Politerno > Статті > Україна і світ > Що криється за підтримкою Путіним введення миротворців на Донбас – думки експертів

Що криється за підтримкою Путіним введення миротворців на Донбас – думки експертів

  • Вересень 6, 2017
  • 525 Переглядів
  • 0

В Україні триває запекла дискусія навколо несподівано озвученої згоди президента Росії Володимира Путіна на введення миротворчих сил ООН на Донбас.

На думку російського лідера, миротворці повинні знаходитися на лінії розмежування і ніде більше, а їх прихід і перебування повинні узгоджуватися з самопроголошеними республіками “ДНР” і “ЛНР”.

Відповідний проект резолюції вже направлений російською стороною до Ради безпеки ООН.

Перша реакція Києва була жорстке заперечення. Цю позицію озвучила віце-спікер Ірина Геращенко.

“Путін в кращих традиціях “гібридної війни” намагається спотворити ідею українського керівництва про миротворців на Донбасі, перевернути все з ніг на голову, – написала Герашенко у себе на ФБ. – Він доручає своєму вірному міністру Лаврову подати резолюцію в Радбез ООН про миротворців на лінії зіткнення. Хвилиночку: лінія зіткнення стала лінією зіткнення через російську агресію. Для нас це лінія зіткнення з тимчасово окупованими Мордором територіями, які ми обов’язково повернемо. Це не український кордон, тому не може бути й мови про миротворців виключно вздовж лінії зіткнення. Кремлівські сценарії і спроба підміни понять, перекручування самої ідеї миротворців не пройдуть. Миротворці повинні бути введені на всю окуповану росіянами територію, щоб моніторити ситуацію з безпекою і демілітаризації, їх мандат повинен закінчуватися на українсько-російському кордоні”.

У міністерстві закордонних справ України також розцінили ініціативу Путіна як спробу представити конфлікт внутрішньоукраїнським і спотворити саму ідею і цілі проведення миротворчої операції.

Правда, неприйняття у виконанні відомства Клімкіна звучало не так категорично, як з вуст Ірини Геращенко. МЗС висловив готовність “пропрацювати” це питання і привітав в цілому ідею введення миротворчого контингенту на Донбас.

Також слід зазначити, що і в Німеччині пропозицію Путіна зустріли зі схваленням. Тому не можна виключати, що ідея, озвучена Путіним, може отримати певний розвиток.

Хоча поки протиріччя між сторонами дуже жорсткі. Головне серед них вже позначила Ірина Герашенко – де розміщувати миротворців. Путін говорить про лінії фронту, Україна – про україно-російському кордоні.

Позиція президента РФ, який раптом вирішив підтримати ідею введення миротворців, цілком зрозуміла. Росія хоче домогтися реалізації політичної частини мінських угод – проведення виборів і надання Донбасу особливого статусу. Однак і Україна, і, останнім часом, Захід, кажуть – це можливо тільки після припинення вогню. Але поки один проти одного в окопах сидять озброєні люди домогтися припинення вогню нереально.

Введення миротворців може допомогти вирішити цю проблему. Домігшись справжнього перемир’я. Що, за задумом Кремля, відкриє шлях і до політичного врегулювання – виборів, амністіі і особливого статусу. Але так як українська влада його не хоче (про що в Києві говорять відкрито), то, відповідно, і миротворці їм на лінії розмежування не потрібні.

Інша справа на кордоні – щоб перешкодити в якійсь мірі військової допомоги сепаратистам з РФ. Теоретично, Росія може на це піти (особливо якщо миротворцями будуть представники будь-якої з країн СНД). Але тільки за умови, що “блакитні каски” з’являться і на лінії розмежування також. Але чи потрібні вони там українській владі? Див. вище.

Це, повторимося, головна проблема. Але є й інші питання. Наприклад, з яких країн наберуть миротворців? Чи будуть там представники Росії або країн-членів НАТО? Вже саме по собі обговорення цього питання здатне загнати ситуацію в клінч.

