Politerno > Статті > Роман Романюк про ПАПу, “маму” і Гройсмана

Роман Романюк про ПАПу, “маму” і Гройсмана

  • 16 Лютого, 2017
  • 1632 Переглядів
  • 0

“Історія любові” Юлії Тимошенко і Петра Порошенка триває уже давно. Незалежно від того “союзники” вони чи “противники”, співпраця їхня завжди супроводжується взаємними образами і демаршами. Почавшись ще за часів президентства Ющенка, протистояння Порошенка і Тимошенко триває й досі. Після кожного Майдану настає короткий період примирення, але досить скоро політичні амбіції та особиста неприязнь знову розводять їх по різних політичних таборах.

Про це пише Роман Романюк у своїй статті для УП.

Автор помічає, що 14 лютого у нинішній війні Тимошенко і Порошенка несподівано з’явився новий фронт. У відкритий наступ на лідерку “Батьківщини” пішов Володимир Гройсман. Прем’єр і до цього в’їдливо відповідав на критику Юлії Володимирівні. Але робив це по змозі дотепно і без називання прізвищ. Але на День закоханих Гройсмана прорвало. При чому таких відвертих зізнань від нього не сподівалась не лише Тимошенко, а й вся президентська команда.

Романюк задається питанням – чому ж Гройсман вирішив перевести війну з Тимошенко у відкриту фазу, та чого після цього можна сподіватись?

Отже, як пояснює далі автор, конфлікт назрівав давно. Якщо до Нового року основні зусилля “Батьківщини” були спрямовані на організацію дострокових парламентських виборів, то після різдвяних канікул Ради Тимошенко взялася напряму за Гройсмана.

Впевненості лідерці “Батьківщини”, як стверджує Романюк, додала “вашингтонська перемога”, коли саме їй вдалося першою особисто поручкатися і перекинутись словом з новообраним американським президентом Дональдом Трампом. Цікаво, що для успіху у цій справі Тимошенко підключила всі свої ресурси, включно із легендарною косою. В Україні ж, на думку журналіста, останнім часом глава “Батьківщини” активно експлуатує образ молодої і активної лідерки. Для цього вона навіть змінила свій візуальний образ, розпустивши косу, з якою незмінно ходила ще з часів Кучми. Але готуючись до походу на молитовний сніданок з Трампом, Тимошенко мала використати всі доступні методи.

Аналізуючи подальші, після тріумфального повернення Юлії Володимирівни в Україну, події, автор помічає нову політичну тактику в діях лідерки “Батьківщини”. Першою її вимогою стала негайна відставка уряду Гройсмана.

Крім того, Тимошенко вимагала запровадити воєнний стан на Донбасі, бо у Штатах мовляв не вірять у те, що Росія напала на Україну, а думають, що тут іде якась громадянська війна.
Правда, в оточенні Порошенка УП переконують, що у цьому лідерка “Батьківщини”, м’яко кажучи, лукавить. У телефонній розмові з Порошенком Трамп, начебто, показав абсолютну обізнаність із ситуацією на Донбасі, при тому “без всякої лірики”.

Щодо вимоги Тимошенко, то у коаліції взагалі не розуміли, як вона вирішила звільняти Кабмін, який має річний імунітет до квітня.

А “Батьківщина” за словами Романюка, пішла дуже простим шляхом і принесла в Раду уже готову постанову. Документ підписали 13 депутатів фракції Тимошенко, і 10 лютого секретаріат парламенту його навіть зареєстрував. На кілька годин. Уже ввечері того ж дня з сайту Ради зникла навіть згадка про цю постанову. У відповідь на обурення “Батьківщини” у секретаріаті Ради відповіли, що так не робиться. Мовляв, для таких постанов про відставку Кабміну треба зібрати щонайменше 150 підписів депутатів.

Але, схоже, у Тимошенко були готові до такого повороту подій. Лідерка “Батьківщини” заявила, що для відставки одного Гройсмана збирати 150 голосів не треба.
“Все це обман, 150 підписів треба збирати лише, якщо відправляти у відставку весь уряд. А мова йде лише про прем’єр-міністра”, – переконувала Тимошенко на прес-конференції з цього приводу.

І таке трактування могло б згодитись, якби у 115 статті Конституції не було прямо написано, що відставка прем’єра “має наслідком відставку всього складу Кабінету міністрів”.
Про це ж заявив і глава Мін’юсту Павло Петренко, який недвозначно заявив, що “така екзотична постанова про відставку прем’єра без відставки уряду не є конституційною”.
Петренко нагадав про все той же рік імунітету і потребу зібрати 150 підписів, а не 13.

“Ми хочемо нагадати, як знімався Яценюк. Постанову про відставку Яценюка №4423 внесли дві людини – Юрій Луценко і Максим Бурбак. Тоді питання: чому за підписами двох депутатів можна було знімати Яценюка, а за підписом 13-ти не можна звільняти Гройсмана?”, – обурювалась Тимошенко.

“Ну Порошенка сьогодні не може усунути Верховна Рада. Але Гройсмана ж може звільнити і показати, що така політика неприйнятна”, – закликала політик.

Автор робить висновок, що заклики Тимошенко не пройшли непоміченими. Принаймні, Володимир Гройсман їх почув і передав лідерці “біло-сердечних” дуже своєрідну “валентинку” на День закоханих.

