грати по-крупному”.
І справді, за наведеним посиланням розміщена стаття “Тернопільської липи” від 4 листопада 2016 року, в якій йдеться про “випадки, коли рішення земельної комісії щодо тих чи інших питань напередодні сесії було негативним, але потім той самий проект рішення, що виносився на голосування в сесійну залу, набирав достатню кількість голосів. Причому, члени земельної комісії та її голова, які раніше виступали проти пропонованого проекту рішення, теж голосували “за””.
Далі, на підтвердження цього, подається інформація, оприлюднена на Інтернет-сайті Тернопільської міської ради, як відбувалися голосування. Згідно неї можна зробити аналіз та порівняти, як голосують члени земельної комісії на засіданні. І справді, помічаємо як голосували ті чи інші депутати міськради, під час тих чи інших голосувань. Як приклад, наводиться порівняння результатів засідання земельної комісії від 13.10.16, на яку було винесено 121 земельне питання, та сесії міської ради від 21.10.16.
В кінці автор підводить наступний підсумок: “Очевидно, для такої мінливості думки існують логічні пояснення, однак наразі тернополянам у цьому контексті пропонують робити власні висновки та припущення”.
Але ж “колеги”, в статті на “Реально” ви звинувачуєте Андрія Шкулу у серйозних злочинах. ЩЕ РАЗ НАВОДИМО ВАШІ ЗВИНУВАЧЕННЯ – “Згодом «люди від голови земельної комісії» пропонують підприємцям чи навіть простим тернополянам вирішити це питання за пару сотень «баксів”.
Ну а ось цей перл заслуговує на окремий аналіз і відповідь: “Як вдалося з’ясувати, депутати, в тому числі і наш «земельник» могли вимагати в представників будівельних організацій звичайних хабар. Кажуть, що суми фігурували захмарні. Від 2 до 5-ти тис. дол. за продовження договору оренди кіоску та до 250 тис. дол. продовження оренди ділянок навколо торгових центрів. Що ж стосується до змін в Генеральному плані, то аргументація «земельника» була дуже схожа з обґрунтуванням його шантажу малих підприємців (тільки навпаки). “Я погоджуюся зі змінами Генерального плану, навіть активно працюю над його своїми пропозиціями і голосую за зміни, але за однією умовою – винагорода””.
Повстає одне єдине логічне запитання – ДЕ ДОКАЗИ ВАШИХ СЛІВ?
І ще цитата: “Якщо більшість малих підприємців та простих тернополян, в яких вимагали «пару сотень баксів» за вирішення питання просто боялися йти у поліцію з заявою на голову земельної комісії міської ради, то це цілком можуть зробити представники великого та середнього бізнесу. Адже його дії підпадають під частину 4 статтю 189 Кримінального кодексу України.”
То ж коли згадані вами представники середнього бізнесу підуть в поліцію і буде доказано факт хабаря, отриманого депутатом Шкулою, тоді, “колеги”, і пишіть розгромні статті про корупціонерів з земельної комісії. А поки що радимо сісти за вивчення “біблії журналіста” – “Кодексу професійної етики українського журналіста”.
Від редактора