Тому поки перспективи введення миротворчого контингенту на Донбас дуже невиразні.

Ймовірно, це розуміють і в Кремлі. Тому заяву Путіна, скоріше, варто розглядати як тактичний хід, щоб загальмувати ряд негативних для Росії процесів. Наприклад – поставки американської зброї в Україну.

Можливо, в Москві надіяться, що Вашингтону не зовсім з руки буде приймати таке рішення на тлі початку обговорення введення миротворців на Донбас.

“Це хрестоматійний зразок, як у противника перехоплюють ініціативу”

Нижче “Страна” наводить ряд коментарів щодо перспектив реалізації ідеї з миротворцями.

Колишній генеральний консул України в Стамбулі, а нині голова правління благодійного фонду “Майдан закордонних справ” Богдан Яременко на своїй сторінці в Фейсбуці:

“Поки Петро Олексійович носиться з ідеєю миротворців ООН на Донбасі, як самі знаєте хто, самі знаєте з чим, Путін вже публічно дав команду Лаврову внести проект резолюції в РБ ООН з цього приводу. І звичайно, в цій резолюції РФ пропише все, “як треба”.

Миротворці ООН будуть захищати місію ОБСЄ і тільки на лінії розмежування. І це “досягнення дипломатії” потрібно буде погоджувати з “ЛНР” і “ДНР”. Звичайно, у цієї резолюції немає шансу.

Але це хрестоматійний зразок, як у противника перехоплюють ініціативу і руйнують його задуми на початковому етапі реалізації.

Тепер уже Україна з союзниками в РБ ООН буде противитися “миротворчій ініціативі” РФ. Ясно, що це – пропаганда, що стратегічно нічого Росії не дасть. Але сумніви посіє, поставить США в незручне становище (Росія вносить пропозицію про врегулювання, а США говорить про постачання зброї в Україні). Виграє трохи часу. Хто там сумнівався, що росіяни вміють грати красиво? Нехай ця “краса” і є найвищою мірою цинізму.

А  Клімкіну з Єлісєєвим просто треба вчитися працювати, а не вічно соплі жувати. Хоча жувати соплі виключно в контексті мирного плану Порошенка, звичайно, приємно і добре для кар’єри. А проекти документів нехай росіяни з французами готують”.

Екс-міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, в коментарі “Страні”:

“Україна ще в 2015 році внесла пропозицію в Організацію об’єднаних націй та її Раду безпеки щодо розгортання миротворчих сил під егідою ООН на Донбасі. Однак те, що публічно озвучив Путін – обман , тому що це далеко від пошуку миру на непідконтрольних територіях.

Ті, хто не розбирається в деталях, не помітили головного: Путін сказав про розміщення сил ООН уздовж лінії зіткнення з бойовиками. Як кажуть в Одесі, це дві великі різниці – контроль, в тому числі, над російсько-українським кордоном, як пропонував Київ, і путінська пропозиція.

Я вважаю, що Україна не повинна на неї погоджуватися. Це, повторюся, обман і піар-акція. І Київ не дасть своєї згоди. А Путін не піде на українські умови. Тому я вважаю чисто теоретичною можливість розміщення миротворців ООН на Донбасі”.

Політолог Дмитро Корнійчук на своїй сторінці в Фейсбуці:

“Отже, Путін виступив з ініціативою введення миротворців ООН на Донбас. І навіть подасть відповідну резолюцію в Радбез ООН. Ідея Путіна: миротворці ООН повинні бути тільки на лінії розмежування – після розведення військ. З одного боку, це можна розглядати як спробу випередити Порошенка, який зібрався з подібною ініціативою попіаритися в ООН. З іншого боку, аж надто детально прописана ідея з миротворцями з боку Росії. Плюс – підготовка резолюції.

Звідси висновок, що миротворці ООН на Донбасі – це сценарій, який може бути розіграний США-Росією в рамках “Великої угоди” і “перезапуску” Мінських угод.