14 лютого звичайне засідання Кабміну прем’єр перетворив у довгу і піднесену “розповідь про покращення”. І після годинного звіту, коли уже ніхто не сподівався почути нічого цікавого, Гройсман несподівано заговорив про історію: “Батьком-засновником новітньої української держави ми вважаємо Михайла Грушевського. Батьками корупції, популізму, постійних політичних криз є теж люди. І я вважаю, що мамою української економічної слабкості, знищення незалежності, корупції, популізму і неефективності є Юля Тимошенко”, – сказав Гройсман і зробив довгу паузу.
Від такої несподіванки тривожна пауза повисла і над усіма міністрами. Борючи цікавість і розгубленість, члени Кабміну почали перезиратись між собою, намагаючись зрозуміти по обличчях колег, що це відбувається. Але такий поворот прем’єрської промови виявився несподіваним для всіх.

“Сьогодні ж 14 лютого, і я згадав. Цей же день 2007 року, я – мер міста Вінниця. Лідер “Батьківщини” Тимошенко приїжджає у Вінницю знімати Гройсмана з посади міського голови. Знаєте за що? За тарифи. Поїхала, не знявши. Не по зубах було, і є”, – не зупинявся тим часом прем’єр, але вирішив і пояснити, з чого раптом завів таку розмову.
Далі Гройсман вдався до класичного “прем’єрського набору” аргументів, який переходить у спадок від Азарова всім його наступникам.

“Чи вона не підіграє олігархам і іншим своїм компаньйонам у фінансуванні якихось тіньових речей? Чи може вона не має відношення до всіх корупційних речей, пов’язаних газом? Чи не по її контракту в Стокгольмі “Газпром” виставив нам позов на 38 мільярдів? Доларів!”, – продовжував атакувати Гройсман.

Тимошенко, іронізує Романюк, швидко знайшлась із відповіддю. Лідерка “Батьківщини” подякувала Гройсману за “валентинку”, мовляв, такі слова прем’єра – не що інше як вияв страху перед нею і її командою. І, можливо, була не дуже далекою від правди.


“Тимошенко почала його провокувати, дійшла до особистих нападок. Плюс щось там уже про вінницький базар згадує. Я не Фанат Юлі, але ця його репліка була зайвою. Він трохи не вміє “тримати удар”, – сказав в розмові з УП один із міністрів.

Співрозмовники ж в АП ще різкіше оцінюють ситуацію.
“Тимошенко ж намагається зареєструвати постанову про його відставку. І якийсь ідіот йому нарадив, що таким чином він завоює електорат. Ну, Вінниця є Вінниця”, – сказав співрозмовник в команді Порошенка.

Однак причини для емоцій у Гройсмана, все-таки, є. Як переконують джерела УП і в президентській партії і в його Адміністрації, останнім часом Порошенко досить дратівливо реагує на активність Гройсмана.
“Володя робить тільки половину того, що тут обіцяє “першому”. Плюс, зараз у нього якась дружба з Яценюком дивна. І президента це все дужче дратує”, – пояснює один із співрозмовників в найближчому оточенні президента.

Дійшло навіть до того, що ПАПа, як жартівливо називають Порошенка в його команді, уже навіть розглядає варіант, що у квітні Гройсман може втратити свою посаду. За словами співрозмовників “Української правди” серед причин непорозуміння між президентом та головою уряду стала історія із “Укрзалізницею”, коли Гройсман на Кабміні вичитував міністра інфраструктури Омеляна і став на захист Балчуна.

“Якщо Гройсмана знімати, щоб його на якийсь час помножити на нуль, то це треба робити зараз. Якщо почекати ще рік, то зняти його буде дуже складно. А зараз це реально, і Гройсман піде в нікуди. Ну що він робитиме? Навіть мером же не стане”, – розповідає інший співрозмовник в АП.

І прем’єр, підсумовує автор статті, не може не знати таких настроїв свого патрона. Хоча так само він розуміє і те, наскільки коротка у Порошенка “лавка запасних”. Якщо бажання зняти Гройсмана переважить решту розрахунків, то просто може не знайтись, ким його замінити.

“Ложкін у політику повертатись не хоче. Кого поставити? Райніна? Ну ще може знову знайтись якийсь компромісний Кубів. Але це все такі собі варіанти”, – визнають у команді Порошенка.

Автор стверджує, що серед можливих кандидатів на заміну Гройсману називають діючого Генпрокурора Юрія Луценка. Принаймні його прізвище “Українська правда” почула від трьох співрозмовників в президентському оточенні. Ці розмови збіглися із активізацією Луценка в медійному полі – на прес-конференції він зокрема пообіцяв провести економічні розслідування в тому числі досить дражливих тем для уряду, як то Роттердам + та Баумгартен +.

А от активізація Тимошенко у нових обставинах могла бути тривожним сигналом, на який Гройсман і відреагував.

Хоча на Банковій запевняють, що даремно, бо ПАПа і “мама корупції” начебто досі ведуть війну на знищення. Недарма ж чинний глава АП Ігор Райнін, який у тому числі веде перемовини з фракціями Ради, досі навіть не знайомий з Тимошенко.

Відповідаючи на запитання УП, чи готова вона стати прем’єром, Юлія Тимошенко відповіла, що з нинішнім складом Ради вона Кабмін не очолить.
І коаліції під неї, мовляв, немає, та й Порошенко її кандидатуру не внесе.

Хоча Юлія Володимирівна завжди вміла знайти спосіб приходу до влади, резюмую Романюк.

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь