Конгрес США схвалив виділення 100 мільйонів доларів для протистояння “російському впливу і агресії” а також для підтримки організацій громадянського суспільства в Європі і Євразії. Американський президент Дональд Трамп бюджет, який передбачає, серед іншого, і допомогу Україні, підписав.
Про те, що стоїть за таким рішенням американських законодавців, і який сигнал щодо Донбасу і війни США послали Володимиру Путіну, “Апострофу” розповів російський політолог Дмитро Орєшкін.
У стратегічному відношенні Трамп перекладає відповідальність за європейську ситуацію на ЄС і конкретно – на Ангелу Меркель. Саме про це вони говорили з Трампом, саме з цим узагальненим мандатом від Заходу Меркель приїжджала в Сочі.
Саме це перевіряв Путін, коли вони говорили з Трампом. Тепер зрозуміла переконфігурація: США не хочуть занурюватися в цю історію, у них вистачає своїх турбот.
Для Трампа, перш за все, важливі внутрішні справи. І зараз є такі больові точки, як Сирія, Північна Корея. Україна стане полем дій головним чином для пані Меркель, тому що вона – лідер Європейського Союзу.
Ми бачили заяву директора ФБР США Джеймса Комі, який назвав Росію найбільшою загрозою з можливих. На тлі цього, розуміючи загрозу, що виходить від путінського режиму, Конгрес США приймає рішення звільнитися “малою кров’ю”.
З одного боку, крок є досить символічним, а з іншого, 100 млн доларів – це не гроші. Навіть на одну країну – це не гроші, а на всю Східну Європу? .. Є ж проблеми в Молдові з Придністров’ям, в Україні, в Польщі, в Балтії. Однак Штати продемонстрували: вони дають те, чого у них багато – в даному випадку гроші, і трохи відходять в сторону.
Думаю, що Путіна такий варіант влаштовує. Для нього головне, щоб було зрозуміло, з ким мати справу. Зараз він має справу головним чином з Європою. Але, що важливо, своїм рішенням американський Конгрес дає зрозуміти, що він не втручається в цю ситуацію на рівні тактичного рішення, але продовжує спостереження за ситуацією. Якщо буде якесь різке загострення, то неминуче і швидко Конгрес виступить з більш жорсткими заявами і підуть також і рішення.
З точки зору американських законодавців, ситуація на Сході Європи ідентифікована, діагностована, руйнівна роль путінського режиму встановлена, але розглядається так: втручатися в цю ситуацію немає сенсу, тому що вона заморожена і не становить безпосередньої загрози.
Так, американці розуміють, що будуть обміни снарядами через лінію розмежування (на Донбасі, – ред). Так, вони розуміють, що буде ідеологічна, пропагандистська війна. Але вони розуміють, що, насправді, реальних ресурсів для радикального загострення ситуації у путінської Росії вже немає, тому Штати визнають, що ситуація як би заморожена, де-факто.
ДНР і ЛНР прогнозовано перетворилися в щось на зразок Придністров’я, тільки на тлі відступу путінської Росії. Зараз в Придністров’ї зовсім біда, бо воно потрапило в ізоляцію з двох сторін. А нове “Придністров’я” – ДНР і ЛНР – відступило на тисячу кілометрів на схід, ближче до Москви, і вже впритул примикає до кордонів РФ.
Де-факто відбувається скорочення зони геополітичного впливу Путіна. І це теж прекрасно в США розуміють, тому не бачать необхідності посилювати позицію, вона їх влаштовує такою, якою вона є.
Можливо, така ситуація не влаштовує Україну, тому що вона хотіла б повернути Донбас. Але весь досвід говорить про те, що такі речі є незворотними. Україна повинна жити спокійно і радіти, дай Бог, буде зростання економіки країни.
А ДНР і ЛНР руйнуються і будуть руйнуватися. Досвід також показує, що завжди буде “партія війни”, яка буде кричати, що ми ніколи не змиримося. І так теж буває всюди в подібних випадках. Грузія ніколи не примириться з Абхазією і Південною Осетією, а Греція – з Республікою Північного Кіпру. Проте, вони десятки років існують в замороженому стані.
Спостерігаючи за діями США, можна говорити, що вони розглядають нинішню ситуацію на Донбасі як заморожену. Ця земля “не українська”, але і не буде російської, а буде “Придністров’ям”, проміжної землею без права, без економіки, без перспектив, в ізоляції.
Досить чіткий сигнал з США пролунав: військова фаза закінчується, починається політична, економічна фаза змагання, яку буде вигравати більш демократична, більш конкурентна економіка. В даному випадку це – Україна, яка, дай Бог, впорається з корупційними зв’язками. Війна закінчилася, розходимося по домівках, але починаємо лаятися через кордон.
Проблема в тому, що такі структури влади, як путінська або захарченковська, плотницька, мають сенс тільки в умовах війни. Це мобілізаційна, пропагандистська істерія, яка перекриває економічні провали тим, що необхідно згуртуватися, дати відсіч і так далі.
Це єдине, в чому вони сильні. У мирному змаганні вони програють. Вже зрозуміло, що за економіка в ДНР і ЛНР – приблизно така ж, як в Придністров’ї, де такі ж хлопці все під себе підім’яли, влаштували абсолютну монополію і, відповідно, задушили всю економіку.
Головне, що США трохи грошей будуть виділяти, і в їх інтересах, щоб звідти, з ДНР і ЛНР, дим не йшов і кров не текла. Якщо буде загострення, вони змушені будуть втрутитися. Але загострення, швидше за все, не буде, тому що у Путіна немає резервів на це.
Американці вважають, що проблема, за великим рахунком, вирішена: справа в руках українців, європейців. Розвивайте свою економіку, перестаньте мучитися нічними кошмарами про те, що з кимось там потрібно поквитатися і повернути собі ці території.