План приблизно наступний. З ініціативою виходять США вустами Порошенка. Росія підхоплює ідею. І на Радбезі ООН голосують за якусь компромісну резолюцію. Навіщо потрібні миротворці ООН для США і Росії на лінії розмежування? Потрібна гарантія, що сторони реально перестануть стріляти. Досвід уже показав: ОБСЄ такої гарантії не дає. Значить, необхідний контингент ООН на лінії розмежування, поки будуть виконувати політичну частину. Щоб ніхто не зірвав мир.

Загалом, найближчим часом ми побачимо, чи є домовленість США і Росії про миротворців. Але ясно одне: випадковостей в діях Путіна не буває. Та й Волкер з Сурковим не дарма зустрічалися”.

Ігор Попов, нардеп фракції Радикальної партії, член постійної делегації Верховної Ради в Парламентській асамблеї ОБСЄ, на своїй сторінці в Фейсбуці:

“Таке враження, що багато хто тішив себе думкою, що міжнародні миротворці – це німецькі танкісти і америкаські “котики”, які виженуть російські війська і два корпуси ОРДЛО за межі України і стануть щитом на кордоні з Росією. А ще складається враження, що Банкова думала, що можна обмежитися публічними заявами про миротворців та виступом на Генасамблеї, піар як для домашньої аудиторії.

Любі друзі, зараз майже всі контингенти “блакитних шоломів” знаходяться в африканських країнах, у яких відбувалися внутрішні конфлікти, і стоять вони якраз на лініях розмежування – в Судані, Конго, Сьєрра-Леоне, Конго, Малі, ЦАР, Лівії. Хоч в частині з цих країн громадянські конфлікти супроводжувалися зовнішнім втручанням, в тому числі військовими та найманцями.

Тому в будь-якій резолюції Радбезу пропишуть по-любому їх розміщення по лінії зіткнення. І нам треба принципово вимагати, щоб мандат миротворців також поширювався на Крим і блокпости також стояли в Чаплинці та Чонгарі.

А також вимагати, щоб вони контролювали ще і кордон України між ОРДЛО і РФ, хоча би мобільними патрулями, а на основних трасах і залізничних переїздах поставили стаціонарні пости “для запобігання постачання зброї та найманців”.

Без запрошення з боку України і без дозволу ВРУ іноземні війська не приїдуть до України, тому треба тогуватися. І майте на увазі, що якщо не дозволять включити російських громадян до місії (важко але можливо), то є ще ШОС, а ООН любить доручати координацію місій регіональним безпековим організаціям.

Човникова дипломатія Волкера працює. І новий план буде комплексним. І пора вже залучати до його розробки фракції українського парламенту, а не приносити раптом “політичні пункти Мінська”, перепаковані в нову обкладинку, як протухла ковбаса в поганому супермаркеті”.

Олег Волошин, екс-спікер МЗС на своїй сторінці в Фейсбук:

“Море бажаючих з різною аргументацією і пафосом доводити, що те чи інше дипломатичне вирішення по Донбасу нам не підходить.

Але я до сих пір не чув хоч про один реалістичний план врегулювання без компромісів і якихось поступок з боку Києва.

Найреалістичніший – чекати, поки Росія розвалиться. Решта ще більш фантастичні. А, значить, ті, хто проти компромісів – просто за продовження війни. Третього не дано”.

Політолог Костянтин Бондаренко в коментарі “Страні”:

“Швидше за все, українська сторона почне зараз шукати вихід з не надто зручної ситуації. Вийшло ж як в анекдоті про мужика, який, заблукавши в тайзі, почав кликати на допомогу. Підійшов ведмідь: “Мужик, чого ти кричиш?” – “Хочу, щоб мене хто-небудь почув”. – “Ну, я почув. Ти радий?”.

Порошенко навряд чи радий, що його ідея про введення миротворців ООН на Донбас не тільки почута, а й підтримана Путіним. Адже версія України полягала в тому, що на це Росія точно не погодиться.

За моїми даними, в Мінську Курт Волкер і Владислав Сурков обговорювали цей варіант. Але російська сторона висунула додаткову вимогу: прямі переговори між Києвом і “ДНР/ЛНР”. З цією метою найближчим часом навіть може статися заміна Захарченко та Плотницького на інших людей (назвемо умовно одного Олександром, а іншого Василем).

Волкер визнав логіку даної пропозиції, але заявив про необхідність подальших консультацій. Путін повторив сьогодні вимогу прямих переговорів. Плюс до всього, схоже, після обговорення в Мінську питань летальної зброї, поставки її в Україну загальмуються або ж від них відмовляться.

Поки що проблемою є те, що Трамп в боротьбі за зміцнення власної влади заручився підтримкою “яструбів” і може не піти на компроміси по Україні. Але з іншого боку – відсутність компромісу по Україні може зробити незговірливою Росію по більш важливим питанням – Ірану і Північній Кореї.

Путін показав, що з північнокорейського питання готовий йти на компроміс, чекаючи схожого кроку від США – по Україні. Проблема ускладнюється ще й браком коштів для фінансування миротворчих місій ООН (США в цьому році відмовилися виділити $ 700 млн. на ці цілі).

Якщо Росія заявить про готовність фінансувати миротворчу місію ООН на Донбасі, то вона зможе впливати і на підбір контингенту “блакитних касок” (природно, неформально).

Київ поки не придумав нічого кращого, ніж заявити про те, що миротворчі сили повинні контролювати державний кордон з РФ, а не зону бойових дій. Але подібна заява виглядає зовсім смішно”.

Політолог Руслан Бортник в коментарі “Страні”:

“Складається враження, що РФ намагається інтенсифікувати Мінський і Донбаський процес. Крім того, зараз Москва побоюється ескалації конфлікту напередодні Чемпіонату світу з футболу в Росії (може привести до нових спроб позбавити її права проводити Мундіаль) і виборів Президента РФ (може запустити неконтрольовані політичні сценарії).

Ситуативно, до середини 2018 року, РФ зацікавлена ​​в стабілізації і заморожуванні конфлікту. Можливо, заява Путіна також пов’язана з результатами зустрічі Волкера і Суркова або їх відсутністю.

При цьому під “миротворцями” сторони мають на увазі різні, часто протилежні речі.

РФ говорить про варіант забезпечення миротворцями ООН додаткової охорони для місії ОБСЄ (без доступу до інших територій конфлікту), і то, тільки після відведення важкого озброєння і прямого діалогу з “ДЛНР” – використовувати миротворців для заморожування.

Українська сторона наполягає або на поліцейській місії ЄС, або на місії миротворців ООН, які повинні зайти на всю територію “ДЛНР”, взяти під контроль кордон і видавити збройні формування РФ і “ДЛНР” з неконтрольованих територій – використовувати миротворців як інструмент досягнення перемоги у війні.

Кому це виявиться вигідно, прямо залежить від форми реалізації ініціативи. При тому, що шанси на її реалізацію вкрай малі.

Поки, за підсумком, РФ вдалося ситуативно перехопити інформаційну ініціативу. У СБ ООН РФ також спробує нав’язати свій порядок денний, тим більше, що другі мінські угоди затвердженні рішенням цього органу.

Паралельно виграється час, який потрібен Росії.

У будь-якому випадку, введення миротворців означатиме: кінець антитерористичної операції (терористів не примиряють, а знищують) – переформатування в щось інше; необхідність визнати “цивільний характе” конфлікту (за участю РФ в миротворчій місії і необхідністю згоди “ДЛНР” на цю місію) або “війну” з РФ для обґрунтування введення миротворців (тоді через СБ ООН не пройде); заморожування конфлікту (тактичне або стратегічне); вихід за рамки і кінець Мінських угод – необхідність підготовки нового документу; неучасть Донбасу в українських виборах 2019-ого року “.

Поділитися: